10. Додаток іі. «Холодноярська республіка» у боротьбі проти радянської влади

Холодно́ярська Республіка (1919—1922) — короткочасне самопроголошене державне утворення на території України в районі Холодного Яру на Черкащині.

Холодноярці Василь Чучупака Андрій Гулий-Гуленко Герасим Нестеренко

Загін самооборони У 1918 році в селі Мельники на Черкащині місцеві жителі створили загін самооборони на прохання ігумені, щоб вберегти Мотрин Монастир від пограбування. До складу загону входили 22 чоловіки( з числа дезертирів з російської царської армії) на чолі з місцевим жителем Олексою Чучупаком. Вони виступили проти реквізицій зерна німецькими окупантами. Зерно повернули селянам, але німецькі окупанти роззброїли загін. Через деякий час бідність, незгоди, зневіра в революцію, часта зміна влад, нерозуміння різноманітних політичних ідей і гасел, розчарування у навколишньому житті приведуть в загін багатьох чигиринців, селян з 10 навколишніх невеличких черкаських сел. У 1919 році селяни, офіцери і прапорщики колишньої царської і нинішньої білої армії, (окремі гетьманці, петлюрівці, люмпени) створили повстанський полк. Його командиром(отаманом) став колишній прапорщик царської армії, а нині вчитель Василь Степанович Чучупак (Чучупака), старший брат Олекси. Ще один його брат - Петро Чучупак став начальником штабу полку. Бійці полку часто називали себе «гайдамаками», на честь знаменитих повстанців 18 століття, а також «вільними козаками». Полк успішно протистояв білогвардійцям Денікіна. Зброю здобували в бою. «Гайдамаки» визволили від білогвардійців Черкаси. Задля кращої ефективності дій, вони об’єдналися з загоном отамана Херсонщини і Катеринославщини Андрієм Гулиєм-Гуленком, певний час визнаючи його зверхність. Також до повстанців приєдналися дрібні загони місцевих отаманів Незбієнка, Герасима Несторенка-Орла, Трифона Гладченка, Михайла Мелашка, Семена Вовка, Мефодія Голика –Залізняка, Ока, Сірка, Бабенка- Голого, а також інших. Підтримував їх і отаман Микола Григор’єв, який вийшов з Червоної Армії. Один з підлеглих йому отаманів Федір Уваров (колишній ротмістр царської армії) приєднався до холодноярців, ставши у них воєнним радником. Холодноярська республіка В тому ж 1919 році утворилась самопроголошене маленьке державне утворення - Холодноярська республіка, яка ввібрала в себе понад 25 навколишніх сіл та мала близько кількатисячну армію, що складалася як правило з куркулів та середняків, дезертирів з Білої, Червоної Армій та петлюрівської армії УНР. «Диктатором» Холодного Яру став Василь Чучупак. Чітких планів і ідей повстанці не мали. Вони просто оберегали свої оселі від усіх влад. Часто виступали то з ідеями «соціалізму але без більшовиків», (тому що не визнавали політику «воєнного комунізму» радянського уряду), то підтримувавли анархо- комунізм Н.Махна. Навіть якийсь час іменували себе «червоними козаками», але пристати до офіційного Червоного козацтва В.Примакова і Ю.Коцюбинського не захотіли. Врешті решт холодноярці виступали за підтримку режиму Директорії, а згодом - за незалежність України. Перемоги Червоної Армії над Білими арміями Колчака, а згодом і Денікіна утворили для холодноярців нову небезпеку – встановлення на їх території радянської влади, яку вони не бажали визнавати, не згоджуючись з політикою «воєнного комунізму» і з Воєнно-політичним союзом українських, російських, білоруських та інших більшовиків. Боротьба і початок занепаду «Гайдамаки» Холодного яру у лютому 1920 року активно допомагали армії УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід 1919-1920 рр. по тилам денікінської і Червоної армій. Але похід не мав значних результатів. Постійні хвороби, брак боєприпасів, відсутність чітких планів військових операцій врешті призвели до поразок. Крім того в рядах холодноярців був брак дисципліни, відбувалися конфлікти за владу (наприклад між В.Чучупаком і Ф.Уваровим; останній був з військової точки зору більш досвідченим). Окремі загони, щоб прогодуватися, здійснювали реквізиції харчів у селян, займалися грабунками, інколи й єврейськими погромами. Залізною рукою Чучупак навів порядок. Але не всі отамани підпорядковувалися Холодноярській організації. Наприклад, містечка Суботів, Янич, Ївківці, Новоселиця, Чигирин становили собою територію сампроголошеного «батьки» - отамана з Суботова Свирида Коцура, засновника Чигиринської республіки, супротивника Василя Чучупака. Але у квітні 1920 року «батько» Коцур загадково зник ( скоріш за все був вбитий під час міжусобних зіткнень отаманів). Підлеглі йому населені пункти приєдналися до Холодноярської організації. Підпорядковувалися Холодному Ярові також вереміївські отамани Панас Келеберда та Іван Савченко-Нагірний. (Золотоніський повіт Полтавської губернії, тепер Чорнобаївський район Черкаської області), отаман із села Балаклії, що за містом Смілою на Київщині Іван Полтавець-Остряниця, смілянський отаман Яків Водяний, голова Уманського повстанкому Петро Дерещук (відповідно і села Уманського повіту), отаман Петро Кучма з села Аджамки, що неподалік міста Єлисаветграда (нині Кіровоград), Єлисаветградський повстанком на чолі з Тихоном Березняком, а отже і села Єлисаветградського повіту, значна частина Олександрійського і Звенигородського повітів, мліївський ватажок Трохим Голий-Бабенко, отамани з Криворіжжя Єлисей Лютий(Черевик), інші. Після загибелі самого В.Чучупака на одному з хуторів при зіткненні з червоноармійським загоном, командирами були Іван Деркач, Кость Блакитний(Пестушко), Герасим Несторенко-Орел. Вони співдіяли з Степовою дивізією армії УНР. У липні 1921 року на окружному з'їзді, що відбувся в Холодному Яру в районі Гайдамацького шпиля було розроблені нові плани боротьби. Наступним командуючим Холодноярською округою став отаман Герасим Нестеренко-Орел. Холодноярці пробували допомогти ІІ Зимовому походу 1921 року, який проводив генерал Директорії Ю.Тютюнник, але з-за нескоординованості планів, поганої підготовки, спільні дії проти радянської влади не відбулися, похід закінчився поразкою. Розчарування призвели до масових капітуляцій (радянська влада об’явила про амністію). Більше двадцяти отаманів і сотні активістів повстання здалися добровільно(серед них Петренко, Василенко, Деркач, О.і С.Чучупаки, Литвиненко, Темний , Віслоух багато інших). Вони закликали інших теж визнати радянську владу. У 1922 році Холодноярська організація складалася з двох підрозділів. Першою Холодноярською округою (Єлисаветградсько-Олександрійською) керував Герасим Нестеренко-Орел, Другою (Чигиринсько-Звенигородською з Чорним лісом на Єлисаветградщині) — Ларіон Завгородній. Отаман Герасим Нестеренко, як заступник Гулого-Гуленка, був законним представником Української Народної Республіки. Саме він від імені УНР керував підпіллям величезної території — від Черкас - до Причорномор'я і Румунії. Вони готувалися до повстання, чекаючи допомоги від головного отамана УНР Симона Петлюри з-за кордону та білої еміграції. Потрібні були зброя, патрони, медикаменти.