6. Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії і зв'язку.
В масштабах країни продуктивні сили включають виробничі потужності підприємств, земельні фонди, реальні запаси сировини, матеріально-технічні запаси та економічно активне населення.
Показником рівня розвитку продуктивних сил суспільства є досконалість і продуктивність засобів праці. Чим більшу продуктивність забезпечують засоби праці, тим вищий рівень ефективності використання ресурсів вони забезпечують.
Виробництво носить суспільний характер, тобто воно можливе лише при поєднанні людей. Люди пов'язані між собою в своїй виробничій діяльності, тобто сам процес виробництва породжує певні суспільні процеси.
1. виробництво – це процес створення продукту споживання;
2. розподіл – це встановлення частки учасників виробництва у виробленому продукті;
3. обмін – це обмін товарами або їх купівля - продаж, тобто зміна форми вартості типу: товар - товар або товар – гроші;
4. споживання – це перетворення продукту праці в об’єкт індивідуального або виробничого привласнення. Розрізняють виробниче та невиробниче споживання. Виробниче споживання - це використання продукту праці в подальшому виробництві в якості сировини або засобу виробництва. Невиробниче споживання носить кінцевий характер.
Виробничі відносини – це відносини між людьми в сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.
Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Вони визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру.
7. Форми організації суспільного виробництва .
Єдність і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин утворюють спосіб виробництва. Спосіб виробництва в поєднанні з усіма характерними для неї формами життєдіяльності: ідеологічними, політичними, соціальними і т.д. (надбудовою) утворюють суспільно - економічну формацію.
Форми організації суспільного виробництва:
1 – натуральне господарство – це економічна система , в якій метою виробництва є споживання вироблених благ, тобто система сама забезпечує себе необхідними предметами споживання;
Характерні ознаки натурального господарства :
- суспільна власність на засоби виробництва;
- відсутність товарообміну;
- універсальна праця (відсутність поділу праці);
- замкненість;
2 - товарне виробництво – це економічна система, в якій метою процесу виробництва є обмін або продаж виробленого продукту.
Характерні ознаки товарного виробництва:
приватна власність на засоби виробництва;
суспільний поділ праці;
товарообмін, який носить еквівалентний характер;
стихійний розвиток за законами товарного виробництва;
ринкове ціноутворення;
використання грошей і т.п.;
3 – планова економічна система – це економічна система, яка розвивається за заздалегідь складеним планом.
В залежності від масштабів планування і типу власності розрізняють такі різновиди планової економічної системи:
а) модель директивного планування – це система, в якій плануються всі етапи і сфери економічного розвитку.
Характерні ознаки:
- державна власність на засоби виробництва;
- план має статус закону, тобто є обов’язковим для виконання;
- централізований розподіл ресурсів;
- державне ціноутворення;
б) планова діяльність фірми в умовах ринку;
Фірма планує обсяги виробництва на основі вивчення позицій на ринку з метою уникнення перевиробництва.
в) маркетингова діяльність фірми – діяльність фірми по просуванні товарів на ринок , розширенню ринків збуту, збільшенню обсягів продаж.