7.3. Нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Нетарифне регулювання — це комплекс заходів обмежувально-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

До інструментів нетарифного регулювання належать:

1. Імпортні квоти – це кількісні обмеження обсягів імпортованої продукції.

Впровадження імпортної квоти призводить до зростання національного виробництва з S₀ до S₁ та граничних витрат з 200 до 220 $, виграш виробників дорівнює області а. Програш споживачів стано­вить область (а+b+с+d+е). Якщо ліцензії на імпорт продаються державою на аукціоні, то виграш держави становить область (с+d). Чистий національний програш від впровадження імпортної квоти дорівнює області (b+е) (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Наслідки від впровадження імпортних квот

2."Добровільне" обмеження експорту - кількісне обмеження експорту, визначене обов’язками одного з партнерів, встановленого міжурядовими угодами про впровадження квот на експорт товару.

Припустимо, що внутрішня пропозиція товару в країні складає S_d, а попит - D_d. Пропозиція того ж товару з-за кордону необмежена і складає з першої країни обсяг S₁ за ціною Р₁, а з другої країни - S₂ за ціною Р₂. У цій ситуації внутрішнє виробництво товару складе Q₁, споживання – Q₇, імпорт товару – Q ₇ Q₁. В результаті скорочення зовнішньої пропозиції внутрішні ціни на товар піднімаються до рівня Р₃, внутрішнє виробництво збільшиться до Q₃, внутрішній обсяг попиту скоротиться до Q₅, імпорт стиснеться до розмірів квоти, тобто Q₅ Q₃. Як і у разі імпортної квоти, надлишок споживання скоротиться на a+b+c+d+e+f+g+h+i+j+k+l. При цьому ефект виробника складе a+h, ефект захисту b+c+i, ефект доходу d+e+j+k, ефект споживання f+g+l.

Для імпортуючих країн «добровільне» обмеження експорту країною, що ввозить товар, означає втрату не тільки ефектів захисту і споживання, які неминучі у будь-якому випадку, а і ефекту доходу, тобто всього сегменту b+c+d+e+f+g+i+j+k+l (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Економічний ефект «добровільного» обмеження експорту

3. Антидемпінгове регулювання – заборона необґрунтованого зменшення ціни нижче від рівня світової.

4. Технічні бар'єри – це перешкоди для імпорту інозем­них товарів, що зумовлені їх невідповідністю національним стандартам систем виміру та інспекції якості, вимогам техніки безпеки, санітарно-ветеринарним нормам, правилам пакування, маркірування та іншим вимогам.

5. Експортний податок – оподаткування експорту, що зменшує його прибутковість, сприяє поверненню частини товару на внутрішній ринок.

Застосування експортного податку деякими країнами (перш за все країнами, що розвиваються) зумовлюється, як правило, міркуваннями фіскального характеру, оскільки інші форми мобілізації коштів до державного бюджету (податки на прибуток, на нерухоме майно тощо) не забезпечують необхідних надходжень. По-друге, якщо ціни на імпортні товари залишаються без змін, то збільшення ціни експортних товарів дозволяє поліпшити певною мірою умови торгівлі країни. По-третє, експортний податок може використовуватися з метою боротьби з інфляцією, перерозподілу доходів у межах країни.

Розглянемо застосування експортного податку на прикладі експорту зерна з Канади (за умови, що її торгова політика не впливає на рівень світових цін на зерно) (рис. 7.4.). Впровадження експортного податку у розмірі 1$ за буш. зерна знизить рівень цін з 5$ (рівень світових цін) до 4$ за буш. У цих умовах виробники переміщають частину ресурсів в іншу сферу, у той же час обсяг попиту на зерно у вітчизняних споживачів зростає з D₀ до D₁.

Через зменшення ціни, виробники зазнають збитку, що складає об­ласть а+b+с+d. Споживачі одержують виграш, який дорівнює області а.

Розмір витрат, що збираються і розподіляються державою, дорів­нює області с. У цілому країна втрачає області b і d — втрати експортерів, які не компенсуються виграшем.

Рис 7.4. Наслідки впровадження експортного податку