33. Трактування права римськими юристами доби Юстиніана.

Ідея природного права від Цицерона, Сенеки, інших мислителів анти­чності перейшла до римських юристів, а згодом - до родоначальників като­лицизму. Зусиллями римських юристів було створено нову науку - юрис­пруденцію, їхні праці були скомпоновані в Дигестах імператора Юстиніана і за його наказом видані у 533 р. В полі зору юристів знаходилось широке коло проблем загальноюридичного і галузевого характеру, серед яких центральне місце займав захист приватної власності. Ними була розроблена юридична основа права особи на власність.

Поняття "право" трактувалось римськими юристами узагальнено, яке включало в себе дві складові:

а) право природне;

б) право позитивне.

Юристи Стародавнього Риму розрізняли три основні види права:

1. цивільне право, тобто позитивне місцеве право, яке включало в себе звичаєве, преторське право та рішення народних зборів;

2. "право народів" (перегринське право);

3. природне право (право божественне).

Природне право визнавалося юристами Риму як реальність, як не­від'ємна складова частина діючого права. Воно застосовувалось виключно як теоретико-правова конструкція для обгрунтування в діючому праві обов'язковості дотримання таких моральних принципів, як: а) рівність усіх перед законом; б) дотримання слова; в) чемна поведінка у спілкуванні; г) заступництво за підданих; д) захист рабів від жорстокої поведінки з ними їхніх господарів.

Вимоги і властивості природного права рівною мірою відносились як до права позитивного, так і до "права народів". В римському праворозу-мінні природне право перш за все розумілось як право справедливості. Йо­го приписи забороняли зазіхання на приватну власність, попереджували невідворотність розплати за вчинене правопорушення.

Вчення і теоретичні розробки римських юристів знайшли відображен­ня та інтерпретацію в творчості визначних представників правової думки Європи.

35. Політико-правове вчення Ав-релія Августина.

Найповніше і найадекватніше ранньохристиянські ідеї знайшли відо­браження у філософії теолога Аврелія Августина (Блаженного) (345-430 pp.) У своїй книзі "Про град Божий" він виклав політичні і правові погляди.

1. Своїм ученням Августин відстоював ідею про те, що пізнати сут­ність держави і права, свободи і справедливості, закону і порядку можна лише з допомогою Святого Письма.

Розвиваючи цю думку, філософ наголошував, що всі соціальні та дер­жавні інститути, правові норми є наслідком гріховності людей. Бог наділив людину розумом і волею не для того, щоб користуватися ними для задово­лення своїх забаганок, а для того, щоб жити за приписами Святого Письма. Гвобода спонукає людину до скоєння гріха. А гріховність земного життя,

іраведливість державно-правових порядків виявляється у пануванні людини над людиною, у відносинах управління і підкорення.

2. Погляди Августина спрямовували суспільну свідомість на сприйняття уержавияк організації нижчого порядку, другорядної відносно до церкви.

Своїм ученням він створив фундамент десакралізації існуючих в того­часному суспільстві уявлень про державу. Це диктувалось боротьбою за > твердження диктату церкви над державою і суспільством.

3. Прагнення применшити роль держави штовхнули філософа на про­ голошення її не як божого творіння, а як творіння людських рук. Звідси робиться висновок: держава з її законами не відповідає і не сприяє істин-

справедливості. Найсправедливішими і найгуманнішими є приписи Закону Божого.

4. Дороговказним орієнтиром у вченні Августина є прагнення обґрун- I) вати ідею моральної зверхності церкви над державою, визначити право і обов'язок держави на підтримку церкви.

Правда, церковну і світську влади теолог не розглядав як діаметрально про­тилежні. Існувало єдине християнське суспільство, яке не протиставлялось дер­жаві і церкві. Сталий порядок Августин називав "природним ", маючи на увазі, що він є наслідком гріха і Божої кари. Цей порядок є тимчасовим, і має існувати до другого пришестя Христа, а тоді утвердиться "Царство Небесне". Але поки це станеться, люди повинні коритися природному порядкові, усвідомити необхід­ність сумлінного виконання своїх обов'язків. Саме в цьому відобразилась аполо­гетика Августином існуючих у феодальній державі суспільних порядків.