3.2 Запитання відкритого типу відповідей

1. На яких засадах базується система управління трудовим потенціалом:

а) інновації;

б) ;

в) .

2. Які існують основні типи фінансування підприємствами професійної підготовки:

а) держава запроваджує прямі фінансові стимули для підприємств, які організовують професійну підготовку;

б) ;

в) ;

г) .

3. Схема лізингу робочої сили охоплює договірними відносинами такі сторони:

а) лізингодавця;

б) ;

в) .

4. Лізинг робочої сили в інших країнах дозволяє вирішувати такі питання:

а) легалізація міграції;

б) ;

в) ;

г) .

5. Формами підготовки менеджерів у Японії є:

а) навчання у вищих школах та спеціальних навчальних закладах;

б) ;

в) .

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ

Адаптованість працівника – це його здатність пристосовуватися до змісту і умов трудової діяльності безпосереднього соціального середовища, вдосконалювати свої ділові та особисті якості. Під професійною адаптованістю мається на увазі здатність працівника пристосовуватися до особливостей конкретної професії через активне освоєння характерних для неї операцій, дій, рухів відповідно до технологічного процесу, норм витрат праці, а також готовність до прийняття рішень і дій в стандартних виробничих ситуаціях.

Адміністративна рада – основний виконавчий орган МОП, який здійснює керівництво МОП у проміжках між конференціями, обирає Генерального директора Міжнародного бюро праці, розглядає поточні питання діяльності МОП, готує для конференції пропозиції з програми і бюджету.

Адміністративні методи державного регулювання економіки – це інструменти прямого впливу держави на діяльність субєктів ринку: ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни тощо.

Активна політика на ринку праці – це спрямування дій на підвищення конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери докладання праці з метою запобігання безробіттю та збільшення чисельності зайнятих.

Активні заходи на ринку праці – це заходи, спрямовані на створення умов для повної продуктивної зайнятості економічно активного населення, які безпосередньо впливають на регулювання попиту і пропозиції робочої сили.

Безробітні (за українським законодавством) – працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку чи інших доходів, передбачених законодавством, і зареєстровані у Державній службі зайнятості України як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробітні у визначенні МОП – особи віком 15 – 70 років (зареєстровані та незареєстровані у службі зайнятості), які одночасно не мали роботи, шукали роботу або намагались організувати власну справу на момент обстежування; готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.

Безробіття – це незайнятість певної частини економічно активного населення внаслідок впливу об’єктивних процесів, притаманних ринковій економіці: нерівномірності розвитку продуктивних сил, циклічності розвитку економіки, суперечливості характеру НТП, високих темпів модернізації виробництва тощо.

Бідність – це неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству у конкретний час. Вона характеризується низкою показників.

Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни в освітніх програмах і необхідних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах.

Бюджет сімейний – співвідношення фактичних доходів і витрат сім ї за добу, тиждень, місяць або рік, яке характеризує ступінь достатку сімї.

Бюджет прожиткового мінімуму – це вартісна оцінка натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обовязкові платежі, розробляється і застосовується в умовах кризового стану економіки.

Валовий внутрішній продукт – сукупна ринкова вартість усього обсягу вироблених товарів за здійснення послугу країні за певний період

Валовий національний дохід – загальний обсяг первинних доходів у країні за певний період.

Вартість мінімального споживчого кошика – показник, який характеризує мінімальний рівень задоволення фізіологічних соціальних потреб. Визначає припустимий рівень бідності в суспільстві, що передбачає визначення критеріїв та показників бідності й вироблення конкретних шляхів соціального захисту цих верств населення.

Вартість робочої сили в Україні визначається розміром фактичних видатків наймача на утримання робочої сили.

Відтворення населення – це історично і соціально-економічно обумовлений процесс постійного і безперервного поновлення людських поколінь.

Відтворення ресурсів для праці – це процесс постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Гендерний розвиток – процесс зменшення гендерної нерівності й подолання гендерної дискримінації у суспільстві.

Глибина бідності – це відхилення доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності.

Глобалізація – це процес, що відображає обмін товарами, послугами, капіталом та робочою силою і виходить за межі державних кордонів, та з 60-х років ХХ ст. глобалізація набуває форм постійного поєднання національних економік, що постійно розвивається.

Гнучкі форми зайнятості – надання найманому працівникові можливостей вибору між вільним і робочим часом як за кількістю часу, так і за режимом його використання.

Громадянське суспільство – суспільство, основою якого є політична рівність, громадянська спільність і юридична свобода.

Грошові доходи – доходи, що складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, доходів від власності, всіх видів грошової допомоги тощо.

Демографічна політика – складова загальної соціальної політики, система заходів, які вживає держава та її соціальні інститути з метою впливу на хід демографічних процесів, спрямована на вирішення широкого кола проблем щодо відтворення населення, формування складу і структури трудового потенціалу, його ефективного використання.

Депопуляція населення – абсолютне зменшення чисельності населення.

Держава загального добробуту – невід’ємний компонент реальних змішаних суспільно-економічних систем відкритого суспільства, які складаються у розвинутих країнах.

Державне регулювання зайнятості населення – цілеспрямований вплив державних органів на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили в країні у цілому або в окремій місцевості за допомогою економічних, правових, адміністративно-організаційних заходів з метою запобігання поширенню безробіття чи його скороченню та забезпечення максимальної продуктивної зайнятості економічно активного населення.

Державний бюджет – централізований фонд грошових коштів держави.

Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Державні соціальні стандарти – встановлені законами, іншими нормативними актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних стандартів.

Децільний коефіцієнт диференціації доходів – співвідношення середньодушових доходів 10 відсотків з найбільш та з найменш забезпеченого населення.

Дивіденд – дохід за акціями, який сплачується акціонерам залежно від наявності та розміру прибутку, що його отримує акціонерне товариство.

Дисконтування майбутніх доходів – метод, що використовуються при оцінці інвестицій в людський капітал для визначення сьогоднішньої цінності майбутніх доходів.

Диференціація доходів населення – діапазон коливань доходів населення, який характеризує його матеріальне становище.

Добробут населення – характеристика соціально-економічних умов життя і задоволення потреб населення. Узагальнюючий показник Д.н. – рівень реальних доходів населення.

Дохід – 1) грошові або інші цінності, отримані внаслідок якоїсь діяльності; 2) результат виробничо-господарської діяльності, отриманий як різниця між вартістю реалізованої продукції і послуг та здійсненими витратами; 3) виплачувані власникам дивіденди чи відсотки, виражені у відсотках поточної ціни цінних паперів, пенсії, допомоги.

Доходи номінальні – величина нарахованих виплат і натуральних видач.

Доходи реальні – величина номінального доходу, скоригована на зміну цін на товари і тарифів на послуги.

Доходи трудові – доходи, отримані внаслідок трудової діяльності як найманим працівником, так і громадянином від індивідуальної або сімейної трудової діяльності.

Економіка відкрита – економічна система, зорієнтована на максимальну участь у світових господарських зв’язках і в міжнародному розподілі праці.

Економіка закрита – незалежна господарська система з обмеженими зовнішньоекономічними зв’язками, здатна забезпечити себе всім необхідним самостійно, яка прагне до ізоляціонізму.

Економіка змішана – економічна система, яка виникає в розвинутих країнах на стадії переходу до постіндустріального суспільства.

Економіка ринкова – це форма економічної організації, за якої координація дій здійснюється на підставі взаємодії на ринках вільних виробників і вільних індивідуальних споживачів.

Економічна активність – це заходи економічної діяльності, спрямовані на реалізацію внутрішнього та зовнішнього потенціалу людини задля досягнення економічних результатів та задоволення суспільних і власних потреб.

Економічні критерії ефективності – зростання продуктивності праці та приріст національного доходу (ВВП, ВНП), економія живої та уречевленої праці.

Економічні методи управління трудовим потенціалом – застосування економічних механізмів, які заохочують спрямування діяльності в галузь управління трудовим потенціалом у необхідному напрямку для підвищення ефективності використання трудового потенціалу.

Економічно активне населення за методикою МОП – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

Економічний рух населення – зміна трудової активності населення.

Екстенсивний аспект економічної активності – це зростання її рівня за рахунок зменшення чисельності економічно неактивного населення, що може відбуватися під впливом соціально-демографічних, демоекономічних, соціально-психологічних, економічних факторів.

Еміграція – вимушене або добровільне переселення населення зі своєї країни в іншу, обумовлене політичними, економічними та іншими причинами.

Ефективність господарювання – комплекс відображення кінцевих результатів використання всіх видів ресурсів – праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації за певний проміжок часу.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Зайняті економічною діяльністю – особи, які беруть участь у виробництві різних благ, послуг, вступають у відносини з іншими особами, групами осіб або товариствами з приводу своїх доходів.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Зайнятість неформальна – діяльність, реєстрація якої не передбачена чинним законодавством, трудова діяльність людей в неформальному секторі економіки. Характеризується такими рисами: відсутність офіційної реєстрації діяльності, переважання самозайнятості, низька капіталоозброєність праці, застарілі й шкідливі технології, легкий доступ для працівників, відсутність перешкод, низький рівень доходів, безправя працівників, нерідко „контроль” діяльності з боку кримінальних структур.

Зайнятість продуктивна – діяльність громадян, котра за рахунок корисної і високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає працівникові дохід, не менший, ніж потрібно для відтворення його фізичних, інтелектуальних і професійних якостей, тобто, як мінімум, дає можливість простого відтворення робочої сили.

Зайнятість суспільно-корисна – визначається зайнятістю у суспільному виробництві, на військовій службі у будь-яких законних військових формуваннях, на державній службі, в науці, культурі, освіті, на денних відділеннях військових і цивільних навчальних закладів, у підсобному і домашньому господарстві, доглядом дітей та хворих.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата мінімальна – рівень зарплати працівника некваліфікованої прці, який установлюється державою в законодавчому порядку, а також на підставі угод між підприємцями і профспілками.

Заробітна плата номінальна – абсолютна сума грошей, яку працівник отримує за певний період.

Заробітна плата реальна – купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Заробітна плата середня – заробітна плата, яка обчислюється в середньому на одиницю відпрацьованого часу або на одного працівника.

Здоровя – важлива характеристика якості робочої сили. Стан здоров”я – це певний рівень досконалості саморегуляції організму, фізичної і соціальної адаптації людини, недопущення і швидкості подолання хвороб. Стан здоровя проявляється у комфортності фізичного, розумового і соціального самопочуття людини і відображається на її працездатності.

Інвестиції в людський капітал – це витрати на створення або збільшення запасу здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій працівника заради підвищення ефективності його використання в трудовій сфері суспільного виробництва і зростання доходів його власника.

Індекси людського розвитку – інтегральні узагальнені показники, що відображають порівняльні можливості людей у різних країнах світу. Вони акумулюють в одному числовому показнику три найважливіші складові людського розвитку: тривалість життя, освіченість, ВВП на душу населення за паритетами купівельної спроможності валют.

Індекс споживчих цін – показник зміни загального рівня цін і тарифів на товари та послуги, що купує населення для невиробничого споживання, тобто на так званий споживчий кошик товарів та послуг.

Інноваційність – важлива характеристика якості робочої сили. Це готовність працівника до інновацій, яка передбачає розвиток наукової творчості в процесі праці, досягнення певних значимих результатів.

Інновації – це значні капітало- та наукомісткі нововведення у розвиток основної продуктивної сили, техніки, технології, предметів праці та використовуваних людьми сил природи, що зумовлюють формування нового технологічного способу виробництва.

Інтеграція– процес зближення і поступового об’єднання національних економічних систем, сучасна найрозвинутіша форма інтернаціоналізації господарського життя.

Інтернаціоналізація продуктивних сил зумовлена насамперед процесом переростання своїх національних меж продуктивними силами кожної з країн, що інтегруються.

Інтенсивний аспект економічної ефективності виявляється в реалізації інтелектуального та фізичного потенціалу робочої сили у процесі економічної діяльності. Кількісний результат економічної активності населення виражається в досягнутому рівні продуктивності праці, обсязі виконаної роботи протягом одиниці часу, в обсязі валового внутрішнього продукту, національного доходу.

Інфраструктура соціальна – група галузей, які забезпечують процес відтворення матеріальних благ та нормальні умови життя населення, будівництво та експлуатація об’єктів житлового та соціально-культурного призначення, роздрібна торгівля, громадське харчування, охорона здоров’я, освіта тощо.

Інфраструктура ринку праці – сукупність суб’єктів, що забезпечують безперервне функціонування механізму ринку праці за рахунок реалізації організаційних, фінансових, правових, інформаційних та науково-методичних заходів. До ІРП належать: система Державної служби зайнятості, комерційні біржі праці, центри професійної орієнтації і професійної підготовки кадрів, різні благодійні фонди, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інші.

Категорії економічні – важливіші поняття економічної науки, які відображають сутність економічних процесів і явищ.

Кваліфікація – рівень знань і трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності представником якоїсь професії, спеціальності.

Коефіцієнт вибуття – відносний показник механічного руху населення визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт механічного обороту – відносний показник механічного руху населення, визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт народжуваності – відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості народжених на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт прибуття – відносний показник механічного руху населення визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік до середньорічної чисельності населення даної території, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Коефіцієнт смертності – відносний показник природного руху, який визначається як відношення кількості померлих на даній території за певний проміжок часу до загальної чисельності населення, в розрахунку на 1000 осіб населення.

Колективна угода – це правовий акт, який укладається з метою регулювання соціально-трудових відносин на рівні галузі, регіону або країни між повноважними представниками найманих працівників та роботодавців.

Колективний договір – це правовий акт, що укладається з метою регулювання соціально-трудових відносин на підприємстві між найманими працівниками та роботодавцем для узгодження їхніх інтересів.

Компетентність працівника (професіоналізм) – рівень його загальної та професійної підготовки, а також широта професійного світогляду, що дозволяє йому адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються. Компетентність людини залежить від її відношення до своєї роботи, досвіду, старання та вміння поповнювати знання.

Конкурентоспроможність – властивість товару, послуги, суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку нарівні з присутніми там аналогічними товарами, послугами або конкуруючими суб’єктами ринкових відносин.

Концепція людського розвитку – особлива теоретична система й орієнтована на практику державного управління методологія. В її основі лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки.

Кон’юнктура ринку праці – стан ринку праці, який характеризується збігом обставин, сукупністю умов і факторів, які окремо та у взаємозв’язку характеризують стан ринку праці та кількісно і якісно впливають на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.

Людський капітал – це сформований або розвинений людьми певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника, прибутку підприємства та національного доходу.

Людський потенціал – міра втілених у людину здібностей, таланту, рівня освіти, кваліфікації та їх здатність приносити дохід. Світовий банк включає в це поняття також стан здоров’я та якість харчування, ООН – освіту, професійний досвід, фізичний стан, здатність до виживання, інші характеристики, що забезпечують продуктивність і самозабезпечення людей.

Людські ресурси – вся сукупність людей з їхніми фізичними і розумовими здібностями та відповідним трудовим потенціалом.

Людський розвиток – процес розширення свободи вибору людини та досягнутий рівень добробуту людей. Сталий людський розвиток грунтується на справедливості у межах одного й декількох поколінь і дає змогу нинішнім та майбутнім поколінням якнайкраще використовувати свої потенційні здібності в економічній, політичній, соціальній та культурній сферах.

Маржиналізм – економічна теорія, що об’єднує економічні процеси та явища виходячи з граничних, прирістних величин і станів. Економічні процеси характеризуються такими поняттями, як гранична продуктивність, граничні витрати, гранична корисність, виходячи із закону убування граничної корисності, продуктивності, дохідності та закону попиту і пропозиції.

Межа бідності – це рівень доходу, нижче якого неможливе задоволення основних потреб. Межа бідності визначається як частка прожиткового мінімуму на одну особу у розрахунку на місяць.

Методи мотивації економічної активності населення – це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов ефективного використання трудового потенціалу відповідно до напрямків державної економічної політики.

Механічний рух населення (міграція) – це процес переміщення людей через кордони певних територій зі зміною місця проживання або з регулярнім поверненням до нього.

Міграційних оборот – абсолютний показник механічного руху населення, який визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

Міжнародна організація праці (МОП) – спеціалізована установа утворена у 1919 р., що проголосила своєю метою вивчення і покращення умов праці та життя трудящих шляхом вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце знаходження – Женева.

Міжнародні трудові норми – приймаються Міжнародною організацією праці у вигляді Конвенцій по всіх аспектах праці, зайнятості населення, безробіття, умов праці та її охорони, виробничого і навколишнього середовища; підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, соціального партнерства тощо. Після ратифікації конкретною країною кожної Конвенції МОП вони стають для цієї країни обов’язковими.

Мінімум прожитковий – рівень доходів, який забезпечує придбання набору матеріальних благ і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини за певного рівня соціально-економічного розвитку країни і традиційних потреб населення; розрахований на душу населення та залежно від статі та віку.

Мінімальний споживчий бюджет – це законодавчо встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, зокрема й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обгрунтованих норм і нормативів з урахуванням національних особливостей.

Мобільність– важлива характеристика якості робочої сили. Це здатність і готовність працівника до професійних і територіальних переміщень.

Мотивація економічної активності населення – це процес свідомого вибору певної лінії поведінки з метою підвищення продуктивності праці зайнятого населення та активності безробітного у сфері пошуку роботи та підвищення конкурентоспроможності.

Населення – це сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. Населення утворює суб’єкт виробництва і всіх суспільних явищ.

Населення постійне – це сукупність людей, що постійно проживають на певній території, незалежно від того чи перебувають вони в даний момент на цій території.

Населення наявне даної території – це сукупність людей, які перебувають на ній, незалежно від тривалості перебування.

Населення юридичне – це ті, які зазначені у списках жителів даної території та зареєстровані на ній.

Носії господарсько-трудових інтересів – індивіди та соціальні групи, які відрізняються одне від одного за ознаками: майновим, за доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами.

Оплата праці – це винагорода за виконану працю, а також оплата відпусток, святкових днів та іншого невідпрацьованого часу відповідно до трудового законодавства та колективних договорів, стимулюючи доплати і надбавки, премії та одноразові заохочувальні виплати, компенсаційні виплати, пов’язані з режимами роботи й умовами праці тощо.

Освіта – це цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином встановлення державою освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Організації що виражають господарсько-трудові інтереси – профспілки, страйкоми, асоціації, спілки роботодавців, фермерів, банківських установ і таке інше, об’єднання носіїв господарсько-трудових інтересів.

Пасивна політика на ринку праці передбачає відповідальність держави за становище найманих працівників і роботодавців на ринку праці.

Підприємець – фізична особа, яка пройшла державну реєстрацію як підприємець і яка самостійно та на власний ризик здійснює активну економічну діяльність, відкривши якесь підприємство, окрім селянського господарства.

Пізнавально-творча активність – виявляється у підвищенні загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів. Це постійний пошук нових постановок завдань, рішень оволодіння передовими засобами та методами праці, внесення до трудового процесу нових, прогресивних елементів, які раніше не використовувалися, участь у раціоналізаторстві та винахідництві тощо.

Працездатність – здатність до праці, яка залежить від стану здоров’я працівника.

Профорієнтація – це сукупність способів допомоги людині правильно зробити свій професіональний вибір, обрати професію, яка б найкраще задовольняла її потреби, відповідала б здібностям, психофізіологічним можливостям.

Професійна інформація охоплює систему засобів накопичення та збереження даних про зміст і перспективи сучасних професій, а також вимоги, що висуваються до особистості, яка бажає оволодіти цими професіями.

Професійна консультація – науково обгрунтована система взаємодії психолога-консультанта й особистості, охочої обрати або змінити професію, що здійснюється на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, професійної зацікавленості, здібностей тощо.

Професійний відбір – це визначення міри професійної придатності людини до праці за конкретною професією. Основними науково-методичними засобами, що використовуються у професійному відборі, є професіографія і професійна діагностика.

Професійна адаптація – це система заходів, вживання яких сприяє пристосуванню особистості до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, успішному професійному становленню працівника.

Професійна придатність – важлива характеристика якості робочої сили, що виражається сукупністю і структурою психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення певного рівня ефективності в професійній праці.

Професія – вид трудової діяльності у системі суспільного поділу праці, який обумовлено сукупністю знань і трудових навичок, набутих працівником у результаті спеціального навчання чи практики.

Професійна орієнтованість – вагома характеристика якості робочої сили. Це здатність і стійкий інтерес людини до певного виду трудової діяльності, вміння вибрати найдоцільнішу для себе професію і місце роботи з урахуванням своїх психофізіологічних характеристик, інтересів, здібностей, а також потреб ринку праці у працівниках відповідних професій на даний момент часу.

Раціональний споживчий бюджет – вартісний показник, який відображає структуру і рівень споживання населення з середніми доходами.

Ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язана з купівлею та продажем товару „робоча сила”.

Ринок робочої сили світовий – сфера міжнародних економічних відносин, яка передбачає регулярні, сталі операції з купівлі-продажу робочої сили; забезпечує переміщення трудових ресурсів, реалізацію їх здатності до праці у світогосподарських масштабах; існує у формі міжнародної трудової міграції.

Рівень бідності – це частка сімей, чий рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим за визначену межу бідності.

Рівень життя – це комплексна соціально-економічна категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духовних і соціальних потреб людей, ступінь їх задоволення та умови у суспільстві для розвитку й задоволення цих потреб.

Робоча сила – економічно активне населення.

Самостійно зайняте населення – громадяни, що самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві.

Синергетичний ефект – поява нової продуктивної сили або якісно нових джерел розвитку, підвищення ефективності діяльності в результаті поєднання окремих частин, елементів, факторів у єдину систему за рахунок так званого сисного ефекту.

Соціальна сфера – суспільні, матеріальні та духовні умови існування та діяльності людини. С.с. у широкому смислі (макросередовище) охоплює економічну систему в цілому – продуктивні сили, сукупність суспільних відносин та інститутів, суспільну свідомість, культуру даного суспільства.

Соціальна допомога – форма грошових виплат у передбачених законодавством випадках – часткової або повної непрацездатності, підтримки багатодітних сімей, самотніх матерів, смерті родичів тощо.

Соціальна політика – це діяльність державних і громадських інститутів, суспільних груп та окремих осіб, спрямована на реалізацію соціальних потреб людини, що забезпечують її життєдіяльність і розвиток як соціальної істоти на основі принципу соціальної справедливості за беззастережного дотримання її громадянських прав та свобод.

Соціальний захист – це комплекс організаційно-правових та економічних заходів щодо забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Кінцевою його метою є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної чи расової належності, можливостей вільно розвиватися, реалізувати свої здібності.

Соціальний розвиток суспільства – це фактичні зміни, які дозволяють дедалі повніше задовольняти індивідуальні та колективні потреби людей.

Соціальний сектор – узагальнюючий термін, який охоплює політику та програми у таких сферах, як зайнятість і безробіття, підтримка добробуту, охорона здоров’я, освіта і навчання.

Соціальне партнерство – суспільна участь різних сторін у розробці та реалізації соціально-трудових договорів і угод на певний термін.

Соціальні критерії ефективності – включають питання зайнятості, умов праці, тривалості робочого тижня, соціальних гарантій зайнятості, рівня життя і його безпеку.

Соціальні пенсії – це пенсії, які призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, за відсутності права на трудову пенсію. До цих категорій громадян належать інваліди; діти – у разі втрати годувальника; діти-інваліди віком до 16 років.

Соціальні трансферти – це цілеспрямована операція перерозподільчого характеру, що полягає у переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах державними і некомерційними організаціями населенню.

Споживчий кошик – розрахунковий асортимент продуктів та інших предметів споживання, який застосовується для аналізу та оцінки як якісних показників споживання, так і кількісних. Споживчий кошик розраховується на одну людину або на сім’ю і має, як правило, регіональний або структурно-соціальний характер.

Страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від страхових осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховий випадок – це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату чи інші доходи передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і справді її шукають.

Страховий стаж – період, протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття і за який сплачено страхові внески.

Субсидії – вид допомоги в грошовій або натуральній формі, яка надається державою або іншою установою юридичним і фізичним особам.

Сукупний грошовий доход сім’ї – його утворюють: заробітна плата, матеріальна допомога, разові допомоги та інші виплати, які підлягають оподаткуванню; всі види пенсій і компенсацій до них; стипендії студентам і учням освітніх закладів; щомісячна допомога на дітей, а також допомога з догляду за дитиною; вартість натуральних продуктів підсобного господарства, які використовуються для особистого споживання; доходи від власності, відсотки від вкладів та інших цінних паперів.

Сукупні ресурси домогосподарств – доходи, які формуються із загальних доходів і використаних заощаджень, позик та повернутих боргів домогосподарствам.

Творча активність – характеризує діяльність, спрямовану на виконання творчих, нестереотипних виробничих завдань.

Трансферти – безоплатні виплати держави економічним агентам у процесі перерозподілу національного доходу.

Трудова активність – прагнення працездатної особи застосовувати на практиці свої знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі.

Трудова мобільність – принципова готовність особи до зміни посади, професії, місця роботи та проживання, способу життя в цілому.

Трудовий потенціал є наявною і можливою в майбутньому кількістю та якістю праці, якою володіє суспільство, колектив організації, індивід за даного рівня розвитку науки і техніки і котра визначається чисельністю працездатного населення, його професійно-освітнім рівнем.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка має фізичні й розумові здібності та знання, необхідні для здійснення корисної діяльності.

Управління ринком праці – система цілеспрямованих економічних, соціальних, організаційних, законодавчих і адміністративних заходів, спрямована на регулювання співвідношення попиту та пропозиції робочої сили адекватно економічному і соціальному розвитку.

Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення (УККСЗН) – постійно діючий тристоронній орган, утворений на громадських засадах з метою підготовки і прийняття погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості в країні, метою якого є участь у розробці й удосконаленні правової і нормативної бази діяльності ринку праці, у розробці й реалізації державних і регіональних програм зайнятості та джерел їх фінансування, координація зусиль господарських, профспілкових організацій і держави щодо пошуку шляхів щодо запобігання безробіття, регулювання міжтериторіального, міжгалузевого розподілу трудових ресурсів тощо.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, котра використовується на розширене відтворення, збільшення виробничих фондів, створення державних резервів і запасів.

Фонд споживання – частина національного доходу, котра використовується для задоволення невиробничих потреб, а також на утримання організацій невиробничої сфери.

Ціна робочої сили – це грошове вираження фонду життєвих благ, необхідного для відтворення робочої сили й утримання сім’ї. Ц.р.с. визначається заробітною платою найманого працівника.

Якісна структура трудового потенціалу – це показник, який залежить від освітнього рівня населення, ступеня охоплення його вищою і середньою освітою, характеру і масштабу підготовки кадрів, забезпечення видів економічної діяльності кваліфікованих робітників і фахівців.

Якість робочої сили – сукупність людських характеристик, що проявляються в процесі праці та включають у себе кваліфікацію й особисті якості працівника: стан здоровя, розумові здібності, здатність адаптуватися, гнучкість, мобільність, мотивованість, інноваційність, професійну придатність, моральність, ініціативність, рівень конфліктності тощо.

Якість трудового життя – це систематизована сукупність показників, що характеризують умови праці в найширшому розумінні – умови виробничого життя та дають змогу враховувати міру реалізації інтересів і потреб працівника та використовування його здібностей.