2. Показники пзп, що впливають на вибір виконавчого двигуна

Більшість малопотужних електродвигунів (ЕД) має номінальну швидкість обертання вище 1000 об/хв. Застосування таких двигунів в приладах з тихохідними валами виходів вимагає розробки редукторів з великими передавальними відносинами (ПО). Існують двигуни з електричною редукцією і вбудованими редукторами [38, т.2].

На вибір електродвигуна впливає:

- клас апаратури (ГОСТ 16019-78), [8, с.56; 38, т. l];

- кліматичне виконання (ГОСТ 6019-78), [8, с.23];

- рід живлення струмом - постійний, змінний з частотою 50, 400, 1000 Гц;

- напруга живлення - 12, 27, 127 В;

- режим роботи двигуна - тривалий, короткочасний;

- наявність на валу двигуна тахогенератора /ТГ/. Тахогенератор застосовується в слідячих і програмних приводах, а його приєднання через механічні муфти приводить до появи мертвого ходу, що погіршує точність замкнутого приводу і збільшує масу і габарити пристрою.

2.1. Вибір живлення визначається в основному класом апаратури.

Для класів І.І і 1.4 [4, з. 53] використовується живлення однофазне 50 Гц, 220 В, або трифазне 220/380 В. Для зменшення маси приводу застосовують електродвигуни постійного струму або змінного підвищеної частоти 400, 500, або 1000 Гц. В цьому випадку вимагається застосувати спеціальних перетворювачів, таких як випрямлячі для ЕД постійного струму або статичні перетворювачі частоти [34].

Класи 1.2 і 1.3 вимагають застосування акумуляторів на 24 або 12 В.

Класи 2.1 і 2.2 дозволяє застосовувати дуже широкий діапазон видів живлення: постійного або змінного струму з напругами 110 В або 220 В. Для рухомих спецоб'єктів (літаки, вертольоти, гусеничні і колісні машини) застосовується бортова сіть підвищеної частоти, частіше всього 400 Гц. Для підводних човнів основним видом живлення є акумулятори при повній зарядці 320 В, в кінці розряду - 190 В. На багатьох суднах і кораблях застосовується бортове живлення 50 Гц 220/380 В, або частотою 400 Гц, і напругою 220/380 В.

Для апаратури класу 2.3 застосовують живлення від акумуляторів, або від батарей. Для класу 3 застосовують акумулятори напругою 24 В, або бортову сіть постійного струму напругою 24 В, або сіть змінної напруги частотою 500 або 1000 Гц.

Підвищена частота дає можливість значно зменшити масу пристрою, що дуже важливо для спеціальних об'єктів. Високошвидкісні двигуни мають меншу масу, ніж тихохідні при тій же потужності.

Останнім часом для застосування машини постійного і змінною струму рекомендуються ряд типів ЕД: АДТ, ДГ, ДГТ, ДПМ, ДПР, СД і ін.[38, 43, 44].

2.1. Вибір електродвигуна при постійно діючому статичному моменті.

В цьому випадку ЕД вибирають за діючим номінальним моментом Мн. Потужність ЕД визначається балансом потужностей в статичному режимі,:

, (1)

де Мн - сумарний момент навантаження на валу виконавчого пристрою виходу, H·м;

_н - номінальна кутова швидкість валу пристрою (навантаження) виходу, рад/с;

Км- коефіцієнт запасу по моменту, необхідний для надійного забезпечення прискорення у момент перекидання навантаження;

- КПД механізму.

Величини Мн, _н, Км і задаються в ТЗ або вибираються конструктором за відомими аналогами і власному досвіді.

У разі роботи пристрою при низьких температурах необхідно зменшити в 2 - 3 рази, ураховуючи великі втрати моменту, пов'язані із загусанням мастила, або застосовуванням морозостійких мастил, зміною геометрії колія підшипників і міжвісьових відстаней у парах коліс.

Визначають коефіцієнт використовування ЕД по потужності і моменту

, . (2)

Остаточно перевіряти правильність вибору двигуна необхідно після проведення уточнених розрахунків параметрів.