Тема 9: Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці
Мета заняття: закріпити теоретичні знання та формувати практичні навички у студентів розрахунку показників чисельності персоналу, а також показників продуктивності праці на виробничих підприємствах.
План заняття
1. Поняття персоналу в контексті економічних понять трудових ресурсів, кадрів, трудового потенціалу та ін.
2. Чинники, що потребують урахування у процесі розрахунків необхідної чисельності персоналу підприємства.
3. Поняття й основні елементи системи управління персоналом підприємств (організацій), інших суб’єктів господарювання.
4. Продуктивність праці як економічна категорія. Методичні підходи до розрахунку продуктивності праці на виробничих підприємствах.
5. Мотивація як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності.
Забезпечення заняття
Методичні вказівки до виконання практичної роботи.
Завдання до практичної роботи.
Тестові завдання.
Технічні засоби навчання (ЕКОМ SITIZEN).
Методичні рекомендації до практичного заняття
Визначаючи напрямки розвитку підприємства, керівництво повинно розраховувати необхідні ресурси для їх реалізації в т.ч. трудові, для їх реалізації.
Для виявлення загальної чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період використовується метод корегування базової чисельності:
(5.10)
де Чпл – чисельність ПВП, що необхідна для виконання планового обсягу виробництва, чол.;
Чб – чисельність базового періоду, чол.;
В – зміни обсягу виробництва продукції, %.
Чисельність робітників на основі повної трудомісткості виготовлення продукції визначається за формулою:
,
(5.11)
де Тєв – повна трудоємність виробничої програми, нормо-годин;
Теф – ефективний фонд часу одного працівника, год.;
КNв – коефіцієнт виконання норм виробітку.
Чисельність робітників, що зайняті обслуговуванням устаткування, розраховується за формулою:
(5.12)
де nо – кількість об’єктів устаткування (машин, верстатів, агрегатів), що обслуговуються;
nзм – кількість змін на добу;
Nобс – норма обслуговування - кількість об’єктів на одного робітника;
Кя – коефіцієнт переводу явочної чисельності у спискову, який розраховується за формулою:
(5.13)
де f – плановий процент невиходів робітників на роботу.
Чисельність робітників, для яких неможливо встановити норми та розрахувати трудомісткість робіт, визначається по кількості робочих місць:
Чпл = nрм × nзм × Кя , (5.14)
де nрм - кількість робочих місць.
Чисельність ІТП та службовців визначається на основі аналізу діяльності, структури підрозділів, функціонально-посадових обов’язків та типових штатних розкладів по галузі господарювання.
Для складання плану зростання продуктивності праці використовуються як абсолютні показники, що характеризують рівень продуктивності праці, так і відносні, які визначають динаміку їх росту.
На практиці застосовуються такі методи вимірювання і показники рівня продуктивності праці (рис.1).
Метод прямого розрахунку, за яким плановий рівень продуктивності праці (Пtпл) визначається шляхом поділу запланованого обсягу випуску продукції (Впл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл) або робітників
(5.15)
Методом прямого розрахунку визначається:
Середньорічна продуктивність праці (середньорічний виробіток)
Пtріч
=
.
(5.16)
Середньоденна продуктивність праці
Пtд
=
,
(5.17)
де
– кількість виготовленої продукції за
рік одним працівником;
Т – час, визначений для випуску даної продукції (дн.).
Методи
