Методичні вказівки

Дане семінарське заняття присвячене джерлам з історії Стародавнього Єгипту – країни, з якої традиційно розпочинають вивчення цивілізацій Стародавнього Сходу. Незважаючи на те, що в Єгипті практично була відсутня історіографічна традиція, бурхливий культурний, соціально-економічний та політичний розвиток, постійний інтерес з боку стародавніх греків, римлян і візантійців, спричнив нагромадження величезного обсягу різноманітних джерел з історії країни.

Велике значення мають автобіографії вельмож, тексти яких у великій кількості збереглися на стінах їх гробниць. Ознайомившись з автобіографіями Мечена (Метена) [24, с. 113-131; 47, с. 17-18], Уни [47, с. 21-24] і Хуфхора [47, с. 24-26], охарактеризуйте бюрократичну систему управління, організацію військової та судової справи, військові походи на Синайський півострів і експедицію до Нубії. Автобіографії бені-хассанських і сіутських номархів яскраво змальовують процес посилення помісної аристократії в епоху між Середнім і Новим Царствами, а також боротьбу гераклеопольских царів з фіванськими правителями. Автобіографія візира Рехміра [47, с. 74-78], який жив у епоху Нового царства, містить цінні свідчення про господарське життя й адміністративну систему управління Єгипту. На основі інструкції, вміщеної в автобіографії, визначте основні обов’язки цього високого чиновника, який був першим помічником царя в управлінні країною.

Великий за обсягом і фактологічним матеріалом корпус джерел з соціально-економічної історії Єгипту складають царські написи (укази, розпорядження, заповіти), архівні документи господарської звітності. У зв’язку з цим варто охарактеризувати такі: указ царя Неферікара з Абідоса [47, с. 19-20], напис Піопінахта [47, с. 27-28], імунітетну грамоту фараона Піопі ІІ з Коптоса [47, с. 28-30], напис Іті з Гебелейна [47, с. 30], напис Сенусерта ІІІ з Семне [47, с. 36-37], декрети Нуб-Хепер-Ра Антефа з Коптоса [47, с. 56-57] й Сеті І з Наурі [47, с. 83-89]. Важливим джерелом є документи Месенського архіву, на основі яких необхідно визначити особливості договірного права, становища рабів, купівлі-продажу нерухомого майна, здійснення судочинства.

Для вивчення політичної й економічної історії Єгипту наприкінці Нового Царства важлим джерелом є великий папірус “Гарріса” [46, с. 106-112], в якому детально висвітлюється внутрішня політика Рамсеса ІV. Опрацювавши статистичні дані, визначте обсяг храмового майна, грошові та натуральні внески храмових підданих.

Важливим джерелом для розуміння зовнішньої політики Єгипетської держави на початку ХVІ ст. до н. е. є стели фараона Камоса, в яких розповідається про боротьбу з гіксоськими завойовниками [47, с. 59-62]. На основі “Життєпису начальника гребців Яхмоса” визначте основні вектори завойвницької політики Єгипту епохи Нового царства: вигнання гіксосів, похід Аменхотепа І і Тутмоса І в Куш і Сирію [47, с. 63-65]. Цікавим джерелом є “Літописи (аннали) Тутмоса ІІІ”, в яких докладно описано війну між Єгиптом і Кадешем [47, с. 66-71]. Ключовою подією стала битва при Мегіддо. Уважно ознайомтеся з описом битви, зверніть увагу на те, що автор міфологізує особу царя і явно завищує військові перемоги єгиптян, особливо, що стосується кількості вбитих і полонених ворогів і розмірів захопленої здобичі.

Одним з головних сакральних джерел епохи Давнього царства є “Тексти пірамід”. Ознайомившись з текстами, визначте, як стародавні єгиптяни уявляли потойбічне життя фараона, яка йому відводилася роль і як визначлася його подальша доля [41-42]. До заупокійної стародавньоєгипетської літератури епохи Нового царства належить збірка текстів, відома під назвою “Книга мертвих”. Ознайомившись з текстами, з’суйте їхнє призначення. Зверніть увагу на 125 (заперечувальний) розділ, у якому небіжчик перелічує різні гріхи, повторюючи, що він їх не чинив [10].

З гімнів епохи Середнього царства, адресованих божествам, вирізняється гімн Хапі – божеству річки Ніл [32, с. 72-75]. На основі прочитаного тексту охаректеризуйте ставлення єгиптян до Нілу, зауважте, що даний гімн – не молитва, не збірка прохань, а висловлення захоплення і вдячності великій природі, що дала життя країні та її людям. Цікавим джерелом для вивчення релігійної реформи Аменхотепа ІV є гімн богу Атону [47, с. 90-91]. Текст гімну засвідчує намагання фараона на зміну існуючому політеїзму запровадити єдинобожжя (монотеїзм).

Характерним літературним жанром в епоху Середнього царства були дидактичні твори. Ознайомившись із “Повчанням Гераклеопольського царя своєму синові Мерікарра” [47, с. 31-36], окресліть коло владних повноважень фараона, особливості кадрової та соціальної політики, законодавчу і судову діяльність єгипетського правителя, особливості провадження внутрішньої та зовнішньої політики. На основі аналізу “Повчання Ахтоя, сина Дуауфа своєму синові Піопі” (т. зв. “Сатира на професії”) [47, с. 39-42], дайте характеристику єгипетському суспільству, визначте перелік професій, які існували на той час у країні, і відобразіть соціальний статус представників означених професій.

Багата і різноманітна художня література, представлена прозовими і віршованими творами. Варта уваги “Повість про красномовного селянина” [46, с. 53-57], в якій невідомий автор критикує бюрократичний чиновницький апарат. Серед віршованих творів особливу увагу зверніть на поему “Суперечка розчарованого зі своєю душею” [32, с. 66-68], в якій можна простежити елементи народної світоглядної філософії. Проаналізуйте зміст “Пісні співака з арфою” [32, с. 68-69] та визначте її вільнодумне спрямування.

У “Повчанні Іпусера” та “Пророцтві Неферті” [47, с. 42-56] яскраво описане народне повстання, яке відбулося, на думку більшості дослідників, у Перший перехідний період. Вивчення джерел необхідно почати з їхньої загальної характеристики, яка повинна мати таку структуру: матеріал, на якому написані джерела, ступінь їх збереженості, місце зберігання; датування джерел; авторство джерел, інформація про авторів; структура “Повчання Іпусера” і “Пророцтва Неферті”; питання про дату й характер описуваних у джерелах подій; ступінь вірогідності джерел. Після того, як джерела з історії народного повстання будуть охарактеризовані, особливу увагу зверніть на соціальний склад учасників повстання й визначте міру участі в повстанні рабів і вільних жителів Єгипту. Крім того, велике значення має визначення впливу авторського світогляду на зміст досліджуваних джерел, оскільки “Повчання Іпусера” і “Пророцтво Неферті” написані вкрай тенденційно й відбивають погляд лише однієї зі сторін висвітленого в них соціального конфлікту.

Надзвичайно цінним джерелом для вивчення зовнішньополітичної діяльності Рамсеса ІІ є мирний договір, укладений з хеттським царем Хаттусілісом ІІ близько 1280 р. до н. е. Цей договір є найдавнішою пам’яткою міжнародного права, яка відома сучасній історичній науці. Зверніть увагу, що договір укладавася на рівноправній основі, що ідтверджується епітетами, якими нагороджуються обидва правителі [47, с. 79-83].

Про завоювання Єгипту персами та його становище як перської сатрапії свідчать написи перських царів, у першу чергу Дарія I (VI-V ст. до н. е.). У зв’язку з цим необхідно опрацювати Суецькі написи, в яких розповідається про проведення каналу від Нілу до Червоного моря, що було продовженням робіт, розпочатих ще єгипетським фараоном Нехо II [46, с. 33-34]. Важливі також наскельні написи Дарія I – Бехистунський та Накш-і-Рустамський [46, с. 24-32; 34-37]. Зверніть увагу, що в цих текстах персидський цар виступає з традиційною титулатурою єгипетських фараонів як їх спадкоємець.

Біблія, зокрема книги Старого Заповіту, – надзвичайно різнопланове джерело з історії Єгипту. Опрацювавши тексти “Книги царств” і “Книг пророків”, проаналізуйте відносини Ізраїльського та Іудейського царств з Єгиптом і Ефіопією. У прикінцевих розділах “Книги буття” вміщена т. зв. “Історія Йосипа”. Виходячи з отриманої інформації, охарактеризуйте соціальну структуру Єгипту.

З-поміж античних авторів, які писали про Стародавній Єгипет, в першу чергу варто відзначити “батька історії” – Геродота. Працюючи з текстом книги, з’ясуйте, якими джерелами користувався автор при написанні своєї книги, визначте міру достовірності інформації, що стосується Стародавнього Єгипту. На основі джерела охарактеризйте особливості природно-кліматичних умов, економіку країни, звичаї й релігійні вірування стародавніх єгиптян [4] (кн. І-ІІ). Ознайомившись зі змістом третьої та четвертої книг праці Геродота, проаналізуйте особливості політичної історії Єгипту: міжнародного становища країни та завоювання її території персами.

Аналізуючи зміст “Історичної бібліотеки” Діодора Сицилійського [9], зверніть увагу на зміст четвертої книги, в якій автор дає порівняльну характеристику давньогрецької та єгипетської міфології. Ознайомившись з п’ятою книгою, визначте ставлення автора до давньоєгипетської культури. Порівняйте, як висвітлювали політичну історію Єгипту Геродот і Страбон.

У великому за обсягом географічному і частково історико-географічному творі Страбона [38] можна знайти багато свідчень про Стародавній Єгипет. На основі аналізу ХVІІ книги охарактеризуйте економіку Єгипту і з’ясуйте, яку роль у цьому відігравав Ніл (XVII, 1, 3-5). Знайдіть у праці описи побуту племен, які проживали по сусідству з Єгиптом. З’ясуйте також ставлення автора до єгипетської культури.

Велике значення для вивчення єгипетської релігії має книга Плутарха Херонейського “Про Ізиду й Осиріса” [26, 27]. На основі аналізу даної праці охарактеризуйте особливості релігійних вірувань стародавніх єгиптян. Порівнюючи отриману інформацію з “Книгою мертвих”, з’ясуйте достовірність свідчень Плутарха.

Особливе місце серед античних авторів займають єгиптяни, які писали грецькою мовою. У першу чергу це Манефон – автор “Єгипетської історії”, фрагменти якої збереглись у праці Йосифа Флавія “Проти Апіона” [13]. У даному випадку важливо буде звернтути увагу на ставлення самого Флавія до праці Манефона, визначити співвідношення першоджерела та вторинного джерел. З’ясуйте принцип поділу Манефоном історії своєї країни, перевірте об’єктивність інформації. Зверніть увагу на те, що Манефон подає відомості про період гиксоського панування, з’ясуйте значення терміна “гиксос” (І, 83). Охарактеризуйте особливості періоду гиксоського завоювання Єгипту: захоплення країни, нововведення завойовників, їхнє ставлення до місцевого населення, боротьбу єгипетських правителів з гиксосами [47, с. 58-59]. Проаналізуйте особливості внутрішньої політики гиксоських керманичів (І, 93). Крім того, проаналізуйте становище євреїв у єгипетському полоні та полеміку Йосифа Флавія з Манефоном з приводу історії та культури єврейського народу (І, 28-31); порівняйте полеміку Флавія з критикою Манефона Феофілом Антіохійським [44].

Працюючи з текстом “Детального опису Азії” Помпонія Мели [31] (І, ІХ), порівняйте географічний опис Єгипту, наявний у його праці, з аналогічними описами Геродота, Страбона, Плінія Старшого. Охарактеризуйте також єгипетську архітектуру, поховальні та ритуально-обрядові звичаї єгиптян. З’ясуйте, як автор описує історію єгипетського народу.

Переважна більшість античних авторів, які писали про Стародавній Єгипет, досить схвально відгукувалися про культуру стародавніх єгиптян; винятком можуть слугувати сатири Децима Юнія Ювенала [51]. З’ясуйте, що саме викликало осуд поета, що не вписувалося в світоглядну систему римлян. Крім Ювенала, звичаї єгиптян критикував Требеллій Полліон [30]. Визначте, як автор ставився до звичаїв єгиптян, чим він умотивовував дії римлян по відношенню до місцевого населення

Важливим джерелом для вивчення політичної історії елліністичного Єгипту є “Історія Олександра Великого” Ахілла Татія [2]. Ознайомившись з текстом, проаналізуйте політику Олександра в Єгипті, його ставлення до єгипетської релігії, будівничу діяльність, опишіть вигляд Александрії Єгипетської, стосунки з місцевим населенням.

Важливі свідчення про прилегле до Єгипту узбережжя Червоного моря містяться в праці Псевдоарріана “Опис прилеглого до Єгипту узбережжя Червоного моря” [33]. Ознайомившись з текстом джерела, з’ясуйте ставлення автора до жителів сусідніх з Єгиптом місцевостей, охарактеризуйте географічні знання греків у епоху еллінізму.

В кінці заняття студенти повинні дати відповідь на такі питання: Які аспекти історії Стародавнього Єгипту найповніше висвітлені у писемних джерелах? Наскільки достовірна інформація, представлена в місцевих документах? У чому полягає специфіка вивчення єгипетської історії на основі іноземних джерел?