21. Алексеев В. М. Историк, литератор Сыма Цянь и его культ // Китайская народная картина. – М., 1966. – С. 227-232.

22. Буранок С. О. Проблема интерпретации и перевода первого суждения в “Лунь юй” // Интеллектуальная культура исторической эпохи. Материалы конференции. Екатеринбург, апрель 2007.

23. Васильев К .В. Из истории древнекитайских письменных памятников // Страны и Народы Востока. – М., 1971. – Вып. XI.

24. Васильев К. В. Ранняя история древнекитайских письменных памятников // Рукописная книга в культуре народов Востока. – М.,1988.

25. Вяткин Р.В. О традициях в китайской историографии // Роль традиций в истории и культуре Китая. – М., 1972.

26. Вяткин Р. В. “Исторические записки” и их изучение // Народы Азии и Африки. – 1964. – № 6.

27. Вяткин Р. В. Изучение научного наследия Сыма Цяня на Востоке и Западе (Историко-библиографический обзор) // ВДИ. – 1993. – №1. – С. 208-212.

28. Вяткин Р. В. Мировоззрение и исторический метод Сыма Цяня (обзор литературы) // Вопросы истории и историографии Китая. – М., 1968.

29. Вяткин Р. В. Некоторые проблемы развития китайской историографии // Научная конференция “Общество и государство в Китае”. Доклады и тезисы. – Ч. 2. – М., 1971. – С. 325-329.

30. Вяткин Р. В. О названии труда Сыма Цяня // XVIII научная конференция “Общество и государство в Китае”. Доклады и тезисы. – Ч. 1. – М., 1987. – С. 73-77.

31. Вяткин Р. В. О трактатах // Сыма Цянь. Исторические записки. – Т. 4. – M.: Восточная литература, 1986. – С. 9-58.

32. Вяткин Р. В. Об интерполяциях в Ши цзи // XVII научная конференция Общество и государство в Китае”. Доклады и тезисы. – Ч. 1. – М., 1986. – С. 139-144.

33. Вяткин Р. В. Художественные аспекты “Исторических записок” Сыма Цяня // XVI научная конференция “Общество и государство в Китае”. Тезисы и доклады. – Ч. 1. – М., 1985. – С. 182-187.

34. Гринин Л. Е. Теория, методология и философия истории: очерки развития исторической мысли от древности до середины XIX века. Лекция 1. Древний Восток. Лекция 2. Античность // Философия и общество. – 2010. – № 1. – С. 167-203.

35. Думан Л. И. Жизнь и деятельность Сыма Цяня (2100 лет со дня рождения) // Советское востоковедение. – 1956. – № 4.

36. Еремеев в. Е. Традиционная наука Китая. Краткая история и идеи. – м., 2003.

37. Звиревич В. Т. Древнекитайская историография философии // Известия Уральского государственного университета. – 2007. – № 48. Общественные науки. Вып. 2. – С. 237-249.

38. Зинин С. В. Статистико-текстологический анализ “Чунь-цю” и “Цзо-чжуани” и протонаучные традиции // Дальний Восток и Центральная Азия. – М., 1985.

39. Источниковедение истории Древнего Востока / Под ред. Кузищина В. И. – М.: Высшая школа, 1984. – С. 321-371.

40. Историография истории Древнего Востока: Иран, Средняя Азия, Индия, Китай / Под ред. проф. В. И. Кузищина. – СПб.: Алетейя, 2002. – С. 20-26.

41. Карапетьянц А. М. “Чуньцю” в свете древнейших китайских источников // Китай: государство и общество. – М., 1977.

42. Конрад Н. И. Древнекитайская литература // История всемирной литературы: В 9 томах. –Т. І. – М.: Наука, 1983. – С. 143-204.

43. Конрад Н. И. Полибий и Сыма Цянь // Запад и Восток. – М., 1966.

44. Кроль К. Л. Критическая работа Сыма Цяня над текстом “Весны и осени княжеств Чу и Хань” Лу Цзя // Вопросы филологии и истории стран советского и зарубежного Востока. – М., 1961.

45. Кроль Ю. Л. “Весна и осень княжеств Чу и Хан” Лу Цзя // Народы Азии и Африки. – 1961. – № 4. – С. 133-144.

46. Кроль Ю. Л. В. М. Алексеев как переводчик китайской классической прозы (на примере переводов из Сыма Цяня) // Традиционная культура Китая. Сб. статей к 100-летию со дня рождения акад. В. М. Алексеева. – М., 1983. – С. 58-67.

47. Кроль Ю. Л. Вопросы о том, что в “Записях историка” написал Сыма Цяань (? – 110 г. до н. э.) // Письменные памятники и проблемы истории культуры народов Востока. Тезисы докладов ІІІ годичной научной сессии ЛО ИНА, май 1967 года. – Л., 1967. – С. 54-56.

48. Кроль Ю. Л. Литературная теория и литературная практика Сыма Цяня // История и культура Китая (сборник памяти академика В. П. Васильева). – М., 1974.

49. Кроль Ю. Л. О некоторых особенностях метода использования источников в Исторических записках Сыма Цяня // Дальний Восток. – М., 1961.

50. Кроль Ю. Л. О связи некоторых исторических взглядов Сыма Цяня с его позицией и критика современности // Краткие сообщения института народов Азии. – М., 1963. – Вып. 61.

51. Кроль Ю. Л. Сыма Цянь – историк. – М., 1970.

52. Крюков М. В. Вопросы перевода “Исторических записок” Сыма Цяня // Советское востоковедение. – 1957. – № 3.

53. Крюков М. В. Некоторые вопросы перевода и популяризации “Исторических записок” Сыма Цяня // Советское востоковедение. – 1957. – № 3. – С. 106-122.

54. Крюков М. В. О датировке иньских гадательных надписей // Страны Древнего Востока и Юго-Восточной Азии. История. Экономика. – М., 1967.

55. Крюков М. В. Сыма Цянь и его “Исторические записки” // Сыма Цянь. Исторические записки. – Т. 1. – M.: Восточная литература. 1972. – С. 13-65.

56. Лю Гоцзюнь. Рассказ о китайской книге. – М., 1957.

57. Позднеева Л. Д. Древнекитайская литература // Литература Дальнего Востока / Под ред. И. С. Брагинского и Н. И. Конрада. – М., 1962. – С. 307-438.

58. Рифтин б. Литература Древнего Китая // Поэзия и проза Древнего Востока. – т і. –м.: Художественная литература, 1973. – с. 199-205.

59. Рифтин Б. Л. Мифология и развитие повествовательной прозы в древнем Китае // Литература древнего Китая. – М.: Наука, 1969. – С. 6-41.

60. Серкина А. А. Значение знака “ди” в надписях гадательных костей // ВДИ. – 1962. – № 1.

61. Серкина А. А. Значение охоты в эпоху гадательных костей // Краткие сообщения ИНА АН СССР. – Т. 61. – М., 1963.

62. Серкина А. А. Опыт дешифровки древнейшего китайского письма (надписи на гадательных костях). – М.: Наука, 1973. – 129 с.

63. Синицин Е. П. Бань Гу – историк древнего Китая. – М.: Наука, 1975. – 109 с.

64. Смолин Г. Я. В. М. Алексеев о китайском историописании // Традиционная культура Китая. – М., 1983.

65. Смолин Г. Я. Источниковедение древней истории Китая. – Л.: ЛГУ, 1987. – 183 с.

66. Ткаченко Г. А. Космос, музыка, ритуал, миф и эстетика в “Люйши чуньцю”. – М.: Наука, 1990. – 283 с.

67. Ульянов М. Ю. Текстологические аспекты исследования древнего текста “Бамбуковых анналов” // http://www.iaas.msu.ru/res/lomo06/ecol/uliyanov1.htm

68. Федоренко Н. Т. Древнейший памятник поэтической культуры Китая // Шицзин. Книга песен и гимнов. – М., 1987. – С. 3-22.

69. Федоренко Н. Т. Тематическое своеобразие китайской мифологии // Историко-филологические исследования. К 75-летию акад. Н. И. Конрада. – М., 1967. – С. 381-390.

70. Федоренко Н. Т. Шуцзин (“Книга истории”). Шицзин (“Книга песен”). Ицзин (“Книга перемен”) // Литература древнего Китая. – М.: Наука, 1969. – С. 68-154.

71. Ху Хоу-сюань. Некоторые итоги китайской эпиграфики // Проблемы востоковедения. – 1959. – № 6. – С. 104-114.

72. Штейн В. М. Политико-экономический трактат древнего Китая “Гуань-цзы” // ВДИ. – 1957. – № 1. – С. 48-63.

73. Юань Кэ. Мифы древнего Китая. – М., 1986.

Методичні вказівки

Історія Стародавнього Китаю досить добре відома завдяки величезній кількості документів, з яких найдавніші сягають ІІ тис. до н. е. На відміну від історії інших народів Стародавнього Сходу, при вивченні історії цієї країни доводиться користуватися лише місцевими текстами, оскільки античні автори мали про Стародавній Схід досить примарні уявлення. Однак відсутність даної категорії джерел повністю компенсується широкою, різноплановою місцевою писемною традицією.

Важливим джерелом для вивчення китайської історії інського періоду є ворожильні написи. За своїм змістом ці написи пов’язані з багатьма сторонами життя тогочасного суспільства. З’ясуйте, з яких частин складаються написи, у якій формі і з якою послідовністю задавалися питання, адресовані божествам. Ознайомившись з текстами написів [19, с. 440-451], визначте особливості культу природи, охарактеризуйте комплекс ритуальних жертвоприношень та визначте його господарсько-виробничу спрямованість і побутову зумовленість. На основі зіставлення кількості послань, адресованих жіночим і чоловічим пращурам, охарактеризуйте зміни, які відбулись у соціально-родовій організації. Виходячи з аналізу написів, охарактеризуйте завойовницьку політику епохи інь. Уважне ознайомлення зі змістом написів дасть можливість з’ясувати особливості ранніх форм релігійних вірувань даного періоду, з’ясувати місце і роль культу Великої матері в період розкладу родо-племінного ладу.

Розглядаючи питання про історіографічне напрацювання Сима Цяня (ІІ – І ст. до н. е.) [10-17], зверніть увагу на те, які джерела використовував історик при написанні своєї фундаментальної праці. Визначте, у чому полягав критичний підхід історика при описі подій минулого. Зауважте також, що Сима Цянь відмовився від викладу подій у хронологічній послідовності, як це було типовим для літописів того часу, натомість він розробив власну схему викладу матеріалу: “Бень-цзи” (“Основні записи”), “Бяо” (“Хронологічні таблиці”), “Шу” (“Трактати”), “Ши-цзя” (“Історії спадкових домів”), “Лечжуань” (“Окремі життєписи”). Ознайомившись зі змістом “Основних записів”, з’ясуйте, до якого з літературних жанрів можна віднести першу книгу. Працюючи з текстом “Хронологічних таблиць”, окресліть основну мету книги, принцип викладу матеріалу. Аналізуючи “Трактати”, зверніть увагу, які аспекти історичного минулого Китаю висвітлюються в даній книзі. Назва четвертої книги говорить сама за себе: в ній викладено події, пов’язані зі спадковими володіннями епохи Чжоу і представниками спадкової знаті більш пізнього періоду. Написанням останньої книги Сима Цянь започаткував новий для свого часу принцип історичної розповіді – біографію. Визначте, за яким принципом автор подавав біографії державних діячів і які сусідні народи він описав у даному розділі. Після уважного ознайомлення з текстом “Історичних записок” з’ясуйте, як автор розглядає та інтерпретує тему “людина в історії”.

Продовжувачем справи Сима Цяня став Бань Гу (І ст. н. е.) [1-3], якому приписується авторство “Старовинних історій про ханьського У-ді”. Порівняйте особливості біографічного жанру Сима Цяня і Бань Гу. На підставі тексту дайте характеристику внутрішньої та зовнішньої політики імператора У-ді (ІІ-І ст. до н. е.).

Історія династії Хань знайшла своє відображення в праці Бань Гу “Хань шу”. Аналізуючи зміст першого розділу, охарактеризуйте особливості внутрішньої політики нової влади [5, с. 617]: податкову політику, формування нового бюрократичного апарату, особливості взаємовідносин імператора та удільних князів.

Твір Бань Гу є джерелом для вивчення історико-правової думки і системи покарань у Стародавньому Китаї. Визначте, яким критеріям повинен був відповідати правитель держави, якими були правила етикету, як визначалася необхідність і різноманітність системи покарань. Проаналізуйте законодавчу діяльність китайських правителів та їх чиновників [5, с. 621-627].

Ознайомившись зі змістом 24-го розділу “Хань шу”, охарактеризуйте економічні погляди Бань Гу. З’ясуйте, яке місце автор відводив державі в регулюванні ринку, її функціям у випадку непередбачуваних обставин [2, с. 128-153; 320-324].

Бань Гу є автором конфуціанського трактату “Бо ху тун” (“Докладний звіт про дискусію в залі Білого Тигра”) [3, с. 225-252], який є унікальною пам’яткою, що зафіксувала ранній етап процесу систематизації і догматизації конфуціанського віровчення. Охарактеризуйте, як у творі характеризується особа Конфуція, проаналізуйте особливості морально-етичної системи трактату. Визначте характерні риси релігійного віровчення конфуціанства, ставлення до простого народу і “варварів” (не китайців). З’ясуйте, у чому проявився фаталізм конфуціанців?

Важливою пам’яткою з історії держави і права V ст. до н. е. є твір під назвою “Го юй” (“Промови царств”). Твір містить історичний матеріал, згрупований перш за все за державно-географічним принципом. На основі аналізу промови Гуань-цзи визначте, як відбувалося проникнення у виробництво заліза [4, с. 84]; простежте динаміку розвитку товарно-грошових відносин, зокрема з’ясуйте особливості фінансової політики в період чжоу [4, с. 57-78]. Опрацювавши п’ятнадцятий розділ трактату, охарактеризуйте досягнення в галузі науки і культури. Уважно вивчивши текст, з’ясуйте, у чому саме проявилася конфуціанська теорія держави, оскільки саме вона займає центральне місце в аналізованій пам’ятці. Важливим є те, що в даному творі чітко визначені компетенції правителя і чиновників [4, с. 233]. Покажіть, яка роль в конфуціанській теорії держави відводилась народу [1, 4; 3, 30; 9, 99; 16, 209].

До числа писемних джерел з історії стародавнього китайського суспільства І тис. до н. е. належить “Шицзин” (“Книга пісень”) [20] – найдавніша поетична антологія, що складається з чотирьох частин. Аналізуючи зміст пісень першої частини “Гофин” (“Вдачі царств”) “Пісня про сьомий місяць [І, ХV, 1]”, “Подорожник” [І, 8] охарактеризуйте стан і особливості розвитку землеробства. Працюючи над другою частиною “Сяо я” (“Малі оди”), зверніть увагу на поеми “Похвала царю” [ІІ, І, 6], “Царське полювання” [ІІ, ІІІ, 5], “Новий палац” [ІІ, ІV, 5], в яких міститься інформація про специфіку васальних стосунків, яскраво змальована картина придворного життя. Ознайомившись зі змістом “Оди благородного Цзя Фу…”, “Оди тим, хто пішли від смути в інші землі”, “Оди про наклепників”, охарактеризуйте опозицію офіційному режиму.

Важлива історична інформація, вміщена в третій частині “Книги пісень” – “Да я” (“Великі оди”). Для характеристики боротьби чжоусців з інцями, опрацюйте текст “Оди про царів Вень-вана і У-вана і про підкорення царства Інь-Шан”. Наступна “Ода про переселення племені чжоу”, розповідає про історію племені чжоу, яке переселилося із заходу в район річки Хуанхе. На підставі аналізу текстів од охарактеризуйте діяльність правителів Вень-вана, У-вана, Хоу-цзи. Для характеристики бюрократичного апарату царського правління необхідно залучити матеріал, наявний в “Оді безчесним радникам царя”.

Четверту частину “Книги пісень” складають “Гімни” (“Сун”). Виходячи з аналізу пісень, з’ясуйте особливості храмових ритуалів та як оцінювалась діяльність правителів попередніх історичних епох, проаналізуйте особливості міфологізації образу царя. Для характеристики землеробства важливим є використання гімнів “Врожай” [ІV, ІІІ, 5] і “Подяка за врожай” [ІV, ІІІ, 6].

Важливим джерелом для вивчення особливостей організації китайського суспільства середини ІІІ ст. до н. е. є філософський твір під назвою “Люй-ши чуньцю” (“Весни і осені пана Юя”) [9]. Книга є твором енциклопедичного характеру. Це було першою спробою в Китаї створити квінтесенцію накопичених на той час знань. Книга містить обширні відомості з галузі астрономії та сільського господарства, політичного устрою і господарської практики, історії й міфології, філософії і моралі, звичаїв та ритуалу. З’ясуйте, чим пояснюється назва твору.

Видатному китайському філософу і мудрецю Конфуцію приписують авторство багатьох творів, з-поміж яких варто виділити “Шу цзин”, або “Шан шу” (“Книга історії”) і “Лунь юй” (“Розмови і судження”) [6-8].

“Шу цзин” висвітлює найдавніший період китайської історії приблизно з ХХІV до ХVІІІ ст. до н. е. Ознайомившись зі змістом розділу “Пань-ген”, проаналізуйте особливості соціальної структури і бюрократичного апарату китайського суспільства. Важливе значення для з’ясування особливостей морально-правових норм даного періоду має розділ “Великий закон”. Перелічіть державні справи, які повинен був вирішувати правитель (3-й розділ), якими якостями мав бути наділений правитель (4-й розділ). Проаналізувавши зміст книги, охарактеризуйте релігійно-філософські уявлення, які побутували в народі, зокрема культ предків, ідею про вплив неба на долю людей і держав, теорію взаємозв’язку гармонії в суспільстві та гармонії природи.

Етико-політичне вчення Конфуція отримало своє відображення в трактаті “Лунь юй”, який є важливим джерелом знань про стародавнє конфуціанство. Незважаючи на очевидну фрагментарність і афорситичність “Лунь юй”, у вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, – цією ключовою ідеєю є жень – “гуманність”. Зверніть увагу на те, як Конфуцій трактує походження влади, обгрунтовує ієрархічну владу імператора над підданими, як визначає модель стосунків правителя зі своїми підданими.