Тема 7. Міжнародна торгова політика Основні питання для вивчення

7.1. Торгова політика: сутність, напрямки, інструменти.

7.2. Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Мито, його види та функції.

7.3. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

7.4. Ліцензування, види ліцензій. Квотування, види квот.

7.5. Демпінг. Види демпінгу. Експортні субсидії.

7.6. СОТ та її роль у регулюванні міжнародних торговельних відносин.

7.7. Сучасна міжнародна торговельна політика.

Література

1. Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.І. – Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, – 1997. – С. 195-218.

2. Міжнародна економіка: підручник /За ред. В.М. Тарасевича. – К.: ЦНЛ, 2006. – С. 80-98.

3. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.

4. Трухачев В.И. Международная торговля: Уч.пос. - 2-е, перер.-М.: Финансы и статистика, 2008.- 416с.

5. Циганкова Т.М., Петрашенко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 488.

Конспект лекції

7.1. Торгова політика: сутність, напрямки, інструменти

Зовнішньоторгова політика держави – це система загальнодержавних заходів, спрямованих на оптимізацію торговельного та платіжного балансів країни.

Головні напрямки зовнішньоторгової політики держави:

протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання інструментів тарифного і нетарифного регулювання;

фритредерство – звільнення торгівлі та обмеження втручання держави в зовнішньоторговельну діяльність.

Інструменти торгової політики:

 митні тарифи – систематизований перелік митних ставок, що нараховуються при експорті або імпорті товару;

 імпортні квоти – кількісне обмеження обсягів імпорту на певний період;

 ліцензування – регулювання зовнішньої торгівлі за рахунок надання державними установами дозволу на експорт або імпорт товару у певному обсязі;

 «дозвільне» обмеження експорту – кількісне обмеження експорту, визначене обов’язками одного з партнерів у обмеженні експорту, встановленого міжурядовими угодами про впровадження квот на експорт товару;

 дискримінація імпорту в межах митного союзу – диференціація торговельних обмежень для країн-учасниць митного союзу та інших країн;

 експортні субсидії – державні виплати, спрямовані на підтримку національних експортерів;

 антидемпінгове регулювання – заборона необґрунтованого зменшення цін нижче від рівня світової (табл. 7.1).

7.2. Тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Мито, його види та функції

Класичним інструментом регулювання зовнішньоторгової політики є митні тарифи, які нараховуються при імпорті або експорті товару (табл. 7.1).

Митний тариф - це систематизований перелік митних ставок, які нараховуються при імпорті або експорті товару на його вартість.

Тарифні методи спрямовані на здешевлення експорту, подорожчення імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Таблиця 7.1. Інструменти зовнішньоторгової політики

Розглянемо наслідки впровадження митного тарифу на прикладі українського ринку зерна (рис. 7.1).

Рис.7.1. Наслідки впровадження митного тарифу

Після впровадження митного тарифу на ринку зерна України ціна 1 т зерна становитиме 550 грн.

Р₁=Р₂+МТ (7.1)

де Р₁ — ринкова ціна до впровадження митного тарифу;

Р₂ — ринкова ціна після впровадження митного тарифу;

МТ — величина митного тарифу.

Рента українських споживачів від впровадження митного тарифу зменшується з області m+a+b+c+d до області m, тобто, їх чистий програш – область a+d+c+d. Рента виробників у цьому випадку зростає з області е до області е+а, тобто чистий виграш українських виробників зерна становить область а. При впровадженні митного тарифу на зерно зростають i національні бюджетні надходження, приріст яких визначається областю с.

С=МТ*М_{2 ,} (7.2)

де С — зміна бюджетних надходжень при впровадженні митного тарифу;

МТ — величина митного тарифу;

М₂ — обсяг українського імпорту зерна після введення митного тарифу.

Митні тарифи виконують три основні функції:

- фіскальну – забезпечують поповнення доходної частини державного бюджету та поліпшують стан платіжного балансу;

- протекціоністську – захищають національного виробника від іноземної конкуренції;

- балансуючу – запобігають небажаному експорту товарів, внутрішні ціни яких нижчі від світових.

Види митних тарифів (табл. 7.2):

Залежно від способу стягнення:

- адвалорні – встановлюють у відсотках до митної вартості товару;

- специфічні – нараховують у визначеному розмірі до одиниці вимірювання товару;

- комбіновані – об’єднують специфічні та адвалорні мита.

За об’єктом оподаткування:

- імпортні – обкладаються товари, що ввозяться до країни;

- експортні – нараховуються на експортні товари;

- транзитні – збори, які стягують з товарів, що перевозяться транзитом через територію країни.

За характером дії:

- сезонні – застосовуються для оперативного регулювання торгівлі сезонною продукцією;

- антидемпінгові – вводяться з метою захисту від демпінгу;

- компенсаційні – нараховуються під час імпорту товарів, у виробництві яких використано субсидії, і їх ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів.

Таблиця 7.2 Види митних тарифів

За походженням:

- автономні – вводяться на підставі односторонніх рішень уряду;

- конвенційні – визначаються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод;

- преференційні – встановлюються на основі багатосторонніх угод за ставками, нижчими, ніж діючі.

За типами ставок:

- постійні – встановлюються урядом і не змінюються залежно від обставин;

- змінні – змінюються залежно від обставин, визначених урядом.

За способом нарахування:

- номінальні – визначаються в самому тарифі;

- ефективні – встановлюють рівень митних зборів із врахуванням мита на комплектуючі вироби.