Тема 5. Нормування праці (4 год.)

Мета заняття: закріпити знання про типову структуру норми часу та трудомісткість продукції.

План заняття

1. Типова структура норми часу.

2. Трудомісткість продукції.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Норма штучно-калькуляційного часу використовується як основна планово-облікова одиниця з метою планування виробництва, організації праці, нарахування заробітної плати тощо. Розгорнута формула повної норми штучно-калькуляційного часу має такий вигляд:

Т_шк = Т_п-з + Т_о + Т_д + Т_орг + Т_тех + Т_в + Т_ос + Т_пт, (5.17)

де Т_п-з — норма підготовчо-завершального часу, яка встановлюється в одиничному і дрібносерійному виробництві на одну деталь (виріб), у серійному — на партію деталей (виробів), у масовому додається до часу обслуговування робочого місця;

Т_о — норма основного часу;

Т_д — норма допоміжного часу;

Т_орг та Т_тех — норма часу відповідно на організаційне та технічне обслуговування робочого місця;

Т_в — норма часу на регламентований відпочинок;

Т_ос — норма часу на регламентовані особисті потреби;

Т_пт — норма часу на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин.

На практиці часто об’єднують основний і допоміжний час, час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок та особисті потреби. У серійному та одиничному виробництвах час регламентованих перерв Т_пр, як правило, відсутній. У такому разі формула штучно-калькуляційного часу набуває спрощеного вигляду:

Т_шк = Т_п-з + Т_оп + Т_об + Т_воп, (5.18)

де Т_оп — норма оперативного часу (Т_о + Т_д);

Т_об — норма часу на обслуговування робочого місця (Т_орг + Т_тех);

Т_воп — норма часу на відпочинок та особисті потреби (Т_в + Т_ос)

У середині повної (штучно-калькуляційної) норми виділяють так звану норму штучного часу, яка відображає сумарні затрати часу (за винятком підготовчо-завершального) на виготовлення окремої одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов:

Т_шт = Т_оп + Т_об + Т_воп = Т_о + Т_д + Т_орг + Т_тех + Т_в + Т_ос. (5.19)

У разі запуску деталей у виробництво партіями (п), підготовчо-завершальний час дається на всю партію ( ). Тоді, відповідно, норма штучно-калькуляційного часу буде

(5.20)

У серійному виробництві, коли вироби запускаються в роботу не поштучно, а партіями, уживається норма часу на партію виробів (Т_пар) — сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов.

(5.21)

До основних показників діяльності підприємства і його підрозділів належить трудомісткість продукції, яка виражає величину затрат живої праці (робочого часу) на виробництво продукції в натуральному виразі.

Між показниками виробітку і трудомісткості продукції існує обернено пропорційна залежність:

В = 1 : Т; Т = 1 : В,

де В — виробіток продукції за одиницю часу;

Т — трудомісткість одиниці продукції.

Показник трудомісткості дає змогу встановити пряму залежність між обсягом виробництва і трудовими затратами, об’єктив­но врахувати рівень трудових затрат та їх економію. Тому існує широкий спектр практичного застосування такого показника: планування виробничих потужностей за видами продукції та підрозділами; розроблення планів виготовлення продукції; визначення обсягів незавершеного виробництва, потреб в устаткуванні, робочій силі, фонду заробітної плати; аналізу продуктивності праці; обґрунтування техніко-технологічних та організаційно-економічних заходів; вибір ефективних технологічних процесів, ціноутворення та фінансів.

На основі даних про трудомісткість розраховується можлива економія чисельності працівників:

Е_ч = Т_з / Ф_пл · К_н, (5.22)

де Т_з — зменшення трудомісткості продукції, нормо-год;

Ф_пл — плановий фонд робочого часу одного працівника в розрахунку на рік;

К_н — коефіцієнт виконання норм часу (виробітку).

Чисельність працівників (Ч_п), для яких установлені норми трудових затрат, визначається на підставі планової трудомісткості (Т_пл) у нормо-годинах і коефіцієнта виконання встановлених норм часу (К_н), %:

Ч_п = Т_п / Ф_пл · К_н. (5.23)

При визначенні потужності підприємства (підрозділу) (Т_вп) використовуються дані про трудомісткість продукції, кількість і склад устаткування, фонд часу його роботи. При цьому трудомісткість виробу має специфічний розрахунок:

Т_вп = Т_д · 100 / К_ср · К_п, (5.24)

де Т_д — діюча трудомісткість виробу, нормо-год;

К_ср — середній відсоток виконання норм виробітку;

К_п — коефіцієнт приведення норм до прогресивного рівня (дорівнює 1,1—1,15).

Кількість одиниць необхідного устаткування конкретної технологічної групи розраховується:

G_m = Т_п / Ф_m · К_н, (5.25)

де Т_п — планова трудомісткість виробничої програми для даного виду робіт, нормо-год.;

Ф_m — фонд часу роботи устаткування в плановому періоді, год.;

К_н — коефіцієнт виконання встановлених норм виробітку.

Таким чином, від величини трудомісткості, яка є виразом затрат праці, її організації і зумовлює рівень продуктивності, залежить багато техніко-економічних показників роботи підприємства.

Задача-приклад 1. Визначте норму штучного часу та норму штучно-калькуляційного часу, якщо: основний час становить 6 хв.; допоміжний час — 3 хв.; час на обслуговування робочого місця — 4 % від оперативного часу; час на відпочинок — 5 % від оперативного часу; підготовчо-завершальний час на зміну — 40 хв; тривалість зміни — 480 хв.