8. Економічний зміст власності .

Вивчення будь-якої економічної моделі завжди пов’язане з вирішенням питання про власність: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів.

Власність – це сукупність відносин між людьми з приводу привласнення або відчуження об'єктів власності. Це складна економічна категорія, розрізняють економічний і юридичний аспекти власності.

Економічна власність – це відносини з приводу володіння та використання факторів виробництва та результатів їх функціонування. Об'єктом юридичної власності може бути будь-яке майно: особисте майно, засоби виробництва, різні цінності, майно і кошти громадян, підприємств, держави. Економічна теорія вивчає економічний аспект власності. Об'єктом економічної власності є фактори виробництва, тобто те, що забезпечує власнику зростання вартості.

Отже, об'єктами економічної власності є:

- робоча сила;

- засоби виробництва;

- продукти праці.

Суб'єктами економічної власності є:

- особа;

- група осіб;

- держава.

Функції власності:

власність визначає:

- умови поєднання робітників з засобами виробництва;

- відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва;

- умови розпорядження і використання факторів виробництва;

- соціально-економічну структуру суспільства.

9. Типи, види і форми власності

Існує два типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність – це такі відносини власності, коли суб'єктом власності є одна особа.

Приватна власність існує в двох видах: проста приватна власність і капіталістична приватна власність.

Проста приватна власність існує, коли сам власник є безпосереднім виробником, тобто відсутній факт найму робочої сили.

Капіталістична приватна власність існує в випадку найму робочої сили.

Основні форми приватної власності: одноосібне приватне підприємство, одноосібне фермерське господарство та історичні форми власності: рабовласницьке, феодальне господарства, прості виробничі форми капіталістичної суспільної формації.

Суспільна власність – це такі відносини власності, при яких суб'єктом власності є група осіб або держава.

Суспільна власність існує в двох видах: колективна і державна. Колективна власність передбачає існування групи власників. Найвідоміші форми колективної власності: партнерство, кооператив, господарське товариство, акціонерне підприємство, громадська організація, корпорація.

Державна власність ( суб'єктом власності є органи державного управління) існує в двох формах: загальнодержавна і муніципальна (або комунальна). Загальнодержавну власність представляють органи центральної державної влади : Верховна Рада, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства.

Муніципальну власність представляють органи держаної влади місцевого підпорядкування: селищні, міські, районні представництва державної влади.

Приватна і державна власність можуть бути змінені певним способом, закріпленим чинним законодавством країни.

Способи зміни (реформування) відносин власності:

- роздержавлення – перехід прав власності від держави до суб'єкта будь-якої іншої

форми власності; Приватизація є однією з форм роздержавлення ;

- націоналізація – перехід прав власності від суб'єкта будь-якої форми власності до

держави.

Шляхи реформування відносин власності:

- безоплатна передача об'єкта власності;

- продаж об'єкта на основі договору купівлі-продажу;

- продаж на відкритому аукціоні;

- оренда з правом викупу.