Відповідальність сторін у договорі ренти.
Про відповідальність у договорі ренти мова заходить тільки тоді, коли його сторонами порушуються умови досягнутої між ними домовленості в наслідок здійснення цивільного правопорушення. При цьому характер їхньої відповідальності безпосередньо залежить від тих вимог, що до відчужувача майна (як правило ним є одержувач ренти) пред’являються за індивідуально визначеними економічними і юридичними характеристиками переданого майна, а до платника ренти – по належному виконанню добровільно прийнятих на себе обов'язків, основним з яких є обов’язок по виплаті ренти.
Під юридичною підставою цивільно-правової відповідальності в договорі ренти розуміються обставини реальної дійсності, з настанням яких за умовами договору або закону пов’язується виникнення в одержувача або платника ренти додаткового обов’язку по відшкодуванню завданих збитків або шкоди.
Під фактом правопорушення в договорі ренти розуміється противоправна поведінка однієї зі сторін договору, у результаті якої іншій стороні завдаються майнові збитки або немайнова шкода (моральна шкода). У загальних рисах ця противоправна поведінка завжди виражається в недотриманні сторонами умов договору й фактично може виражатися в будь-яких противоправних діях, у результаті яких завдаються майнові збитки або немайнова шкода сторонам договору ренти.
Наслідки, що виникають у результаті вчинення правопорушення в договорі ренти, умовно можна поділити на дві групи. З однієї сторони, це ті матеріальні збитки або немайнова шкода, яку зазнають одержувач чи платник ренти через неналежне виконання протилежною стороною добровільно прийнятих на себе суб’єктивних прав та обов'язків. А, з другої сторони, це ті міри майнової відповідальності, що накладаються на одержувача або платника ренти в результаті неналежного здійснення ними добровільно прийнятих на себе суб’єктивних прав та обов'язків. Міри майнової відповідальності йменуються правовими наслідками цивільно-правової відповідальності за договором ренти.
Правовими наслідком здійснення цивільного правопорушення в договорі ренти вважається покладення на відповідальну за це сторону договору ренти додаткового обов’язку по відшкодуванню матеріальних збитків або немайнової шкоди (п. 4 ст. 611, ст-ті. 623, 1167 ЦК України), сплати неустойки (ст. 549, 736 ЦК) або несення інших мір майнового впливу, що передбачаються договором ренти.
Порушення умов досягнутої домовленості з боку одержувача ренти може бути у вигляді неправомірних дій по передачі в обмін на виплату ренти такого майна, на одержання якого у власність не розраховував платник ренти. У договорі ренти, де одержувачем ренти є третя особа, відповідальним за недоліки в переданому майні, на наш погляд, буде відчужувач майна, а не одержувач ренти, оскільки останній про ці недоліки знати не міг та й не повинний був про них знати. За винятком, зрозуміло тих випадків, коли така відповідальність перекладається договором ренти на третю особу вигодонабувача (одержувача ренти). Таким чином, перед нами випадок, коли мова йде про майнову відповідальність одержувача ренти за істотне порушення умов договору ренти в наслідок чого платник ренти зазнає матеріальних збитків і, можливо разом із тим, немайнової моральної шкоди.
Ці збитки можуть бути у вигляді непередбачених договором ренти майнових витрат у грошовій або натуральній формі з боку платника ренти, які той поніс у зв’язку з порушенням умов договору ренти одержувачем ренти. Так, наприклад, якщо майно передане під виплату ренти не було вільним від прав третіх осіб про що одержувач ренти (відчужувач майна) вчасно не сповістив платника ренти та в подальшому було відсуджене в платника ренти третьою особою, платник ренти не тільки втрачає необхідне для нього (чи його підприємницької діяльності) майно, а разом із тим може понести майнові витрати, пов’язані із судовим процесом або немайнові втрати, що пов’язані з підривом його ділової репутації.
Збитки в платника ренти можуть також виникнути в результаті прострочки одержувача ренти (ст. 613 ЦК України). Він повинен відшкодувати всі зроблені платником ренти витрати, пов’язані зі зберіганням предмету виконання, якщо наприклад, ним є які не будь речі, що швидко псуються .
Збитки в платника ренти можуть також виникнути в результаті зміни місця проживання одержувача ренти, про що той вчасно не попередив платника ренти чи місця знаходження його органів управління (п. 4 ст. 532 ЦК), якщо одержувачем ренти є юридична особа. У цьому випадку, як на нашу думку, на одержувача ренти мають бути перекладені всі витрати платника ренти, що пов’язані з виконанням його зобов’язання ренти за новим місцем проживання або знаходження одержувача ренти.
Відповідальність платника ренти. Якщо мова заходить про майнову відповідальність платника ренти, на увазі мається, що платник ренти своїми противоправними діями порушив умови домовленості, на яких укладався договір ренти, у наслідку чого одержувач ренти зазнав чи може зазнати матеріальних збитків або немайнової шкоди. У загалі відповідальність платника ренти можлива за порушення ним свого обов’язку по виплаті ренти й, зокрема в наслідок прострочки.
Платник ренти вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання ренти або не виконав його в строк встановлений договором або законом (ст. 621, ст. 738 ЦК). Особливістю прострочки платника ренти при виконанні зобов’язання ренти полягає в тому, що його прострочка не може бути за всім зобов’язанням ренти в цілому, вона може настати тільки щодо окремих виплат ренти. У відповідності із цим відповідальність платника ренти має поширюватися тільки на ті вимоги ренти, строк виплати за якими вже настав і не може охоплювати майбутні вимоги, за якими платник ренти ще не є в прострочці.
В якості міри відповідальності за прострочення виплати ренти платник сплачує одержувачу ренти відсотки (ст. 736 ЦК). Згідно п. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 740 ЦК України одержувачу ренти надається право на одностороннє розірвання договору безстрокової ренти, при цьому він може зажадати від несправного платника ренти проведення розрахунків за порушення договору ренти (ст. 741 ЦК). У даному випадку мірами цивільно-правової відповідальності за порушення договору ренти є обов’язкові для платника ренти одноразові виплати або інші дії, які він повинен виконати в порядку розрахунків з одержувачем ренти за вимушене з його сторони розірвання договору безстрокової ренти.
Межі (об’єм) і цивільно-правовий характер такої відповідальності, як правило, наперед визначається домовленістю між сторонами. На той випадок, якщо сторони не передбачать їх, вони визначаються законодавцем з урахуванням – за плату було передане майно під виплату ренти чи безоплатно. У разі розірвання договору ренти, якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна (п-ти. 2, 3 ст. 741 ЦК). Такими окреслює ці міри відповідальності законодавець.
Підставами звільнення від відповідальності сторін договору ренти можуть бути випадок (казус) або непереборна сила (ст. 617 ЦК). У випадку порушення договору ренти через ці об’єктивні обставини відповідальна за неналежне виконання умов договору ренти сторона повинна довести свою неспроможність належного виконання. Оскільки виконання одержувачем ренти умов договору ренти, як правило, не складає для нього обов’язку до моменту передачі майна під виплату ренти, то він може доводити про свою неможливість виконання договору ренти тільки після його виникнення.
Казус і непереборна сила не можуть звільняти платника ренти в цілому від виконання зобов’язання ренти. Адже ці обставини існувати постійно не можуть, вони, як правило, зазвичай є наслідком випадкового збігу обставин або короткочасними природними явищами, які мають не передбачуваний, раптовий та нездоланний характер. Тільки доведення неможливості належного виконання умов договору ренти взагалі через вище названі обставини може звільняти одержувача й платника ренти від відповідальності за порушення договору ренти.