10) Розвиток української адвокатури від повоєних років до нашого часу

Прийняті в 1958 р. Основи законодавства про судоустрій встановили, що колегії адвокатів діють з метою здійснення захисту в суді, надання юридичної допомоги громадянам, підприємствам і організаціям. Колегії є добровільними об'єднаннями осіб, що займаються адвокатською діяльністю, і діють на підставі Положення, затвердженого Верховною Радою УРСР.

У 1978 р. правове становище радянської адвокатури було закріплено в Конституції УРСР, після чого був прийнятий Закон "Про адвокатуру", де були врегульовані питання організації і діяльності адвокатури в республіканському масштабі.

В Україні після проголошення незалежності було реформовано інститут адвокатури, що підвищило її роль і місце у механізмі захисту прав та інтересів громадян.

11) Поняття адвокатської діяльності в україні

адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва в формах, порядку та на засадах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України, Правилами адвокатської етики та іншими актами органів адвокатського самоврядування; Стаття 8. Умови набуття права на заняття адвокатською діяльністю1. Право на заняття адвокатською діяльністю може набути фізична особа, яка відповідає вимогам частини першої статті 10 цього Закону, склала кваліфікаційний іспит, успішно пройшла стажування, склала Присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.2. Не можуть набувати статус адвоката:1) особи, які здійснюють діяльність, несумісну із статусом адвоката. Зі статусом адвоката є несумісним здійснення діяльності прокурора, слідчого, судді, нотаріуса, експерта, патентного повіреного, юрисконсульта, та будь-яка робота в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, органах державної влади і управління, місцевого самоврядування а також проходження військової служби чи перебування на державній службі. До набуття статусу адвоката зазначені особи мають припинити відповідну діяльність чи статус, несумісні із статусом адвоката.2) особи, які мають непогашену чи не зняту судимість3) особи, які були засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину (незалежно від зняття чи погашення судимості);

4) особи, які у встановленому законом порядку визнані недієздатними чи обмежено дієздатними;5) особи, які були позбавлені права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом п'яти років з дня прийняття рішення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про анулювання свідоцтва та припинення адвокатської діяльності. Стаття 26. Види адвокатської діяльності1. Видами адвокатської діяльності є:

1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень з законодавства, складання письмових довідок, заяв, скарг, клопотань, договорів, правових висновків та інших документів правового характеру;2) представництво фізичних та юридичних осіб у всіх категоріях справ у Конституційному суді та інших судах України, правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, інших державних установах, перед підприємствами всіх форм власності, об'єднаннями громадян, фізичними особами в Україні та за кордоном, в іноземних або міжнародних судових органах та інших міжнародних організаціях, якщо інше не встановлено законодавством відповідних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;3) захист прав, свобод та інтересів свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого в усіх судах, правоохоронних органах, інших державних і недержавних органах в Україні та за кордоном, іноземних або міжнародних судових органах та інших міжнародних організаціях, якщо інше не встановлено законодавством відповідних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

4) представництво у виконавчому провадженні в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях і перед фізичними особами та при виконанні вироку у кримінальних справах;5) надання правової допомоги затриманій особі та особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, захист її прав, свобод та інтересів;

6) представництво інтересів виправданого, потерпілого, свідка, цивільного позивача, цивільного відповідача в процесі дізнання, досудового слідства, в судовому провадженні.

2. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені чинним законодавством.3. Адвокати можуть виступати представниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування в усіх категоріях справ в конституційному, цивільному, господарському, кримінальному та адміністративному судочинстві, якщо інше не встановлено законом.

4. При здійсненні будь-якого з видів адвокатської діяльності адвокат користується всіма правами, передбаченими цим та іншими законами, на нього поширюються всі гарантії адвокатської діяльності.5. Займатися діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті, на професійній основі (систематично) з отриманням оплати (гонорару) можуть лише адвокати.6. Заборона, передбачена частиною п'ятою цієї статті, не поширюється на осіб, які працюють на юридичних посадах у підприємствах, установах, організаціях (юристи, юрисконсульти та інші) та здійснюють представництво й надають правову допомогу видів, визначених в частинах першій, другій цієї статті, цим підприємствам, установам та організаціям як роботодавцям. Водночас, на цих осіб поширюються правила щодо уникнення конфлікту інтересів, збереження фахової таємниці в інтересах клієнта та принцип незалежності в частині, яка може бути застосовною до цих осіб.

Стаття 27. Підстави для здійснення адвокатської діяльності

1. Підставою для здійснення адвокатської діяльності будь-якого виду є цивільно-правовий договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва, який укладається між фізичною або юридичною особою і адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатською фірмою.2. Документами, що посвідчують повноваження адвоката щодо виконання договору, передбаченого частиною першою цієї статті, є ордер та витяг з договору, які є достатнім підтвердженням його повноважень щодо виконання договору та підставою для допуску його до участі в справі.3. Для допуску адвоката до участі в справі забороняється вимагати як від нього, так і від клієнта пред'явлення відповідного договору.4. У випадках, передбачених чинним законодавством щодо певних дій, адвокат зобов'язаний мати довіреність на їх вчинення.