27. Вчення отців католицької церкви про єдине християнське суспільство. Роль католицької церкви в системі соціального управління.

Основою християнських переконань і складовою частиною теологічної концепції взаємин держави і церкви стало вчення трьох великих мислите­лів - отців католицької церкви - Амвросія, Августина і Григорія. Хоча, зрозуміло, ніхто з них не мав на меті створити систематизовану церковну філософію та якоюсь мірою у відносини стосунки церкви і держави.

В основі концепцій мислителів раннього середньовіччя було положення про існування єдиного християнського суспільства світового масштабу. Воно мало таку внутрішню конструкцію:

1. Бог- єдиний, який стоїть над церквою, владою, людьми.

1. Після Бога суспільство містить в собі дві голови (папу та імперато­ра), які уособлюють два принципи влади: духовне правління - священиків і світське - королів.

3) У духовних справах юрисдикція церкви поширюється на всіх хрис­тиян, включаючи і імператора, який перебуває в лоні церкви, а не над нею.

Отже, роблять висновок мислителі, суперечності між двома ієрархіями (державою і церквою) за вплив на суспільство у правовому відношенні є винятково юрисдикційними.

Такий хід думок зафундаменталізував теорію "двох мечів", концепту­альні засади якої виклав папа Гелазій І наприкінці V ст. Основні положення теорії спирались на довільне тлумачення цитат із Євангелії, а саме:

а) імператор одержує свій меч від церкви, а тому зобов'язаний служи­ти їй вірою і правдою;

б) у питаннях віри правитель залишає право останнього слова за церк­вою і мусить вчитись у неї, а не повчати її.

Захищаючи право церкви на провідну роль у суспільстві, отці церкви створили основи теократичних теорій, які стали домінуючими в добу роз­винутого феодалізму. Основоположним у цих вченнях було твердження про те, що держава зобов 'язана підпорядковуватись церкві, а світські пра­вителі мусять коритись їй як християни.

Правова свідомість людей того часу визначалась такими світоглядни­ми параметрами:

• духовним джерелом таких понять, як "право", "закон", "справедли­вість" була Біблія;

• установлення закону є неспростовними. Він має фундаментальне значення для регулювання суспільних відносин;

• заради справедливості на землі і миру в суспільстві до звинувачених застосовується помилування або жорстока кара.

28. Теологічний світогляд середньовіччя

Політична думка середньовіччя розвивалася в руслі теологічного світогляду, тобто оцінка владних відносин давалися в категоріях релігійної доктрини. Велике значення в цей період належить науковим поглядам Аврелія Августина.

Аврелій Августин (354-430 рр.) один із видних ідеологів християнської церкви. Його правові і політичні погляди викладені у праці “Про град Божий”, “Про вільну волю” та інших.

В розвинутій Августином християнській концепції історії людства, всі соціальні, державні і правові заклади і установи є наслідком гріховності людини. Сама гріховність визначена замислом бога-творця. Саме він наділив людину можливістю жити по-своєму, по-людськи, а не по-божому.

“Не тим людина стала схожа на диявола, – пояснює Августин, – що має плоть, якої диявол не має, а тим, що живе сама по собі, тобто по людському... Таким чином, коли людина живе по-людському, а не по-Божому, він схожий на диявола”. При цьому само побажання людини жити не “по-людськи” а “по-Богу” породжується тільки божою благодаттю, яка низпосилається тільки “вибраним”.

Виходячи з того, Августин розділяє існування людського роду на два розряди. Одні люди живуть по-людськи, а інші по-божому. Умовно Августин називає їх “два гради”. Люди в яких живуть по плоті і по духу. Громадян земного граду породжує оторочена гріхом природа, а громадян граду небесного породжує благодать, яка вивільняє природу від гріха.

Погляди Августина на людську природу і людську історію відрізняються новизною, в його трактуванні відносин людини і християнського бога.

Людина, на його думку, істота немічна і не в змозі своїми силами втекти від гріха, ні створити на землі будь-яке удосконалене суспільство. Добро і справедливість повинні перемогти дякуючи вічному порядку і авторитету божественності. Божественний порядок (в тому числі і на Землі) за Августином є найвищим благом і абсолютною нормою того, що повинно бути.

В процесі обґрунтування і проповіді своїх теологічних міркувань Августин звертається до правових питань. При цьому головну роль в його підході до права займають роздуми про вічний і непорушний закон який іде від Бога і діє в галузі людських відносин.

Вчення Августина користувалось великим впливом уже в стародавні часи.

Римсько-католицька церква широко використовувала його вчення для обґрунтування своїх теократичних уявлень і претензій на владу. За заслуги перед церквою Августин був названий Блаженним.

Починаючи з часу Відродження розвиток наукового суспільствознавства потребував розчищення шляху від схоластики в політології. Початок цьому процесу поклали італійські вчені і політичні діячі. Виступаючи проти теологічних теорій держави і права вони готувала новий фундамент нового політика-правового світогляду, який пізніше буде названий юридичним.

Згідно цього світогляду відносини створені державою і ґрунтуються на праві. Обов‘язковим є ідея рівності всіх перед законом, природне право та договірне походження держави.