13.2. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції
Переселенські зрушення виникають, розвиваються та скорочуються у складній залежності від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття і т ін.
До економічних причин міжнародної трудової міграції належать:
* нерівномірність економічного розвитку країн;
* прискорення інтернаціоналізації виробництва;
* нерівномірність процесів накопичення капіталу у різних країнах;
* зміни в розміщенні виробництва;
* кон’юнктура ринків праці та структура зайнятості.
* суттєва різниця в оплаті однакової за кількісними і якісними показниками праці в різних країнах.
До соціальних причин міжнародної трудової міграції можна віднести:
* прагнення до підвищення рівня матеріального добробуту та поліпшення умов праці та життя;
* етнічно-культурна близькість країни міграції;
* тяжіння до реалізації потреб у розвитку особистості та ін.
13.3. Наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів
Міжнародна міграція робочої сили має неоднакові наслідки для різних груп населення в країнах еміграції та імміграції, світу в цілому. Як правило, виділяють три головні групи наслідків міжнародної міграції робочої сили (рис. 13.2):
1. Стандартні ефекти, що обумовлені впливом міграції на ринок праці.
2. Наслідки для державних фінансів.
3. Позаринкові наслідки.
Рис. 13.2. Наслідки міжнародної міграції робочої сили |
1. Стандартні ефекти на ринку праці. Розглянемо вплив міжнародної міграції робочої сили на ринок праці у країнах в’їзду та виїзду на прикладі двохкраїнної моделі (рис. 13.2). На рис. 13.2. використовуються такі означення: W – ставка заробітної плати (дол./год.), L – кількість робітників (млн. чол.), Sus – пропозиція робочої сили у США, Dus – попит на робочу силу у США, Smex=Sr+Smig – пропозиція робочої сили у Мексиці до еміграції з неї частини робітників, Sr – пропозиція робочої сили в Мексиці після міграції з неї частини робітників.
Припустимо, що дві країни мають різний рівень життя (у даному прикладі – це США і Мексика). Охарактеризуємо стан ринку праці в цих країнах у випадку відсутності трудової міграції між ними. Рівновага на ринках праці обох країн при цьому встановлюється у точках А і А’ відповідно. Ціна 1 години послуг праці у США складає 4,5 дол/год., а у Мексиці – 1,25 дол/год.
Припустимо, що формальні бар’єри міграції скасовані, і мексиканські робітники можуть емігрувати і конкурувати на ринку праці в США. Якщо б переміщення із Мексики до США не вимагало ніяких витрат, то процес еміграції розширювався б, поки спадаючий рівень заробітної плати у США не вирівнявся із зростаючою зарплатою в Мексиці. Наявність економічних та психологічних витрат імміграції протидіє вирівнюванню заробітної плати в обох країнах, і розрив в них зберігається навіть при повній юридичній свободі переміщення. Внаслідок цього лише обмежена кількість осіб (припустимо, 20 млн. чол.) будуть вважати виграш у заробітній платі в 2,40 дол/год. (4,00 – 1,60 = 2,40) достатнім, щоб компенсувати витрати міграції.
Внаслідок прибуття мігрантів до США пропозиція праці зростає, а ціна праці (погодинна ставка заробітної плати) знижується з 4,50 до 4,00 доларів за годину, що відповідає точці B. У результаті від’їзду мігрантів з Мексики там зменшується пропозиція праці, а ціна праці підвищується з 1,25 до 1,60 дол/год., що відповідає точці B’ .
Нова рівновага у точці B’ означає, що кількість бажаючих емігрувати з Мексики (92 млн. чол. – 72 млн. чол. = 20 млн. чол.) відповідає обсягу попиту на додаткових робітників у США. (108 млн. чол. – 88 млн. чол. = 20 млн. чол.).
За П. Ліндертом15, чистий виграш емігрантів з Мексики становить еквівалент площини області d+e; виграш мексиканських робітників, що залишились у Мексиці, становить с, програш мексиканських підприємців становить область c+d; виграш американських підприємців становить область a+b; програш американських робітників становить область а. В цілому країна імміграції виграє область b, а країна еміграції виграє область е.
2. Розглянемо наслідки міжнародної міграції робочої сили, які пов’язані з державними фінансами. Рівнодіюча податкових та видаткових складових державних фінансів, пов’язаних з міграційними процесами, не однакова для країн еміграції і імміграції. Вважається, що в країнах еміграції втрати у зв’язку з неотриманням можливих податкових надходжень від емігрантів перевищують виграш, що отримується в результаті скорочення державних послуг та благ у зв’язку з виїздом емігрантів. За кордон виїздять, як правило, особи працездатного віку, що отримали освіту за більшою або меншою участю державного фінансування, і країна еміграції втрачає потенційні податки з їх доходів. Більшість економістів вважає, що для обмеження виїзду спеціалістів високої кваліфікації доречно ввести особливий податок для осіб, що від’їжджають за кордон, який компенсував би видатки країни на надані суспільні товари та послуги.
Щодо фінансів країни імміграції, вважається, що іммігранти виплачують у вигляді податків набагато більше, ніж їх приїзд коштує бюджету у вигляді допомоги по бідності, перевантаження громадських установ тощо.
Міграційний капітал є вагомою часткою міжнародного капіталу і є додатковим джерелом фінансування для країни-реципієнта (рис. 13.3). Тому вплив міграційного капіталу на економіку країн, що розвиваються важко переоцінити. Через збільшення міграції зростає й обсяг грошових потоків (рис. 13.4), що переказуються мігрантами. В 2008 р., згідно з оцінкою Світового банку, обсяг грошових переказів по всьому світу становив близько 305 млрд. дол. США.
Рис. 13.3. Головні країни-реципієнти грошових переказів.
Джерело: The World Bank: Outlook for Remittance Flows 2008
Рис. 13.4. Джерела грошових переказів за регіонами, 2008 р.
3. Третя група наслідків – позаринкові – можуть мати як форму втрат, та і форму виграшу. Виграш пов’язується, перш за все, з отриманням додаткових знань. Мається на увазі, що тільки частина економічного виграшу від цих знань належить мігрантам та їх роботодавцям, а інша частина ефекту розповсюджується на всіх людей країни.