Історичне значення уцр:

• підняла на новий рівень ідею української державності;

• діяльність Центральної Ради викликала захоплення і була підтримана численними представниками різноманітних верств населення України;

• Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і незалежності;

• боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала покоління, яке вибороло незалежність України.

Таблиця 8.2 – Причини падіння УЦР

• конфлікт УЦР з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією. Невиконання УЦР своїх зобов'язань;

• конфлікт УЦР із консервативними колами України (промисловцями, поміщиками та ін.);

• нездатність УЦР ефективно налагодити систему державного управління;

• втрата УЦР соціальної опори;

• прихильність лідерів УЦР до соціалістичних ідей;

• втома населення від нестабільності, прагнення встановлення міцної влади;

• втручання німецько-австрійської адміністрації у внутрішні справи України.

В результаті, майже безкровопролитного, державного перевороту ЦР була розпущена і з'явилося нове державне утворення — Гетьманат “Українська держава”.

Гетьман зосередив у своїх руках всю повноту влади. Він призначив отамана (голову Ради міністрів), затверджував і розпускав уряд, контролював зовнішню політику. У “Грамоті до всього українського народу” гетьман зобов'язувався забезпечити спокій та дотримання законів.

Епоха Гетьманату характеризується певним економічним піднесенням. Була відновлена приватна власність, підтримувалось вільне підприємництво, запроваджена гривня, працювали банки, акціонерні компанії та біржі. За Гетьманату відбулися позитивні зрушення в культурі та освіті. В Україні було відкрито понад 150 гімназій, вийшли друком декілька мільйонів українських підручників. Відкрито було також два державних університети — у Києві і Кам'янці-Подільському. Восени 1918р. була створена Українська Академія Наук, президентом якої став біолог В.Вернадський. Крім цього, було засновано широку мережу загальноукраїнських закладів та установ.

Після поразки Троїстого союзу у першій світовій війні німці й австрійці змушені були залишити Україну. 14 листопада 1918 року Директорія, яку було створено соціалістами, почала наступ на Київ і захопила його 15 грудня 1918р., проголосивши відновлення УНР. Лідерами Директорії були В.Винниченко і С.Петлюра.

Тим часом розпалася Австро-Угорська імперія, і 9 листопада 1918р. у Львові була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). 22 січня 1919р. у Києві відбулося об'єднання УНР і ЗУНР і створення соборної УНР. Але через декілька днів більшовики знову захопили столицю.

Протягом 1919 року Директорія, яку очолив вже Петлюра, вела боротьбу не тільки з більшовиками зі сходу, але і з російською Добровольчою армією, яка воювала не тільки проти більшовиків, а й за відновлення єдиної Російської Імперії. Із заходу УНР почали підпирати поляки, які щойно домоглися незалежності. Вони не одержали від Німеччини своїх споконвічних західних земель і тому, за згодою західних держав, почали відновлення Польщі у межах до першого її поділу. 25 червня 1919 року поляки цілком захопили ЗУНР.

1920 року Директорія очолювана С.Петлюрою в боротьбі з більшовиками переорієнтувалася на Польщу. Разом із польською армією Пілсудського українські війська звільнили в травні Київ, але вже в серпні більшовики захопили його знову і почали наступ на Польщу. Червона Армія підійшла до самої Варшави, але була виснажена боями і не змогла продовжувати наступ. За Ризьким договором (1921 р.) між більшовиками і поляками Галичина і Волинь відходили до Польщі, а решта України склала УРСР. Закарпаття після розпаду Австро-Угорщини увійшло до складу нової держави - Чехословаччини, а Буковина залишалася за Румунією.