Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка сем и практ Пед+Яв - МК.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
26.11.2019
Размер:
2.81 Mб
Скачать

37

Семінарське заняття № 1

(2 год.)

Тема: Основні поняття, які визначають суть наукових досліджень.

Мета: Вивчити сутність поняття науки, наукових знань, наукового пізнання та наукового дослідження, проблеми, теми, об’єкта та предмета дослідження.

В результаті розгляду теоретичних питань студент повинен

знати:

  • поняття про науку, класифікацію наук;

  • сутність наукового пізнання і наукового дослідження;

  • алгоритм етапів наукового дослідження.

вміти:

- Дати характеристику науки, наукових знань, наукового пізнання та наукового дослідження;

- визначити проблему, тему, об’єкт та предмет дослідження.

Терміни та поняття

Наука як особлива форма людської діяльності. Сфера діяльності науки. Система закономірностей, з якими пов’язано сучасний розвиток науки. Класифікація наукових знань.

Визначення наукового пізнання. Сутність суб’єкта і об’єкта у пізнавальному процесі. Теоретичний і емпіричний рівні наукового пізнання. Теорія як найскладніша форма вираження наукових знань. Система простіших форм теоретичного відтворення дійсності: наукова ідея, гіпотеза, концепція, принцип, поняття, категорія.

Типова логічна структура наукового дослідження. Об’єкт, предмет, та мета наукового дослідження. Інші етапи наукового дослідження.

Основні положення

Наука - це вид людської діяльності, спрямований на здобут­тя нових знань про об'єктивні закони природи, суспільства і ми­слення. Результат цієї діяльності - знання. Тради­ційно науки поділяють на природничі, що вивчають природу, суспільні, що вивчають закономірності розвитку суспільства, і технічні, що вивчають закономірності створення і розвитку техніки.

Наукове пізнання – це процес руху людської думки від незнання до знання Діалектика процесу пізнання поля­гає у суперечності між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності.

Наукове пізнання має два рівні - емпіричний і теоретичний. Емпіричне знання здобувається безпосередньо досвідом, теоре­тичне - за допомогою логіко-гносеологічних засобів (понять, концепцій, системи знань у певній галузі). Ці рівні знань орга­нічно пов'язані і водночас різняться способами відтворення об'єктивної реальності та методами дослідження. За емпіричним знанням історично й логічно утвердилася функція збирання і накопичення нових фактів, їх аналіз, систематизація та узагаль­нення з метою виявлення емпіричних закономірностей. Логічне осмислення, пояснення та інтерпретація виявлених закономір­ностей - це функції теоретичного пізнання.

Теорія — це найвища форма узагальнення і систематизації знань і означає комплекс поглядів, уявлень, ідей,спрямованих на тлумачення і пояснення певних явищ. Вона включає в себе всю сукупність абстрактних пізнавальних образів-уявлень, ідей, понять, концепцій, гіпотез, положень і тверджень, які обслуговують практичну діяльність людей.

Наукова ідея – якісний стрибок думки і являє собою нове, нетрадиційне пояснення явищ. Вона базується на вже нагромаджених знаннях і розкриває раніше не помічені закономірності. У теорії ідея виступає як вихідна думка, що об’єднує поняття і міркування у цілісну систему.

Наукова концепція— це форма тлумачення основної ідеї теорії, система поглядів на певне явище, спосіб його розуміння й тлумачення.

Гіпотеза — це форма наукового пізнання, за допомогою якої формується один з можливих варіантів розв’язання проблеми. Гіпотеза – це попередня ідея, сформульована теоретичним шляхом на основі обмеженого матеріалу.

Принцип – це головне, вихідне положення наукової теорії, що виступає як перше і найабстрактніше визначення ідеї, як початкова форма систематизації знань.

Категорія – найбільш загальні, фундаментальні поняття, які відбивають найбільш суттєві, всезагальні властивості явищ дійсності і пізнання

Постулат твердження, попереднє припущення наукової теорії, що береться за вихідне і стає основою для теоретичних узагальнень.

Аксіома – положення, що береться як вихідне, недоказуване в даній теорії, з якого виводяться всі інші положення та висновки теорії за заздалегідь фіксованими правилами.

Наукове дослідження як складний і багатогранний процес, у якому поєднуються організаційні, технічні, економічні, правові і психологічні аспекти. Специфіка співвідношення означених аспектів у кожному науковому дослідженні.