- •Відносини україна – єс: в умовах сучасних викликів
- •Європейський Союз – Україна: межі нормативної сили
- •Ефективність нормативної сили єс щодо України
- •Умови впровадження європейських стандартів в Україні
- •Висновки
- •Зона вільної торгівлі з єс та Митний Союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном: чи можлива інтеграція Украйни в обидва об’єднання одночасно
- •Плюси та мінуси Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном
- •Вибір напрямку регіональної інтеграції для України
- •Вставка 1 Досвід Чилі у сфері регіональної та глобальної кооперації
- •1. Прийняти закони про державну допомогу та державні закупівлі
- •2. Збільшити рівень захисту прав інтелектуальної власності
- •3. Завершити реформи у сфері технічного регулювання та санітарних та фіто-санітарних стандартів (сфс)
- •4. Удосконалити митні процедури відповідно до Кіотської конвенції та Плану модернізації митниці єс
- •5. Поліпшити законодавство в сфері конкуренції для полегшити умови торгівлі через комерційну присутність
- •Висновки
- •Вимоги до держав-членів єс в сфері безпеки після прийняття Лісабонського Договору та перспективи України
- •Нові загальні рамки Спільної зовнішньої та безпекової політики єс
- •Спільна політика єс в сфері безпеки та оборони у європейському та трансатлантичному контексті
- •Перспективи України
- •Висновки
- •Вишеградська група: можливості та перспективи співпраці з Україною
- •Політичний вимір співпраці між Вишeгрaдською групою і Україною на багатосторонньому рівні
- •Вишeгрaдськa група і проект Східного партнерства
- •Підтримка демократії в Україні з боку Вишeгрaдськой групи
- •Висновки
- •Економічна інтеграція і кооперація України та єс: Підсумки 2010 року
- •Торгівельні відносини
- •Рух капіталу
- •Ринок праці та допуск робочої сили
- •Спільні програми в сфері енергетики та транспорту
- •Висновки
- •Європейський Союз та Україна у 2010 році: підсумки політичного діалогу
- •Концептуальні інновації
- •Політичний діалог
- •Висновки
- •Саміт Україна − єс: прагматизм, розрахунок і цінності
- •Нові умови співпраці єс з Україною
- •Результати Саміту
- •Найвагоміші досягнення Саміту
- •Східне партнерство: асиметрія очікувань і можливостей
- •Трансформація функціональної та політичної спроможності Східного партнерства в нових умовах
- •Підходи до реалізації основних напрямків Східного партнерства після зміни влади в Україні та в Польщі
- •Регіональні проекти у Східному партнерстві
- •Висновки
- •Крим у регіональному вимірі «Східного партнерства»
- •Крим як пілотний проект для нової політики єс відносно України
- •Геополітичний чинник в формуванні кримського проекту "Східного партнерства"
- •Крим і Севастополь: зсув пріоритетів у "Східному партнерстві"
- •Роль Польщі в реалізації регіонального виміру "Східного партнерства"
- •Стратегія Польщі в реалізації Східного партнерства.
- •Україна втрачає лідерство у Східному партнерстві
- •Інтереси Польщі у Східному партнерстві
- •Висновки
- •Наслідки Харківських домовленостей з Росією для реалізації євроінтеграційного курсу України
- •Історія проблеми
- •«Газова» Ялта - 2004
- •Харків-2010 – Ялта-2004: паралелі
- •Російський реванш - 2010
- •Постхарківська Україна: що далі?
- •Висновки
- •Вплив світової кризи на економічні відносини україни та єс
- •Вплив глобальної фінансовоЇ на Рух капіталу
- •Вплив фінансово-економічної кризи на Ринок праці.
- •1. Знецінення національної валюти.
- •2. Підвищення рівня інфляції.
- •3. Зростання обсягу грошової маси як фактор, що безпосередньо спричинює девальвацію та інфляцію національної валюти.
- •4. Зменшення золотовалютних резервів Національного банку України.
- •5. Збільшення зовнішнього державного боргу України.
- •6. Збільшення внутрішнього державного боргу України.
- •Криза банківського сектору України.
- •7. Незадовільний стан платіжного балансу держави.
- •8. Поступова руйнація державних фінансів.
- •Руйнація соціально-економічної сфери.
- •9. Фактичне банкрутство Пенсійного фонду України.
- •10. Падіння валового внутрішнього продукту та інших економічних показників.
- •12. Збільшення рівня безробіття.
- •Криза газового сектору України.
- •Російська економічна експансія в Україні
- •Наслідки фінансової кризи для єс на прикладі Греції
- •Криза в Греції як структурна проблема єврозони
- •Заходи з подолання грецької кризи.
- •Створення Європейського валютного фонду обумовлено необхідністю посилити фінансовий контроль в Євросоюзі.
- •Греція в південно-східній європі: політичні можливості та економічні виклики
- •Банківський сектор
- •Енергетика і транспорт
- •Економічна інтеграція і кооперація України та єс: Підсумки 2009 року
- •Торгівельні відносини
- •Рух капіталу
- •Ринок праці та допуск робочої сили
- •Спільні програми в сфері енергетики та транспорту
- •Висновки
- •Європейський союз та україна: між доконаним та недоконаним
- •Параметри зони вільної торгівлі між Україною та єс в умовах фінансово – економічної кризи
- •Перспективи економічної інтеграції України в режимі поглибленої зони вільної торгівлі
- •Наша адреса:
- •01025, М. Київ, вул. Велика Житомирська 2
- •2006 Року і завершилась підписанням 6 січня цього року відповідної угоди між урядами
- •4 Фролов. Путин сделал Украине историческое предложение. / км.Ru. – 2007. – 5 февраля
- •2006 Рік в зовнішній політиці України, як і загалом в політичному житті держави
- •27 Жовтня 2006 року, під час проведення саміту Україна-єс у Гельсінкі, було
- •2006 Році (змістові цієї угоди, її наслідкам та подальшим перспективам візового діалогу
- •22 Грудня відбувається візит в Україну президента рф в.Путіна в рамках першого
- •23 Травня 2006 року в Києві завершився процес перетворення гуам в
- •5 Київська декларація про створення Організації за демократію та економічний розвиток – гуам
- •88 Куценко к. «Переговори про вільну торгівлю з єс» Місячний економічний моніторинг України №11-2010. Www.Ier.Kiev.Ua
- •95 Нів’євський о., Кандул с., Кузнєцова а. «Чим загрожує можливість повернення квот на експорт зерна: чи є альтернатива?» - www.Ier.Com.Ua
Висновки
Підводячи підсумки, можна підкреслити, що окрім необхідності вирішення проблем, що постають перед Східним партнерством, які були виокремлені в статті, пріоритетними в діяльності Польщі будуть такі питання:
лібералізація візового режиму;
інтегрування в управлінні кордонами з країнами-учасницями Партнерства, як у відносинах СП-6 - ЄС, так і СП-6 - сусідні держави- не члени ЄС (наприклад, російсько-український кордон)163;
підготовка й початок впровадження програм підтримки політики когерентності, тобто сфери підняття на більш високий цивілізаційний рівень самих бідних регіонів;
активізація громадянського компоненту у сфері свободи слова, правової держави, реформи адміністративної та судової системи, боротьби з корупцією;
розширення складу та сфери діяльності "Групи Друзів Східного партнерства", в першу чергу - залучення до нього Канади, Японії, Норвегії та США;
зміцнення субсидіарного характеру фінансування починань164.
Михайло Гончар,
директор енергетичних програм,
Центр «НОМОС»
Наслідки Харківських домовленостей з Росією для реалізації євроінтеграційного курсу України
Починаючи з 90-х років, варіант пакетного поєднання вирішення питань базування російського ЧФ в Україні та забезпечення газопостачання з РФ до України став базовим елементом стратегії Росії у двосторонніх відносинах. Амбітні цілі досягнення енергетичної незалежності України так і не були реалізовані за 19 років. Ретроспективний аналіз показує, що українська сторона протягом усього періоду займалась бізнес-експлуатацією означеного пакету, виносячи за його дужки проблематики національної безпеки в її воєнному, економічному та енергетичному вимірах. Харківські домовленості президентів України та РФ 21 квітня 2010 року надали цій тенденції незворотного характеру та послужили імпульсом для російської сторони щодо низки «об’єднавчих», а фактично поглинальних ініціатив в економічних відносинах.
Історія проблеми
Як відомо, главами урядів України та РФ 28 травня 1997 року у Києві був підписаний пакет з трьох базових угод, в тому числі міжурядова угода про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського флоту колишнього СРСР та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. Це був незбалансований пакет угод, обумовлений необхідністю вирішення питання «заборгованості України за державними кредитами, наданими їй Російською Федерацією відповідно до міжурядових угод від 26 травня 1993 року та від 20 березня 1995 року, яка підлягає погашенню до кінця 2007 року і визнаються Сторонами за станом на 28 травня 1997 року в сумі 3074,0 млн. доларів США з урахуванням відсотків за користування кредитами»165.
Виникнення заборгованості в обсязі понад $3 млрд. було пов’язано з політикою залучення урядом України кредитних ресурсів з боку РФ для закупівлі енергоносіїв. Російська сторона, виходячи з пострадянських реінтеграційних інтенцій, глибинна сутність яких була спрямована на збереження статусу залежності колишніх республік СРСР від РФ, використовуючи практику вільних цін в міждержавній торгівлі, практично сформувала протягом першої половини 90-х років державну заборгованість країн СНД перед Росією. Із загальної суми наданих протягом 1992-1993 р.р. кредитів в $5,26 млрд. 11-ом країнам СНД, 47,6% припадали на Україну166. Основним призначенням кредитних ресурсів була закупка енергоносіїв. По суті, олігархономіка України почала зароджуватись за формулою «прибутки – собі, борги – державі». Вона отримала свій стартовий потенціал завдяки неплатежам за газ. Відомий економіст А. Аслунд вказував на те, що «Газпром/Росія вимагали, щоб ці неплатежі, винуватцями яких іноді були приватні українські імпортери, гарантувались українською державою»167. Держава набирала критичну масу боргів. В певний момент часу «Х» російська сторона поставила питання руба і зробила пакетну флотсько-боргову ув’язку через схему взаємозаліку:
Примітно, що остаточний розгляд запропонованих російською стороною пакету проектів угод щодо ЧФ не розглядався Радою національної безпеки і оборони України. РНБО була виключена з цього процесу, оскільки тогочасний глава держави не був упевнений в тому, що апарат Ради дасть схвальну оцінку недосконалим з правової точки зору та небезпечним з позиції національних інтересів та безпеки, проектам угод. До того ж, Києву будь-що хотілось підписати договір Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та РФ, який би юридично закріпив територіальну цілісність держав і непорушність існуючих кордонів між ними. Москва була готова на це за умови підписання пакету угод по ЧФ.
У 2010 році відбулись процеси схожого характеру. Тільки замість боргового питання, вирішувалось цінове. Різниця між двома сценаріями полягала в тому, що флотсько-борговий розмін: базування ЧФ в обмін на щорічне погашення державного боргу. змінився на флотсько-ціновий: пролонгація базування ЧФ до 2042 року в обмін на 30-відсоткову знижку в ціні на газ. А ініціатором, по суті, була вже не стільки російська сторона, як це було в 90-х, скільки сторона українська, уособлювана новим правлячим режимом зміцнілої української олігархократії. До того ж, рівень опрацювання питання українською стороною виглядав ще більш примітивним, ніж це було у 1997 році. І знову ж РНБО була виключена з процесу.
Для того, щоб прояснити ґенезу такого підходу, який є достатньо очевидним з російського боку в рамках імперської парадигми, але слідування у фарватері якого є неприйнятним для сторони української, виходячи з постулату, що будь-яка іноземна військова присутність, навіть дружня, є загрозою національній безпеці, варто взяти до уваги два аспекти:
нинішній владна команда в Україні уособлює собою правління газоолігархічного бізнес-угруповання;
політичним взірцем режиму, що сформувався в Україні, є період президентства Л.Кучми та прем’єрства при ньому В.Януковича;
в якості моделей вирішення тої чи іншої проблеми беруться зразки з недалекого минулого, а також радянські аналоги, що дає підстави кваліфікувати нинішню систему влади в Україні як мікс неорадянщини та газократії.
Для того, щоб зрозуміти логіку дій чинної влади у відносинах з РФ і мотиваційні контексти, що призвели до підписання Харківських угод, потрібно згадати події 6-річної давнини, що відбувались у Ялті. Ялта у часі майже посередині між 1997-им та 2010-им. Про цю Ялту мало хто згадує, а даремно, бо саме в ній міститься ключ до розуміння багатьох процесів і в помаранчевий, і в постпомаранчевий періоди української політики.