Забезпечення виконання договору ренти.
Належне виконання договору ренти передбачає, що його сторони одержувач і платник ренти належним чином здійснюють свої суб’єктивні права та обов’язки відповідно до умов досягнутої домовленості про укладення договору ренти, вимог закону, або усталених звичаїв ділового обороту. З метою стимулювання сторін договору ренти до належного виконання умов договору ренти в ньому можуть передбачатися різні способи забезпечення його виконання. Деякі з них можуть встановлюватися тільки домовленістю сторін договору ренти, а деякі з них виникають імперативно, у силу припису закону (п-ти. 1, 2 ст. 735 ЦК), у наслідок одного факту укладення договору ренти.
Серед допустимих способів забезпечення виконання договору ренти можуть бути всі ті, що передбачаються в ЦК України, окрім притримання (ст. 594 ЦК), оскільки притримання можливе лише по відношенню до зустрічних договірних зобов’язань. Зобов’язання ренти як нами було з’ясовано вище є одностороннім, а не зустрічним. Отже, притримувати в ньому нічого.
У доповнення до способів забезпечення виконання зобов’язань, що передбачаються в ЦК України, для договору ренти є характерними іще один спосіб забезпечення виплати ренти. Він полягає в страхуванні ризику невиконання платником ренти свого обов’язку ренти (п. 3 ст. 735 ЦК). Майже всі способи забезпечення виконання договору ренти носять акцесорний характер. Про встановлення того чи іншого способу забезпечення виконання договору ренти повинно чітко зазначатися в документі, яким підтверджується факт укладення договору ренти (статті. 547, 732 ЦК).
Специфічною особливістю забезпечення виконання договору ренти є те, що обраним способом забезпечення виконання договірного зобов’язання ренти має забезпечуватися виконання й окремого рентного платежу, і цілком усього зобов’язання ренти. Відповідно при виборі способу виконання договору ренти його сторони повинні враховувати вартість предмету забезпечення або передбачати можливість його відновлення після звернення стягнення на його субстанцію. З урахуванням сказаного під способами забезпечення виконання договору ренти варто розуміти передбачені домовленістю його сторін або законом спеціальні засоби, які в достатній мірі гарантують виконання основного зобов’язання ренти та стимулюють платника ренти до належної поведінки.
Припинення договору ренти.
Загальновідомо, що звичайним способом припинення договірного зобов’язання вважається його виконання боржником: належним чином, відповідному кредитору, в обумовлений договором строк, час і місці.
Припинення договору ренти шляхом його виконання на умовах і в порядку, що передбачається договором або законом залежить від наступних моментів.
Момент перший. У договорі ренти під виконанням варто розуміти здійснення платником ренти належним чином своїх обов’язків по виплаті ренти одержувачу ренти, у результаті чого договір ренти припиняє своє існування. Це, твердження потребує певного уточнення, оскільки специфічність виконання періодичного зобов’язання ренти полягає в тому, що під ним може розумітися, і здійснення окремого рентного платежу, і здійснення всіх виплат ренти, із сукупності яких воно складається. Після здійснення окремого рентного платежу договір ренти не припиняє свого існування, оскільки таким чином виконується лише частина зобов’язання ренти. У такий спосіб погашається тільки окрема вимога ренти. Договір ренти припиняє своє існування тільки після здійснення всіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов’язання ренти. Отже, під виконанням договору ренти, яке веде до припинення договору ренти, варто розуміти здійснення платником ренти всіх виплат ренти, із сукупності яких складається зобов’язання ренти. Таким чином, момент припинення договору ренти пов’язується з виплатою останнього рентного платежу, який має сплатити платник ренти.
Момент другий. Припинення договору ренти виконанням можливе тільки у відношенні строкового договору ренти. При цьому розуміється здійснення платником ренти всіх виплат ренти до закінчення тривання строку строкового договору ренти (події). По відношенню до безстрокового договору ренти припинення його шляхом виконання неможливе. Скільки б платник безстрокового договору ренти не виконував своїх окремих зобов’язань, періодично виплачуючи ренту, це не приведе до його припинення. Сукупний об’єм усіх виплат ренти, у даному випадку, є невідомим через невизначеність зобов’язання ренти, яке є тому невизначеним, що невизначений строк договору ренти. Відповідно до цього є невідомим, скільки буде тривати виконання безстрокового договору ренти й коли, у решті решт, настане той момент, коли воно припиниться. Безстрокове зобов’язання ренти в безстроковому договорі ренти буде нагадувати про себе через певні проміжки часу, не даром таке зобов’язання ренти дістало назву вічної ренти. Таким чином, припинення договору ренти шляхом виконання можливе тільки у відношенні строкового договору ренти.
Також, припинення договору ренти можливе шляхом: внесення відступного (ст. 600 ЦК), заліку (ст. 601 ЦК), новації (ст. 604 ЦК), прощення боргу (ст. 605 ЦК), поєднання боржника й кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК), неможливість виконання договірного зобов’язання (ст. 607 ЦК), смерть фізичної особи (ст. 608 ЦК), ліквідація юридичної особи (ст. 609 ЦК) і інші підстави, що передбачаються в законі або в договорі (ст. 598 ЦК). До яких, ми віднесемо: розірвання договору (ст. 651 ЦК), як шляхом односторонньої відмови (п. 3 ст. 651, ст. 739 ЦК), так і на вимогу однієї зі сторін договору (п. 2 ст. 598, ст. 740 ЦК), а також припинення зобов’язання за давністю (ст. 256, 257 ЦК).
Згідно ст. 600 ЦК України припинення зобов’язання можливе за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання, відступного встановлюються сторонами. Метою такої домовленості є припинення зобов’язання боржника.
Новація договору ренти можлива, наприклад, шляхом заміни зобов’язання ренти в позикове зобов’язання. При новації періодичного зобов’язання ренти в позикове зобов’язання відбувається його трансформація з періодичного (багато дійового, повторюваного) у одноразове (однодійове), тобто змінюється спосіб виконання. Якщо новується безстрокове зобов’язання ренти, то разом із тим відбувається його перетворення з невизначеного у визначене, оскільки його предметом стає не невідома кількість надання, а конкретна визначена грошова сума або майнова річ. Тобто змінюється (окреслюється) предмет виконання. І окрім того встановлюється строк виконання, який у договорі безстрокової ренти є невизначеним.
Сторони договору ренти в будь-який час після його укладення можуть домовитись про звільнення боржника від виконання договору ренти, у результаті чого договір ренти припиняє своє існування. Звільнення боржника від виконання окремих виплат ренти припиняє виконання договору ренти тільки в цій частині й не звільняє боржника від виконання договору в цілому. Тому домовленість про прощення боргу в договорі ренти повинна стосуватися звільнення боржника від виконання його зобов’язання в цілому, а не в окремій його частині. Тільки повне звільнення боржника від виконання його зобов’язання ренти веде до припинення договору ренти.
Припинення договору ренти, що викликане збігом боржника й кредитора в одній особі може відбуватися як у договірному, так і в спадковому порядку. У договірному порядку договір ренти припиняє своє існування тоді, коли кредитор за договором купівлі-продажу набуває право власності на нерухоме майно обтяжене рентою (п. 2 ст. 735). Його припинення, у даному випадку, обумовлене тим, що зобов’язання ренти має переходити на кожного нового власника цього нерухомого майна. У момент набуття права власності на майно, що обтяжене рентою, обов’язок ренти не переходить на одержувача ренти, а припиняє своє існування раз і назавжди, оскільки саме в цей момент відбувається збіг боржника й кредитора в одній особі. Відповідно із припиненням обов’язку ренти одержувач ренти втрачає своє право вимоги ренти й перестає бути суб’єктом договору ренти. Таким чином, у договірному порядку збіг боржника й кредитора в одній особі відбувається в момент набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою. З моменту набуття права власності одержувачем ренти на нерухоме майно обтяжене рентою договір ренти припиняє своє існування.
Спадкування одержувачем ренти нерухомого майна, що обтяжене рентою на його користь, також означає припинення договору ренти. Як і перед цим, зобов’язання ренти припиняється в наслідку набуття права власності на майно, що обтяжене рентою. Від попереднього воно відрізняється тим, що припинення зобов’язання ренти пов’язується не з передачею майна, а із прийняттям його у власність у наслідку спадкового правонаступництва. У момент прийняття спадщини відбувається збіг боржника й кредитора в одній особі. Відповідно, моментом припинення договору ренти при спадковому правонаступництві, у результаті здійснення якого спостерігається збіг боржника й кредитора в одній особі, варто вважати час прийняття спадщини.
Договір довічної ренти завжди припиняється смертю фізичної особи. Строк його тривання може бути обумовлений як життям кредитора, так і життям боржника, а також життям іншої людини, яка взагалі не є стороною договору довічної ренти. Об’єм дієздатності цієї останньої людини не впливає на дійсність договору ренти. У випадку, коли одержувач ренти помре раніше платника ренти, впродовж життя якого повинен виконуватися договір, право на одержання ренти переходить до правонаступників одержувача ренти. Вони можуть вимагати виплат ренти тільки впродовж життя платника довічної ренти. У випадку, коли платник ренти помре раніше одержувача ренти, впродовж життя якого повинен виконуватися договір. Обов’язок по виплаті ренти може переходити до правонаступників платника ренти. Вони повинні відповідати за виплату ренти тільки в межах успадкованого майна (ст. 1231 ЦК) або відмовитися від договору ренти. Договір безстрокової ренти не може припинятися смертю фізичної особи.
Договір ренти може бути припинений оголошенням фізичної особи безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК) або померлою (ст. 46 ЦК). У випадку, коли оголошена безвісно відсутньою або померлою (ст. 48 ЦК) фізична особа з’явиться, договір довічної ренти має бути поновлений. При чому одержувач ренти, як нам видається, має право вимагати виплат ренти за весь час своєї відсутності.
Припинення договору ренти його розірванням шляхом односторонньої відмови платника ренти. Згідно зі ст. 739 ЦК України припинення договору безстрокової ренти може відбутися шляхом односторонньої відмови платника ренти від виконання зобов’язання безстрокової ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною (ч. 2, п. 1, ст. 739 ЦК). Про свій намір здійснити відмову від договору безстрокової ренти платник ренти повинен у письмовій формі довести до відома одержувача ренти не менше чим за три місяця до припинення її виплати. Договір ренти припиняється тільки після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (п. 3, ст. 739 ЦК).
Під умовою повного розрахунку між сторонами договору безстрокової ренти варто розуміти виплату всієї ренти, і разом із тим, виконання умов односторонньої відмови від договору, якщо такі умови в ньому передбачаються. Як правило, у якості таких умов сторони договору ренти передбачають викуп ренти.
Припинення договору ренти шляхом викупу ренти є специфічною рисою договору ренти, яку він успадкував, як уже не раз говорилося, від договору купівлі-продажу. У такий спосіб повертається приблизний грошовий еквівалент того, що було взято в позику. Внесенням частини викупу зобов’язання ренти не припиняється до одержання всієї суми викупу в тому випадку якщо інший порядок викупу не передбачений у договорі.
Припинення договору ренти його розірванням на вимогу одержувача ренти. За загальним правилом (п. 1 ст. 615 ЦК України) передбачається, що в разі порушення зобов’язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. У наслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.
Про таку односторонню відмову від договору ренти, у результаті якої він припиняється, мова йде в ст. 740 ЦК. Правом на односторонню відмову від договору ренти в даному випадку наділяється одержувач ренти. Зокрема, йому надається право відмовитися від договору тоді коли:
Платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;
Платник безстрокової ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення її виплати;
Платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти в розмірі і в строки, що встановлені в договором.
В інших випадках встановлених договором ренти.
За загальним правилом одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання (п. 2 ст. 615 ЦК). Такою мірою відповідальності несправного платника ренти, на наш погляд, є передбачений ст. 741 ЦК порядок розрахунків між сторонами у випадку розірвання договору ренти.