Денікінський окупаційний режим
Основні заходи адміністрації А.Денікіна
Наприкінці літа 1919 року, білогвардійці окупували майже усю Україну. Захищаючи інтереси поміщиків і буржуазії, вони знищили усі сліди існування не лише УСРР, а й УНР. Почалася реставрація порядків Російської імперії у реформованому вигляді. Основні заходи адміністрації А.Денікіна були:
Поділ України на 3 області: Київська, Харківська і Новоросійська на чолі з білогвардійськими начальниками з необмеженими повноваженнями;
Проведення репресій й так званого «білого терору» проти революційно налаштованих робітників, селян, більшовиків, «українських націоналістів», співчуваючих УНР. Введені військово-польові суди (під час масових страт в Катеринославі загинуло 3 тис., в Одесі –понад 3 тис. людей; в Києві ув’язнено більше 2 тис. чоловік). Звірствувала білогвардійська контррозвідка (керівник –полковник Щукін). Відбулося близько 400 єврейських погромів;
Відновлення поміщицької власності на землю; селяни повинні були повернути маєтки, реманент, заплатити за користування, а також здавати продовольчий податок на потреби армії(хліб, м'ясо, цукор), заготовляти сіно. Більш прогресивні білі офіцери(напр. генерал Кутепов)пропонували аграрну реформу, за якою селяни наділяються землею, але при збереженні крупних поміщицьких землеволодінь.
Буржуазії поверталися заводи, фабрики, банки; введено 11-12годинний робітничий день при мізерній оплаті; профспілки були розпущені.
Придушення національного життя (розпалювалося українофобство, українська мова була обмежена і дозволялася лише в окремих незначних навчальних закладах, закриття більшості українських газет, журналів, вилучення українських книг з книгарень, бібліотек; у Києві знищено погруддя Т.Шевченка, знімалися його портрети в закладах, тощо).
Таким чином запроваджений на Україні денікінський окупаційний режим був антинародним, антинаціональним. Він призвів до встановлення реакційної буржуазно –поміщицької диктатури.
4. Опір денікінському режиму
Виступи робітників і дії партизан
Жорстокий режим Денікіна викликав потужний опір народних мас. Робітники страйкували, відмовляючись працювати на білогвардійців, влаштовували саботаж на підприємствах, залізниці.
Виникали червоні партизанські загони з числа селян, робітників, вцілілих після боїв червоноармійців. Партизани ховалися в лісах, глухих селах, здійснюючи раптові напади на білих. Найвідоміші радянські партизанські загони очолили А.Бубнов, Ю.Коцюбинський, В.Затонський.
Існували партизанські групи, утворені українськими есерами та соціал-демократами, які боролися за відновлення незалежної УНР. Ними керував Центральний Український Повстанський комітет у Кам’янці- Подільському.
Більшовицькі підпільні організації
В містах діяло більшовицьке підпілля. Найбільші підпільні групи виникли в Харкові, Одесі, Катеринославі, Кременчуці, Миколаєві, Симферополі. У липні 1919 року радянська влада створила Зафронтове бюро на чолі з С.Косіором задля керівництва партизанами і підпільниками. Центр радянського партизанського і підпільного руху був у Кременчуці (керівник – Г.Колос). Підпільники добували розвіддані, визволяли ув’язнених робітників та червоноармійців, здійснювали теракти, розклеювали агітаційні листівки, випускали газети «Зірка», «Молот» тощо.
Андрій Бубнов Олексій Мокроусов Посвідчення білого офіцера П. Макарова
Активними учасниками більшовицького підпілля стали І.Клименко, К.Листопад, І.Амосов, О.Мокроусов, Д.Любарська. Героями стали учасники Київської підпільної групи – Сидоренко, Гай, особливо – поет Василь Чумак. Білі розстріляли їх в Лук’янівській тюрмі.
Реальні історичні особи – полковник Щукін, генерал Ковалевський (Май-Маєвський) та чекіст Макаров – герої серіалу «Ад’ютант його превосходительства»
Розвідник Павло Макаров
У Харкові, під виглядом ад’ютанта білого генерала Май-Маєвського, діяв червоний розвідник – чекіст Павло Макаров, який добував в білому штабі важливі військові дані, підірвав ешелон з антантівськими танками. Розвіднику вдалося врятуватися. Пізніше він став керівником підпільної організації в Криму.
Селянські виступи
Селяни відмовлялися сплачувати білим продовольчий податок, піднімалися на повстання, створювали загони самооборони. Виникали анархістські банди, селянські загони, під керівництвом Лютого, Шепелі, Ангела тощо.