- •Isbn 978-966-667-348-3
- •Глава 1
- •§ 1. Предмет регулювання господарського права
- •§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
- •§ 3. Методи господарського права
- •Глава 2
- •§ 1. Основні напрями економічної політики держави
- •§ 2. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •§ 3. Особливості управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки
- •Глава 3
- •§ 1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію
- •§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету
- •§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
- •§ 4. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
- •§ 3. Система господарського законодавства
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття та види суб'єктів господарського права
- •§ 2. Утворення суб'єктів господарювання, їх державна реєстрація
- •§ 3. Припинення суб'єкта господарювання
- •Глава 6
- •§ 1. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання
- •§ 2. Види та організаційно-правові форми підприємств
- •§ 3. Організаційна структура та управління підприємством
- •§ 4. Правове становище державних підприємств
- •§ 5. Правове становище комунального унітарного підприємства
- •§ 6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності
- •§ 7. Правове становище приватних та інших підприємств
- •Глава 7
- •§ 1. Поняття господарського товариства
- •§ 2. Види господарських товариств
- •§ 3. Майно та майнові права у господарському товаристві
- •§ 4. Права і обов'язки учасників господарського товариства
- •§ 5. Управління господарським товариством
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття об'єднання підприємств
- •§ 2. Види та організаційно-правові форми об'єднань підприємств
- •§ 3. Функції та компетенція об'єднання підприємств. Управління об'єднанням підприємств
- •§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
- •§ 5. Асоційовані підприємства та холдингові компанії
- •Глава 9
- •§ 1. Правовий статус громадянина-підприємця
- •§ 2. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання
- •§ 3. Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання
- •Глава 10
- •§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його формування
- •§ 3. Право власності та похідні права (право господарського відання, право оперативного управління) у сфері господарювання
- •§ 4. Корпоративні права
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття і головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
- •§ 2. Об'єкти приватизації
- •§ 3. Суб'єкти приватизації
- •§ 4. Приватизаційний процес
- •§ 5. Способи приватизації
- •§ 6. Договірні відносини приватизації
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття та види цінних паперів
- •§ 2. Умови і порядок емісії і розміщення цінних паперів
- •§ 3. Регулювання ринку цінних паперів
- •Глава 13 загальні положення щодо господарських зобов'язань
- •§ 1. Поняття, види, та підстави виникнення господарських зобов'язань
- •§ 2. Виконання господарських зобов'язань, забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •§ 3. Припинення господарських зобов'язань
- •§ 4. Розірвання господарських зобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання
- •Глава 14 господарські договори
- •§ 1. Поняття та ознаки господарського договору
- •§ 2. Види господарських договорів
- •§ 3. Функції господарського договору
- •§ 4. Зміст і форма господарського договору
- •§ 5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів
- •Глава 15
- •§ 1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності
- •§ 2. Підстави та межі господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •§ 5. Штрафні та оперативно- господарські санкції
- •§ 6. Адміністративно-господарські санкції
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства
- •§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству
- •§ 3. Підстави для застосування банкрутства
- •§ 4. Провадження у справах про банкрутство
- •§ 5. Ліквідаційна процедура
- •§ 6. Мирова угода
- •Глава 17 правове регулювання господарсько-торговельної діяльності
- •§ 1. Правове регулювання матеріально- технічного постачання та збуту
- •§ 2. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Правове регулювання енергопостачання
- •Глава 18
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки товарної біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •Глава 19
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§ 3. Порядок укладання договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •§ 6. Правове регулювання лізингових операцій в Україні
- •Глава 20
- •§ 1. Правове регулювання товарообмінних (бартерних) операцій
- •§ 2. Правове регулювання зберігання у товарному складі
- •Глава 21
- •§ 1. Комерційне посередництво (агентська діяльність): поняття, види, суб'єкти
- •§ 2. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
- •Глава 22
- •§ 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України
- •§ 2. Законодавство про транспорт
- •§ 3. Правове становище транспортних організацій
- •§ 4. Транспортні господарські договори
- •Глава 23
- •§ 1. Поняття капітального будівництва та джерела його фінансування
- •§ 2. Правове регулювання підрядних відносин у капітальному будівництві
- •Глава 24
- •§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- •§ 2. Державне регулювання інвестиційної діяльності
- •§ 3. Правові форми реалізації інвестиційної діяльності
- •§ 4. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності
- •Глава 25
- •§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
- •§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках
- •§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 26
- •§ 2. Правове становище учасників страхової діяльності
- •§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
- •§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
- •§ 3. Правове регулювання контролю за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення
- •Глава 28
- •§ 1. Організація та ведення бухгалтерського обліку в господарських організаціях
- •§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- •§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання
- •§ 4. Статистична інформація суб'єктів господарювання
- •Глава 29
- •§ 1. Поняття та зміст аудиторської діяльності
- •§ 2. Форми та зміст аудиторських послуг. Види аудиту
- •§ 3. Суб'єкти аудиторської діяльності
- •§ 4. Проведення аудиту, надання інших аудиторських послуг
- •Глава 30
- •§ 1. Поняття, зміст та сфера застосування комерційної концесії
- •§ 2. Договір комерційної концесії
- •Глава 31 загальні засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність
- •§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 3. Види зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 5. Компетенція органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§ 6. Правове становище торгово-промислових палат
- •Глава 32
- •§ 1. Поняття іноземних інвестицій і їх роль в економіці України
- •§ 2. Форми і види іноземних інвестицій
- •§ 3. Державна реєстрація іноземних інвестицій
- •§ 4. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами)
- •§ 5. Гарантії і компенсації іноземним інвесторам
- •Глава 33 правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон та спеціальний режим господарювання
- •§ 1. Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон
- •§ 2. Порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони
- •§ 3. Спеціальний інвестиційний режим на територіях пріоритетного розвитку
- •§ 4. Правове регулювання концесійної діяльності в Україні
- •§ 5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання
- •04209, Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 31б, тел. 411-64-03, 411-69-08
§ 5. Правове становище комунального унітарного підприємства
Правовому статусу комунального унітарного підприємства присвячено ст. 78 ГК, згідно з якою комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених ГК та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.
Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.
Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.
Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.
Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи орга-
нів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених ГК щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
§ 6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності
Поняття підприємства колективної власності вміщене в ч. 1 ст. 93 ГК, згідно з якою підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).
Ч. 2 зазначеної статті відносить до підприємств колективної власності:
виробничі кооперативи,
підприємства споживчої кооперації,
підприємства громадських та релігійних організацій,
інші підприємства, передбачені законом.
а) Одним з найпоширеніших видів підприємств колективної власності є виробничий кооператив.
Виробничий кооператив є одним з типів кооперативів (іншими типами кооперативів є обслуговуючі та споживчі кооперативи). Його правове становище визначається положеннями Цивільного кодексу (§2 Глави 8 ЦК — статті 163—166), статті 94—110 ГК, а також Законом України від 10 липня 2003 р. «Про кооперацію»1.
Згідно з ч. 1 ст. 95 ГК виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.
Аналогічне визначення містить і ч. 1 ст. 163 ЦК. Обидва ці визначення називають серед ознак виробничого кооперативу та-
ку ознаку як особиста трудова участь громадян-членів кооперативу. Тому не можна погодитися з визначенням поняття виробничого кооперативу, що наведене в Законі «Про кооперацію» (ст. 2, 6 Закону), за яким кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами. Знехтувавши такою ознакою як особиста трудова участь членів кооперативу і передбачивши участь у кооперативі юридичних осіб, законодавець, по суті, ототожнив виробничий кооператив з господарським товариством.
Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь- яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК).
Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами, закріпленими в ст. 96 ГК: добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього;
особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності підприємства;
відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах, встановлених статутом кооперативу;
демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень;
розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;
контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, визначеному статутом.
б) інші підприємства колективної власності
підприємства споживчої кооперації. Вся господарська діяльність споживчої кооперації можлива лише завдяки функціонуванню підприємств і організацій, що входять до її складу. Саме результати їх діяльності і є тим фінансовим джерелом, з якого «черпають воду» всі члени кооперації.
Виходячи з цього, ч. 7 ст. 111 ГК встановлює, що споживчі товариства, їх спілки (об’єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб’єкти господарювання відповідно до вимог ГК та інших законів.
Що ж це за підприємства?
Згідно з ч. 2 ст. 93 ГК та ч. 8 ст. 111 ГК вони називаються підприємствами споживчої кооперації. Ними визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог ГК та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань);
правове становище підприємств об’єднань громадян, релігійних організацій визначається ст. 112 ГК, згідно з якою підприємством об’єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об’єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.
Право власності об’єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому законом та статутними документами. Право власності релігійних організацій реалізується їх органами управління відповідно до закону.
Засновником підприємства об’єднання громадян є відповідне об’єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об’єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів.
Релігійні організації мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій.
Підприємство об’єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог ГК.
Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів підприємств об’єднання громадян, релігійної організації встановлюються законами.