35) Історія виникнення та розвитку адвокатури в англії

Нормативне регулю- В Англії відсутній будь-який єдиний вання організації та закон або нормативний акт про ад-діяльності адвокатів вокатуру та принципи її побудови й

діяльності. Як й інші установи та інститути англійського права, адвокатура у її нинішньому вигляді формувалась протягом століть і зараз функціонує на досить розпливчатому грунті королівських хартій, окремих парламентських актів, урядових постанов, правил, прийнятих керівними органами адвокатських організацій, судових рішень, традицій та звичаїв". До них, зокрема, можна віднести королівські хартії (1845, 1872, 1903, 1909 та 1954 pp.), на основі яких сформувалася одна з найбільших та впливових організацій адвокатів — "Юридичне товариство", а також серію парламентських актів, спеціально присвячених адвокатам — солі-ситорам. Одночасно приймалися аналогічні акти по Шотландії та Ірландії, а після 1921 p. — по Ольстеру, акти в галузі кримінального права та правосуддя, в кримінальних справах, акти "Про захист малозабезпечених ув'язнених" 1930 p., "Про юридичну допомогу та консультації" 1949 р , "Закон про правову допомогу" 1974 р 2 та численні постанови, видані на його основі, акти лорда-канцлера (він керує галуззю правосуддя), численні правила адвокатських організацій про умови членства в них, про порядок розрахунків з клієнтами, про дисциплінарне провадження, правила вищих судових інстанцій про порядок допуску представників сторін до участі в процесі (1964 p.).

На звичаях та традиціях майже цілком засновано організацію та діяльність адвокатів-баристерів та їх керівного органу — Генеральної ради адвокатури, ряд важливих професійних прав та обов'язків адвокатів (наприклад, відмовитися від виконання доручення клієнта, про надання йому консультації з правових питань).

Положення, що стосуються адвокатури, містяться також у багатьох нормативних актах, виданих з інших приводів Наприклад, за актом про розлучення 1969 р. суд має визначити суму витрат та розміри винагороди для тих адвокатів, які брали участь у справі, якщо самі сторони не домовились про це, та інше.

Призначення та • Призначення адвокатури, її місце в функції англійської системі установ юстиції норматив-адвокатури ними актами не розкривається. Док-тринальне тлумачення завдань адвокатури, яке часто вживається в публічних виступах адвокатів та деклараціях їх організацій, зводиться до того, що вона слуговує справі "правильного регулювання суспільних процесів владними рішеннями", зміцнення режиму "панування права", захисту прав людини та інше".Функції англійської адвокатури є набагато ширшими, ніж адвокатури в державах континентальної Європи. По суті, професія адвоката в Англії є першоосновою для юриста-практика. Адвокати обслуговують органи держави, в тому числі й поліцію; виступають обвинувачами від імені держави та приватних осіб в кримінальних справах; викладають в університетах, займають посади міністрів та інших вищих службовців в уряді;

Організація Відмінною рисою англійської адвокатури є історично сформований поділ практикуючих правозахисників на дві групи — соліситорів та баристерів. Роз'єднання професії правозаступників розпочалося з 1340 p., коли виникла професійна адвокатура. Адвокатами, які мали право виступати в судах загального права, були доктори права та баристери, у часи, коли уся підготовча робота здійснювалася судовими чиновниками, які називалися аторнеями. В XV ст. вперше з'являються соліситори, котрі практикували у суді канцлера. Спочатку вони були рангом нижче за аторнеїв і не були так пов'язані зі своїми клієнтами, як перші. До XVIII ст. обов'язки аторнеїв та соліситорів часто виконувались одними й тими ж особами, у зв'язку з чим різниця між ними була повністю усунута законом 1873 p. про судоустрій, згідно з яким аторнеї стали призначатися соліси-торами'.

Баристери, які в XIV ст. об'єдналися у корпорації (так звані судові Їнни), після XVI ст. не приймали у своє товариство аторнеїв та соліситорів. У результаті останні об'єднались і в 1793 p. утворили власну професійну організацію в Лондоні — "Товариство джентельменів, котрі практикують в судах загального права та справедливості", яка передувала теперішньому Юридичному товариству.

Отже, розподіл професії правозаступників має історичне коріння, поставлений у залежність від характеру функцій, виконуваних баристерами та соліситорами. Баристери є переважно адвокатами, що виступають в судах усіх інстанцій. Соліситори мають обмежене право на публічні виступи в них2.