13 Українська Держава гетьмана Скоропадського.

29 квітня 1918 р. німецьке командування розігнало УЦР, а Всеукраїнський З’їзд хліборобів ( землевласників ) обрав генерала Павла Скоропадського гетьманом.

Отримавши владу Скоропадський проголосив самостійну Українську державу і скасував законодавчі акти УЦР. Основні напрямки його політики:

• Відновлення недоторканності приватної власності, в тому числі поміщицького землеволодіння ;

• Придушення опозиції, селянського і робітничого руху ;

• Формування вільного козацтва і регулярної армії;

• Союзницькі стосунки з Німеччиною ;

• Розбудова освіти і науки, зокрема заснування українських університетів , Української Академії Наук, Національного історичного музею.

Водночас диктаторський характер влади й відновлення поміщицького землеволодіння множили протестні настрої. Після поразки Німеччини в І світовій війні розгорілося антигетьманське повстання Директорії. На бік Директорії перейшла навіть частина гетьманських військ.

Отже Скоропадський змушений був зректися влади. Його спроба створення незалежної держави зазнала невдачі.

14 Директорія унр.

Директорія утворювалася, як керівний орган антигетьманського повстання. ЇЇ головою став Володимир Винниченко, військовим отаманом - Симон Петлюра.

Поваливши гетьманський режим Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки. Особливості її політики полягали в тому, що :

• Обрано новий законодавчий орган (Трудовий конгрес), але не сформовано дієздатної вертикалі влади;

• Скасовано приватну власність на землю, але заборонено негайну передачу землі селянам;

• Чинився опір більшовикам, але не знайдено порозуміння з країнами Антанти;

• Узгоджено акт Злуки із Західно - Українською Народною Республікою, але процес об’єднання не доведено до кінця ;

Таким чином політика Директорії виявилася вкрай суперечливою. Ця обставина завадило їй заручитися стійкою підтримкою населення.

15 Друга українсько - більшовицька війна і Отаманщина.

Після закінчення І світової війни більшовики розпочали війну проти Директорії. Допомагала їм селянська повстанська армія Нестора Махно, який сповідував ідеологію анархо-комунізму і виступав за те, щоб земля належала тим, хто на ній працює. Під їх натиском склалася Отаманщина - тобто військово – анархічна диктатура Симона Петлюри і місцевих військових отаманів. В таких умовах Директорія намагалася чинити опір, але не могла зупинити друге пришестя радянської влади.

Влітку 1919 р. більшовиків потіснила білогвардійська армія генерала Антона Денікіна. Денікінці боролися за «єдину неподільну» Росію, через те Директорію в ролі союзника не розглядали. На захоплених територіях відновлювали поміщицьке землеволодіння й запроваджували «білий терор». Втім наприкінці 1919 р. їх наступ виснажився, на українські землі знову повернулися більшовики й радянська влада.

Отже 1919 р. України пережила в умовах анархії та громадянської війни.