Загальні відомості

Зерновим колосовим культурам в Україні завдають шкоди понад 100 видів комах, 3 види кліщів, 2 види нематод та мишоподібні гризуни.

Крім того, у посівах розвивається понад 20 хвороб. Конкурують за світло, воду, поживні речовини понад 30 видів бур'янів. Усі ці шкідливі організми спричинюють втрати врожаю, що перевищують 30%, а в окремі роки - 50%.

Найпоширеніші шкідники зернових колосових культур та заходи захисту від них

Злакові мухи - під цією загальною назвою слід розуміти цілу групу шкідливих комах, яких об'єднують подібна біологія розвитку та характер пошкодження. До найшкідливіших належать гессенська муха (Маeetiola destructor), шведські мухи (Оsсіпеlla frit, Оsсіпеlla риsillа), озима муха (Lерtochyleтуіа сеаrсtаtа), опоміза пшенична (Оротуzа flоrит) та ін. Личинки гессенської мухи проникають під листову піхву і живляться соком рослин. Личинки шведських мух живляться всередині стебла. Личинки озимої мухи та опомізи пошкоджують конус наростання і центральний листок. Зимують у шведської мухи личин­ки, а в гессенської - личинки в несправжніх коконах у стеблах озимої пшениці, жита та дикорослих злаків. В озимої мухи личинки зимують в яйцевих оболонках у верхньому шарі ґрунту. Найбільш небезпечним для зернових колосових, посівів є пошкодження злаковими мухами в період сходів, що призводить до зниження густоти посіву. Пошкодження в період виходу в трубку спричинює пустозерність колоса. ЕПШ у фазі сходів 40-50 екз./100 помахів сачком, у фазі виходу в трубку - 6-10% пошкоджених стебел. Захисні заходи від мух поляга­ють у зменшенні площ колосових попередників, вивезенні соломи, дискуванні стерні відразу після збирання врожаю, знищенні падалиці та пирію, уникненні надранніх строків сівби озимих та пізніх ярих культур. Восени при ЕПШ доцільна обробка крайових смуг одним із дозволених інсектицидів.

Злакові блішки об'єднують такі види.

Смугаста хлібна блішка (Рhyllоtrеіа vittula) - жуки живляться на рослинах, зіскоблюючи паренхіму листка між жилками у вигляді прозорих продовгуватих смужок, личинки живуть у ґрунті, живлячись перегноєм і дрібними корінцями злаків. Пошкоджені рослини жовтіють.

Звичайна стеблова блішка (Сhаеtoсnеmа hоrtensіs) - шкоди завдають личинки, які живляться всередині стебла, спричинюючи в'янення центрального листка і загибель сходів. ЕПШ - 100 екз./м², або 10% пошкоджених рослин у фазі сходів-кущіння. Зимують жуки під рослинними рештками. Для обмеження чисель­ності блішок важливі ранні строки сівби ярих колосових. Хімічні заходи проводять лише при ЕПШ, доцільні крайові обробки.

П'явищі - червоногруда (Оulema теlапориs) і синя (Оulema liсhепis). Жуки вигризають на листках поздовжні наскрізні отвори, личинки скелетують листя. Пошкоджене листя засихає, набуваючи білуватого кольору. ЕПШ - для жуків у період кущіння 10-15 екз./м² , для личинок у період виходу в трубку - форму­вання зерна - 30-40 екз./м², 15% пошкодження листової поверхні. Зимують жуки в ґрунті. Для обмеження чисельності п'явиць потрібно уникати посівів вівса та ярого ячменю поблизу минулорічних посівів цих культур та сівби у пізні строки. Лущення стерні після збирання врожаю різко знижує чисельність зимуючого запасу шкідників. За досягнення шкідником чисельності ЕПШ доцільні крайові обробки одним із дозволених інсектицидів.

Злакові попелиці. Найпоширеніші види - велика злакова попелиця (Sіtobion аvепае), звичайна злакова попелиця (Schizарhis graminum). Шкодять, висмоктуючи сік із рослини разом із поживними речовинами, що негативно впливає на врожай та його якість, спричинюючи пустоколосицю та щуплозерність. Зимують яйця на листях і стеблах злаків. ЕПШ в період сходів-кущіння - 100-150 екз./м², у період виходу в трубку-колосіння - 8-12 екз./стебло, у період формування зерна - 15-40 екз./стебло за умови 50% заселення колосся. Заходи захисту посівів зернових колосових культур від попелиць полягають у дотриманні сівозміни, знищенні падалиці, уникненні ранніх строків сівби озимих і пізніх ярих культур, збалансованому внесенні мінеральних добрив. При ЕПШ доцільні крайові та суцільні обробки системними інсектицидами.

Трипси. Найпоширеніші види - пшеничний (Нарlothriрs trіtici), житній (Lітоthrips denticornis) і вівсяний (Steпоthrips graminum). Личинки живляться колосковими лусочками і зерном. Дорослі трипси пошкоджують колоскові луски, квіткові плівки, остюки. Зимують личинки в стерні та у верхньому шарі ґрунту. У пошкоджених рослин відбувається скручування колоса, що спричинює білоколосицю та щуплозерність. ЕПШ в період виколошування - 14-20 екз./колос, у період формування зерна - 40-60 екз./колос. Для обмеження чисельності трипсів важливе значення має лущення стерні відразу після збирання врожаю і зяблева оранка. Хімічні заходи проводять за ЕПШ шкідника, поєднуючи їх із захистом від попелиць та клопів.

Пильщики. Найпоширеніші види - хлібний (Серhus pуgтаеus) і чорний (Тrасhelus tabidus). Личинки живляться всередині стебла, рухаючись вниз і до періоду воскової стиглості досягають нижнього міжвузля, що зумовлює надлом пошкоджених стебел, а також спричинює білоколосицю і щуплозерність. Зимують личинки у найнижчій частині стебел злаків. ЕПШ в період виходу в трубку-колосіння для імаго - 4 екз./м², для личинок - 32 екз./м² . Дискування стерні в 1-2 сліди після збирання врожаю, знищення бур'янів, оранка, цілеспрямований добір сортів і строків сівби, оптимальний режим зволоження та живлення рослин забезпечують обмеження розмноження і шкодочинності пильщиків.

Хлібні клопи. Найпоширеніші - клопи-черепашки (Еиrygаster іпtegricehs, Еиrygаster таиrиs , Еиrygаster аustrіacus) та клопи-елія (Аеlіа rоstrata, Аelіа аситіпаtа). Шкоди завдають дорослі клопи у період виходу в трубку на посівах озимих культур і в період сходів-кущіння ярих культур, спричинюючи білоколосицю. У фазах молочної та воскової стиглості шкодять личинки старшого віку і молоді клопи, пошкоджуючи зерно, що зумовлює погіршення його хлібопекарських та зниження посівних якостей. Зимують клопи під опалим листям.

ЕПШ в період виходу в трубку - 2-4 екз./м², у період наливу зерна для імаго 1-5 екз./м² , для личинок - 3-5 екз./м². Велике значення для обмеження чисельності клонів має збирання врожаю в ранні стислі строки. При ЕПШ необхідно застосовувати інсектициди.

Хлібні жуки. Найпоширеніші види: жук-кузька (Апіsаорlіа аustrіаca), жук-хрестоносець (Апіsаорlіа аgriсоlа), жук-красун (Апіsаорlіа segetum). Жуки заселяють посіви у фазі молочної та воскової стиглості, пошкоджуючи колоски, виїдаючи зерна. Зимують личинки в ґрунті. Личинки пошкоджують кореневу систему. ЕПШ - 3-5 екз./м². У зниженні чисельності хлібних жуків важливе значення має культивація просапних культур на глибину 12-15 см (кінець травня - початок червня), а також раннє стисле збирання врожаю та післяжнивне лущення стерні. Якщо чисельність жуків перевищує ЕПШ, необхідно застосовувати інсектициди.

Хлібна жужелиця (Zаbrus tепеbrіоіdеs) - шкодять жуки і личини. Жуки пошкоджують зав'язь зерна. Личинки об'їдають молоде листя в період двох-трьох листочків та кущення. Пошкоджені рослини мають подібний до мочалки вигляд. Зимують личинки, рідко і жуки в ґрунті. ЕПШ для личинок у період сходів 1-2 екз./м², у період кущення 2-3 екз./м². Для запобігання розмноженню хлібної жужелиці першочергове значення має дотримання сівозміни, зменшен­ня частки стерньових попередників під озиму пшеницю до 5-10%, своєчасне без втрат збирання врожаю, обробіток ґрунту, знищення падалиці, сівба у другій половині оптимальних строків. При ЕПШ необхідне обприскування системними інсектицидами.