- •1. Історія вчень про державу і право як наука і навчальна дисципліна
- •2. Предмет «історії вчень про державу і право»
- •3. Метод «історії вчень про державу і право». Критерій оцінки державно-правових вчень
- •4. Функції «історії вчень про державу і право»
- •5. «Історія вчень про державу і право» в системі юридичних наук історико-теоретичного циклу. «історія вчень про державу і право» в системі суспільних наук
- •6. Становлення державно-правових поглядів у давні часи.
- •7. Особливості державно правової думки Ближнього і Середнього Сходу Стародавнього Єгипту
- •8.Державно-правова думка стародавньої індії. Веди. Упанішади. Закони Ману
- •9. Особливості уявлень про державу і право в країнах Стародавнього Сходу
- •10. Державно-правова думка стародавньої Індії
- •11. Державно правові вчення Стародавнього Китаю
- •12. Етико-правовий аспект зороастризму
- •13. Державно правові ідеї раннього буддизму.
- •14.Державно правова думка Стародавнього Китаю. Вчення Конфуція про людину і державу
- •15. Концепція права і держави Мо-цзи і його ідеї про рівність усіх людей
- •16. Даосизм. Держава і закон у поглядах китайських легістів. «Фадзя»
- •18. Загальна характеристика античних уявлень про державу і право
- •19. Деміфологізація політико-правових поглядів у період становлення давньогрецької державності
- •20. Вчення про державу і право доби розквіту філософії та політичної думки (теорія міста-держави (5-4ст. До н. Є.)
- •24. Вчення про державу і право Епікура
- •25. Основні риси та особливості розвитку державно-правової думки доби середньовіччя
- •26. Ранньохристиянські уявлення про державу і право
- •27. Вчення отців католицької церкви про єдине християнське суспільство. Роль католицької церкви в системі соціального управління.
- •28. Теологічний світогляд середньовіччя
- •31. Вчення Лукреція Кара, Полібія
- •32. Вчення про державу і справедливість Ціцерона та Сенеки.
- •33. Трактування права римськими юристами доби Юстиніана.
- •35. Політико-правове вчення Ав-релія Августина.
- •36. Формування станово-представницьких форм правління і поява державно-правових концепцій єдиної, централізованої держави і соціального миру.
- •39. Фома Аквінський про сутність держави, права, закону. Суть філософсько-теологічної системи томізму.Класифікація законів.
- •40. Вчення Марсилія Падуанського про державу і право
- •41. Постглосатори
- •43. Вплив перших буржуазних революцій на розвиток політичної думки в Європі.
- •46. Гроцій про державу і право
- •48. Вчення Гоббса про право і державу
- •49. Вчення про державу і право Джона Локка та Девіда Юма.
- •50. Політико-правова концепція геґеля
- •51. Загальна характеристика вчень про державу і право доби просвітництва
- •52. Державно-правові погляди жан-жака руссо
- •55. Політико-правова концепція вольтера
- •56. Теорія поділу влад монтеск'є
- •57. Погляди на державу і право французьких матеріалістів-енциклопедистів ден1дідро, поая-анрі гоаьбаха, каода-адріана геаьвеція
- •58. Історична школа права Гуго,Савіньї,Пухта
- •59. Лібералізм у Франції
- •64.Державно – правові вчення в Італії: Джамбаттіста Віко, Чезаре Беккаріа
- •65. Державно правова думка в сша періоду боротьби за незалежність
- •67. Витоки державно-правової ідеології українського народу.
- •68. Українські просвітники про державу і право
- •69. Становлення поглядів на державу і право в київській русі
- •70. Політико-правова думка польського періоду в Україні
- •71. Політичні програми гетьманів України.
- •72. Державно-правові концепції в Україні наприкінці XIX— на початку XX ст.
- •74. Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму в Росії
- •79. Юридичний позитивізм.
- •80. Соціологічні державно-правові погляди.
- •81. Психологічна концепція права
- •86. Державно-правова теорія в. Леніна.
- •96. Теорія солідаризму л. Дюгі
- •103. Державно правові концепції в Україні перших десятиліть 20 століття
- •104. Ленінське вчення про державу і право та його послідовників
- •105. Радянське праворозуміння
- •108. Загальна характеристика західноєвропейських вчень про державу
- •109. Позитивізм та його трансформація у неопозитивізм
- •110. Соціологічні концепції права
- •111. Психологічна теорія права
- •112. Концепції відродженого природного права xXстолетія
- •113. Сучасні концепції природного права інтерсуб*єктивного напрямку: феноменологічні,екзистенціальні, герменевтичні та комунікативні концепції.
46. Гроцій про державу і право
Виразником інтересів нової буржуазії, який перший здійснив спробу з'ясувати сутність та призначення держави і права в нових умовах, був голландський юрист і політичний діяч Гуго де Гроот Гроцій (1583-1645). Він був одним із основоположників теорії природного права і суспільного договору та науки міжнародного права. Найвідоміша його праця "Про право війни і миру".
В основу виникнення держави Гроцій поклав суспільний договір (договірна теорія походження держави). Пояснення цьому він знаходив в наступному:
а) задля особистого захисту і протистояння насильству люди укладають добровільну угоду і зобов'язуються виконувати цей договір;
б) для підтримання порядку в суспільстві люди встановлюють норми своєї поведінки, які теж фіксуються угодою;
в) досконалою формою такої угоди є держава, виникнення якої є логічним наслідком прагнення людей до справедливого устрою.
Отже, згідно із Гроцієм, держава - це досконала угода вільних від природи людей, укладена заради дотримання права і спільного інтересу. Дер жава здійснює владні функції з допомогою політичних інститутів. Панівна в державі фомадянська влада є верховною і суверенною.
Цікавою і оригінальною є конструкція Гроція процесу виникнення права, яке він виводить із людського спілкування:
а) спілкування є однією із фундаментальних потреб людини, до якого спонукає внутрішня природа індивіда;
б) основними правилами такого спілкування є утримання від зазіхань на чуже майно, відшкодування заподіяних збитків, справедливе покарання, дотримання обіцянок та ін.;
в) такі правила поведінки не є результатом добровільного вибору чи продуктом домовленості, а, навпаки, вибір людей і домовленість логічно випливають з цих правил.
Отже, робить висновок мислитель, прагнення до спілкування та об'єднання людей у колективи зумовлене не примусом, не корисливим інтересом, а кероване розумом спілкування. Посередниками у спілкуванні і врегулюванні відносин між людьми є однакові для всіх суспільні норми.
Право, за Гроцієм, це сума соціальних норм, які забезпечують належний порядок у суспільстві, об 'єднаному на основі добровільної угоди.
Важливою рисою права є те, що воно встановлюється волею людей, а засобом (формою) його реалізації є закон, який силою примусу спонукає дотримуватись норм права. Таку силу уособлює держава.
47.
Державно-правова концепція Т.Гоббса справила значний вплив на творчість нідерландського мислителя Бенедикта Спінози (1632-1677). У своїх творах "Богословсько-політичний трактат" і "Політичний трактат" він одним з перших в історії вчень про державу і право здійснив системний аналіз демократії як форми реалізації людиною потреб свободи.
У своєму житті людина залежить від двох складових, які супроводжують її від народження до смерті:
а) від закону "природної необхідності", який випливає із самої природи;
б) від законів, установлених волею самих людей для безпечного і зруч ного життя.
Державно-правову концепцію Спіноза розвинув, спираючись на гобб-сівські ідеї природного права і суспільного договору. Однак, на відміну від свого попередника, який оцінював суспільство з огляду на його комфортність і безпеку, нідерландський мислитель проголосив свободу вищою цінністю, на досягнення якої мають спрямовуватися всі зусилля суспільства.
Який зміст втілював Спіноза у поняття "свобода"
Оточення людини - природа, є фундаментальною цілісністю, першопричиною якої є Бог. Всевишній не являє собою надприродної істоти, бо він є сама природа, її невід'ємна частина.
Володіючи абсолютною свободою, Бог надихає природу, наділяючи всі предмети і явища реальної дійсності свободою.
Людина є часткою природи, але на відміну від інших природних сфер вона володіє здатністю до мислення, тобто має розум. Вона, як і будь-яка інша частка природи, наділена свободою щодо утвердження власного буття.
Як природна істота людина підпорядкована інстинкту самозбереження. Рухаючись у напрямку свободи, вона у своїй поведінці керується насамперед мотивами власної вигоди, ведучи "війну проти всіх".
Будучи наділені розумом і керуючись інстинктом самозбереження, люди прагнуть до створення таких форм свого життя, які б відкривали сприятливі перспективи руху до власної свободи (до утвердження свого буття). Логічним завершенням таких пошуків є держава.
Таким чином, мислитель через реалізацію свободи особи приходить до необхідності держави. Держава, за вченням Спінози, є добровільне об 'єднання людей, яке виникає на основі суспільного договору, метою якого є дійсна свобода людини. Звідси випливає і призначення держави-надати кожній людині можливість керуватися власним розумом і тим самим здобувати свободу.
Керуючись розумом, люди добровільно передають частку своїх природних прав (частку своєї природи) державі. Тим самим вони добровільно погоджуються на підкорення верховній владі. Але чим більше своїх природних прав людина передає верховній владі, тим більше вона потрапляє в залежність від держави і тим менше у неї залишається власних прав, що може призвести до певної втрати свободи.
Подібно до Т.Гоббса, Спіноза був апологетом сильної державної влади. Але, на відміну від свого попередника, він запереував втручання верховної влади в особисте життя людей і детальну регламентацію життєдіяльності людини, свободу якої він всебічно обстоював.
На думку Спінози, свобода найкраще забезпечується демократичною формою правління. Тому найкращою державною формою організації суспільства, яка б унеможливлювала повне підкорення особи верховній владі, є демократія у формі республіки. Ця форма найбільш наближена до свободи вже з тієї причини, що джерелом влади в демократиній республіці є народ, незалежно від того, в чиїх руках зосереджується верховна влада. А оскільки народ є джерелом влади, то він має найбільше можливостей на власну безпеку і реалізацію потреби свободи.