2. Вимоги до оформлення реферату

Загальними вимогами до оформлення опрацьованого реферату є: чіткість побудови, логічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, стислість і точність визначень, яка виключає можливість суб'єктивного і неоднозначного їх тлума­чення, доведеність висновків та об'єктивність рекомендацій.

Завершений реферат комплектується у такій послідовності: титульний аркуш; зміст; основна частина; список використаних джерел; додатки. Обсяг реферату повинен становити 15—20 сто­рінок машинописного тексту (без додатків).

Текст основної частини реферату поділяють на розділи та підрозділи. Назви розділів записують великими літерами перед текстом по центру сторінки. Заголовки підрозділів записують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці за­головка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовка­ми та текстом повинна дорівнювати 3—4 інтервалам. Кожну структурну частину реферату (зміст, розділи основної частини, список використаних джерел, кожний додаток) треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок реферату має бути наскрізною і подава­тись арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою рефе­рату є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Розділи реферату позначають по черзі арабськими цифрами. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підро­зділу складається з номера розділу і порядкового номера під­розділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу).

Стиль викладу матеріалу в рефераті має бути строгим та стриманим. При побудові речень бажано використовувати діє­слова у невизначено-особистій формі, наприклад: «Вважається доцільним запропонувати...», а не «Я пропоную...». Слід корис­туватися також загальновизнаною управлінською термінологією, звертаючи увагу на точність її застосування та чіткість формулю­вань. Скорочення слів у тексті реферату та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Цифровий матеріал, уміщений у текст реферату, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. За побудовою таблиця являє собою перехрещення горизонтальних рядків та вертикаль­них стовпців. Загальна форма таблиці має такий вигляд:

ТЕМАТИЧНИЙ ЗАГОЛОВОК ТАБЛИЦІ (НАЗВА ТАБЛИЦІ)

1	2	3	4	5

При побудові, оформленні та розміщенні таблиць у тексті слід дотримуватись певних правил:

1. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відбиває її зміст та розміщується безпосередньо над таблицею по центру. Тематичний заголовок не підкреслюють. Праворуч над тематичним заголовком пишуть слово «Таблиця» та вказують її порядковий номер (знак «№» перед цифрами не ставиться). Заголовок таблиці і слово «Таблиця» починають з великої літери.

2. Заголовки стовпців повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

3. Стовпець з порядковими номерами рядків до таблиці вклю­чати не треба. За необхідності нумерації рядків їх порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

4. Стовпці таблиці нумерують лише тоді, коли на них є поси­лання у тексті реферату, або коли таблиця продовжується на на­ступній сторінці.

5. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають однакову одиницю вимірювання, то її вказують у тематичному заголовку, якщо різні то в заголовках стовпців або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання при цьому має відповідати загальноприйнятим стандартам.

6. Текст, який повторюється у боковику або стовпці таблиці та складається з одного слова, можна замінювати лапками. Якщо такий текст складається з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами «Те саме», а далі — лапками.

Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних та хімічних символів, які повторюються, не слід.

7. Числа у таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових знаків) Дрібні числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки прийнято позначати знаком тире « — », відсутність даних трьома крапками « ... » або літерами «н. в.» (не­має відомостей).

8. Якщо наведені у таблиці дані відрізняються будь-якими особливостями (є попередніми, відносяться до частини явища, що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують одразу під таблицею.

9. Таблицю не слід захаращувати зайвими подробицями, які ускладнюють аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не мають змісту. Коли такі клітинки все ж таки з'являються, то в них треба проставити знак «х», який означає, що вони не заповнюються.

10. При побудові таблиці слід дотримуватися збереження певних пропорцій між її частинами: боковик не може займати більше ніж третину її формату, а висота заголовочної частини — перевищувати третину висоти таблиці.

11. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах кожного розділу двома арабськими цифрами, між якими ставиться крапка. Перша з них указує номер розділу, а друга — порядковий номер таблиці всередині розділу.

12. На всі таблиці мають бути зроблені посилання в тексті реферату. При першому посиланні пишуть слово «табл.», при по­вторних — «див. табл.», після чого вказують номер таблиці (без знаку «№»). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом та висновками. При цьому в тексті не треба повторювати кількісних відношень, які наведені у таблиці.

13. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті реферату (або на наступній сторінці) таким чином, щоб її можна було читати без повороту рукопису або з поворотом за годинниковою стрілкою.

14. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При переносі частини таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують номер таблиці. Таблицю з великою кількістю стовпців можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — боковик.

У процесі оформлення реферату часто використовують ілюст­ративні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо.

Графічне зображення статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, зветься діаграмою. За формою побудо­ви діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у проектах використовують лінійні, а з площинних — стовпцеві та секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об'єктів, явищ або процесів, що досліджуються.

У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображають у ви­гляді прямокутників — стовпців, які розміщують вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців відповідно до встановленого масштабу пропорційна кількісним значенням показників, що зображуються. Горизон­тальне розміщення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма є широко відомою формою зіставлення різ­них частин одного цілого. Площі, які утворюються секторами ко­ла, і є основою для порівняння. Секторну діаграму будують шля­хом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.

Засобом графічного зображення змін однієї величини залежно від змін другої є графік. Найчастіше у рефератах використовують графіки часових рядів. Для побудови графіків часових рядів ви­користовують, як правило, прямокутну систему координат. На осі абсцис відкладають відрізки часу, а на осі ординат — значен­ня рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порі­вняння декілька динамічних рядів.

Схеми у рефераті використовують для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв'язки між окремими елементами явища, системи, що вивчаються, або щоб відобразити послідов­ність етапів того чи іншого процесу. Креслення схем і графіків має відповідати вимогам стандартів.

Усі ілюстративні матеріали у рефераті необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на на­ступній сторінці), так щоб їх можна було читати без повороту ар­куша або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення «Рис.» (рису­нок). Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ста­виться крапка. Ілюстрації також повинні мати назву, яку розмі­щують після номера ілюстрації. За необхідності ілюстрації допо­внюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідо­вно під ілюстрацією. При посиланні на ілюстрацію у тексті рефе­рату називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При по­вторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»).

Формули, що наводяться у рефераті, нумерують у межах роз­ділу арабськими цифрами, так само як і таблиці та рисунки. По­рядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів тре­ба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояс­нення починають зі слова «де» без двокрапки. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, напри­клад: «...у формулі (2.1)».

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше од­ного вільного рядка) Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

При написанні реферату може з'явитися потреба у примітках до тексту або до таблиць. Такі примітки містять довідкову або пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова «Примітка» ставлять крапку. Якщо приміток декілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку. Такі примітки нуме­рують арабськими цифрами з крапкою.

На інформацію, що запозичена з інших джерел, а також на ци­тати, що наводяться у тексті реферату, обов'язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати до­кументи і перевірити достовірність відомостей про цитування, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяги. Посилання дають одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку літератури та відповідну сторінку дже­рела (наприклад [4, с. 35]) або під текстом цієї сторінки у вигляді посилання, в якому вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

Список використаних джерел наводять після основної части­ни. Перелік джерел інформації укладають у такій послідовності:

1. закони України;

2. інструкції та нормативні акти міністерств та відомств;

3. наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами;

4. наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

По кожному із зазначених підрозділів першоджерела вміщують в алфавітному порядку.

Набір елементів бібліографічного опису літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладене видання, статистичний щоріч­ник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо мають відповідати стандарту (додаток).

При оформленні додатків до реферату слід дотримуватись таких правил:

• послідовність вміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті реферату;

• кожний додаток має починатися з нової сторінки;

• кожний додаток, незалежно від його характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстрації, комп'ютерні програми та розрахунки, первинні матеріали тощо), повинен мати заголовок, надрукований угорі по центру малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток», після якого за допомогою великих літер української абетки (за винятком літер Ґ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т. д. Один додаток позначається як додаток А;

• текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад, рис. А. 1.2 — другий рисунок першого розділу додатка А.

Оформлений відповідно до сформульованих вимог та повніс­тю скомплектований реферат має бути зброшурований. На пер­шій та останній сторінках студенти—виконавці проекту ставлять свої підписи та дату остаточного завершення роботи.