Поняття:

а) міжнародний грошовий ринок;

б) міжнародний кредит;

в) світовий фінансовий ринок;

г) чистий приплив капіталу;

д) портфельні інвестиції;

є) коефіцієнт експорту капіталу;

ж) ринок страхового капіталу;

з) міжнародний рух капіталу.

Вправа 2. Знайдіть єдино правильну відповідь.

1. Міжнародний рух капіталу стає типовим явищем міжнародної економіки, починаючи із: а) другої половини XVII-го сторіччя; б) першої половини XVIII-го сторіччя; в) середини XIX - го сторіччя; г) першої половини XX- го сторіччя.

2. Об'єктивною основою міжнародного руху капіталу є: а) різні форми політичного устрою країн; б) міжнародний поділ праці та кооперація виробництва; в) нерівномірність економічного розвитку країн; г) міжнародна конкуренція.

3. Визначити відносний показник міжнародного руху капіталу: а) обсяг імпорту капіталу; б) кількість підприємств в країні, утворених за участю іноземного капіталу; в) частка іноземного капіталу у внутрішніх інвестиційних потребах; г) величина зовнішньої заборгованості країни; д) чистий приплив капіталу.

4. Домінуючим компонентом сучасної структури міжнародного руху капіталу є: а) прямі інвестиції; б) портфельні інвестиції; в) міжбанківські кредити та банківські депозити; г) гранти та міжнародні трансферти.

5. Визначити, яка з форм міжнародного руху капіталу дозволяє інвестору отримати контроль над об'єктом інвестування: а) портфельні інвестиції; б) прямі інвестиції; в) міжнародний кредит; г) гранти та пільгові кредити.

6. Яка з форм міжнародного руху капіталу переважно опосередковується світовим фінансовим ринком: а) портфельні інвестиції; б) прямі інвестиції; в) міжнародний кредит; г) гранти та пільгові кредити.

7. Визначити країни - основні донори капіталу в сучасному світі: а) країни Східної Європи; б) країни "Великої сімки"; в) країни СНД; г) країни Східної Азії; д) країни Латинської Америки.

8. Найбільша в світі частка перехресних інвестицій здійснюється: а) країнами Східної Європи; б) країнами "Великої сімки"; в) країнами СНД; г) країнами Східної Азії; д) країнами Латинської Америки.

9. Міжнародна інвестиційна позиція країни визначає: а) співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активами, якими володіють іноземці в країні; б) різницю між обсягом надхо­дження грошових коштів із-за кордону та обсягом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль­никам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів; в) частку іноземного капіталу у внутрішніх інвестиційних потребах; г) обсяг залучених протягом року іноземних інвестицій на душу населення.

10. Найбільший вплив на сучасний етап розвитку міжнародного руху капіталу здійснюють: а)процеси глобалізації й інтернаціоналізації; б) монополізація світового фінансового ринку; в) науково-технічний прогрес й інформаційна революція; г) підвищення регулюючої та перероздільної ролі міжнародних фінансово-кредитних інститутів; д) правильно а, г; е) правильно а ,в.

11. На міжнародному ринку грошей можна отримати: а) надстрокові кредити; б) короткострокові (терміном до 1-го року) кредити; в) середньострокові (3-5 років) кредити; г) довгострокові кредити.

12. Який з сегментів не включається в структуру міжнародного ринку капіталу: а) кредитний ринок; б) фондовий ринок; в) грошовий (валютний) ринок; г) ринок страхового капіталу.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.

1. Регулююча функція світового фінансового ринку полягає у визначенні на підставі взаємодії попиту та пропозиції ціни купівлі/продажу різноманітних фінансових активів та кредитних грошей.

2. Головною функцією міжнародного ринку капіталу є забезпечення міжнародної ліквідності.

3. Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація.

4. Сучасні темпи приросту експорту капіталу в усіх його формах випереджають темпи росту товарного експорту та темпи росту ВВП в промислово розвинутих країнах.

5. За функціональним призначенням міжнародний рух капіталу поділяється на портфельні інвестиції, міжнародні кредити та гуманітарну допомогу.

6. Міжнародний рух капіталу може здійснюватися лише у товарній та/ або грошовій формі.

7. Форми міжнародного руху капіталу, що визнаються кожною конкретною країною, встановлюються в її інвестиційному та банківському законодавстві.

8. Усі операції з міжнародного руху капіталів опосередковуються світовим фінансовим ринком.

9. У сучасній економіці основна частка операцій, пов’язаних з міжнародним рухом капіталу, здійснюється урядами країн, а також міждержавними і наддержавними фінансово-кредитними інститутами.

10. У сучасній економіці у структурі міжнародного руху капіталу істотно знижується частка кредитів при інтенсивному зростанні питомої ваги прямих та більш повільному – портфельних іноземних інвестицій.