1.3. Найважливіші класи неорганічних сполук

Назви сполук утворюють на основі назв катіонів та аніонів. У російсько- та україномовній хімічній літературі, а також у подібній літературі романськими мовами спочатку називають аніон, а потім — катіон. Така традиція існує ще з часів Лавуазьє, а, як відомо, тоді формули сполук теж записували, починаючи з аніона: S0₄Na₂, N0₃K.

Номенклатурні правила IUРАС рекомендують змінити порядок утворення назв сполук на зворотний, тобто назви аніонів повинні йти за назвами катіонів. Такий порядок справді відповідає формульному записові сполуки, його прийнято більшістю національних хімічних номенклатур. Тому і в українській хімічній літературі немає потреби залишати застарілий підхід до утворення назв хімічних сполук.

Перехід на нове назвоутворення може викликати певні труднощі, тому, мабуть, у деяких, зокрема науково-популярних, виданнях можна поки що залишити традиційну форму назв хімічних сполук. Але у навчальній хімічній літературі треба якнайшвидше переходити на міжнародну систему правил номенклатури. Такого порядку утворення назв, що базується на ній, ми й будемо дотримуватись у цьому посібнику.

1.3.1. Оксиди та інші бінарні сполуки Оксигену

Назви оксидів можна побудувати двома способами:

• за допомогою числових префіксів;

• вказуючи ступінь окиснення елемента у формі катіона. Спочатку називають катіон, а потім подають назву аніона — оксид:

• Sb₂0₃ — дистибій триоксид (стибій сесквіоксид) (сескві = півтора), стибій(III) оксид; N₂0₅ — динітроген пентаоксид (азот геміпентаоксид) (гемі = пів), азот(V) оксид, Na₂0 — натрій геміоксид (динатрій оксид); А1₂0₃ — алюміній сесквіоксид (діалюміній триоксид).

Якщо елемент утворює лише один оксид або єдиний оксид у звичайній валентності, то назва його може складатися лише з назви елемента та слова «оксид»:

• ВаО — барій оксид, В₂0₃ — бор оксид, К₂0 — калій оксид.

Сполуки типу Е^II0₂ та Е^I₂0₂ називають елемент пероксид, в разі необхідності вказуючи множні префікси:

• Ва0₂ — барій пероксид; К₂0₂ — калій пероксид.

Сполуки Оксигєну з електронегативнішим елементом Флуором слід називати флуоридами:

• OF₂ — оксиген дифлуорид (кисень дифлуорид), O₂F₂ — діоксиген дифлуорид (дикисень дифлуорид).

• Подвійні, потрійні та інші оксиди називають аналогічно простим оксидам, перелічуючи назви катіонів в алфавітному порядку, наприклад:

• Fe₃0₄ = Fe^IIFe^III₂O₄ — ферум(ІІ) диферум(ІІІ) тетраоксид, триферум(ІІ, 2 III) тетраоксид; А1₂ВеO₄ — діалюміній берилій оксид; K₆MgO₄ — гексакалій магній тетраоксид.

1.3.2. Основи, амфотерні гідроксиди

Назви основ та амфотерних гідроксидів утворюють з назви катіона і слова «гідроксид», вказуючи ступінь окиснення або додаючи відповідні числові префікси:

• Fe(OH)₂ — ферум(ІІ) гідроксид; А1(ОН)₃ — алюміній тригідроксид; Сr(ОН)₃ — хром(ІІІ) гідроксид.

Якщо до складу сполуки, крім гідроксиду, входить оксид-іон, то в назві перелічують обидва аніони з відповідними числовими префіксами:

• СrО(ОН) — хром гідроксид оксид; Fe₃0₂(OH)₅ — триферум пентагідроксид діоксид.