4. Соціометричні процедури

Практика застосування методів опитування спричинила розробку ряду специфічних методик з вивчення соціальних явищ. При вивченні малих груп і міжособистісних відносин застосовуються різні соціоло­гічні методики, зокрема ефективні соціометоричні методики.

Соціометричний метод - це метод опитування, спрямований на вивчення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почут­тів, симпатії або неприязні серед членів групи (або, іншими словами,-призначений для діагностики емоційних зв'язків тобто симпатій або антипатій між членами групи). Як правило, такі методики застосову­ються для того, щоб охарактеризувати колектив, виявити позитивний статус індивіда, експансивність (міра прагнення до встановлення со­ціальних відносин з іншими), структуру групи, спільність, спаяність групи.

Термін «соціометрія» походить з латинського «socius» - товари­ський, співучасник та «metrum» - вимір. Основна заслуга у створенні певної методології соціометричних досліджень та їх процедур нале­жить американському психологові Дж. Морено.

Обґрунтованість та плідність застосування соціометричних методів у прикладних соціологічних дослідженнях пов'язані, передусім, з пра­вильним розумінням такого складного соціального утворення, як мала група - основний об'єкт мікросоціології. Технічний апарат соціометрії знаходить застосування в різних сферах мікросоціології, дозволяє пом'якшити конфлікти, активізувати діяльність у професійному колек­тиві, зміцнити його і т. ін. Характерною критеріальною рисою будь-якої групи є відчуття згуртованості, котре цементує відносини членів групи. В одних випадках, це розуміння мети спільних дій, в інших -певний емоційний потяг, у третіх — тимчасове узгодження на викорис­тання конкретних засобів, методів, вирішення завдань.

Мала група має суттєву ознаку: суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистісних контактів, оскільки її чисельність обмежена. Існує безліч різних причин для класифікації малих груп. Вони різняться за часом існування, ступенем повноти контактів, осо­бливостями цілей, їх формальністю та неформальністю і т. ін.

156

Одним з ключових понять при дослідженні особливостей міжосо­бистісних стосунків малої групи є «статус» та «роль», котрі визнача­ють місце індивіда в системі життєдіяльності групи, в розвитку гру­пових процесів, його функції. Саме на вивчення соціальних ролей всередині малих груп, на вимір структури взаємин в групі в цілому і спрямовані соціометричні методи.

У більш спрощеному процедурному відношенні соціометрія - це поєднання опитувальної методики і математичної обробки різних пер­сональних та групових індексів (сума належних кожному індивіду симпатій, антипатій, ігнорувань). Все починається із створення та ви­бору так званого соціометричного критерію - питання, яке ставиться до всіх членів досліджуваної групи, з метою з'ясування специфіки взаємин між ними. Оскільки взаємини між людьми завжди складні, мінливі та суперечливі, вибір критерію є важливим завданням, бо він повинен бути індикатором взаємин.

Соціометричний критерій, будучи одним із питань анкети або ін­терв'ю, своєю будовою та змістом повинен відповідати багатьом ви­могам. Він повинен:

• н ацілювати індивіда обрати або відхилити іншого члена групи на основі заданого завдання спільної діяльності;

• бути цілком зрозумілим, простим для членів групи;

• включати елементи, які генерують емоційно-психологічні від­ носини;

• запевняти індивіда в практичній спрямованості опитування, в можливості взяти участь у створенні або реорганізації групи.

Основними елементами проведення соціометричних процедур є:

• в ибір — виражене будь-ким бажання співпрацювати з іншими;

• відхилення - (або негативний вибір) - виражене будь-ким ба­ жання уникнути співпраці з іншим;

• опущення - залишення будь-ким поза увагою іншого (відсут­ ність вибору або відхилення).

Суттєвим для соціометричного опитування є те, що вибір або від­хилення однією людиною іншої здійснюється щодо певної змістовної діяльності. Конкретна ситуація, яка характеризується контактом осіб і представлена як основа вибору або відхилення, називається соціомет-ричним критерієм.

Соціометричний критерій формулюється у вигляді запитання: «З ким із членів колективу (групи, бригади і т. д.) Ви б хотіли разом працювати, діяти?» Виходячи з цього, соціометричні критерії поді­ляються на виробничі, невиробничі, прогностичні.

Виробничі - дозволяють з'ясувати міжособистісні відносини на рівні виробничої (службової) діяльності.

157

Невиробничі - дозволяють з'ясувати відносини на рівні позави-робничої (позаслужбової) діяльності.

Гностичні - дозволяють з'ясувати структуру очікування відносин згідно з уявленнями людей.

Далі критерії розподіляються на позитивні та негативні - згідно з характером запитання: «З ким би хотіли співпрацювати...?», «З ким би не хотіли співпрацювати .... ?»

Крім того, соціометричні критерії поділяються на два основних класи: комунікативні та гностичні.

Комунікативні використовуються для опису та заміру реальних або уявних відносин у групі, вияву того, як кожний член групи бачить своє безпосереднє оточення.

Гностичні - призначені для відображення уявлень людини про свою роль, позицію у групі і ставлення до нього.

З іншого боку, соціометричні критерії поділяються на офіційні та неофіційні. Перші дозволяють зробити замір міжособистісних відно­син на рівні формальної структури групи, виробничих відносин, суто службових обов'язків. Неофіційні ж відкривають перед дослідником сферу неформальних стосунків типу: «З ким із колег Ви хотіли б поді­литися особистими переживаннями?»

Ще один різновид соціометричних питань - критерії ранжируван-ня. Вони створюють можливість для ранжирування суб'єктом влас­них стосунків до членів групи.

Наприклад: «Укажіть за порядком, з ким би Ви хотіли спільно..? В першу чергу.., в другу чергу.., в третю чергу... і т. п.».

Процедура соціометричного опитування складається з кількох етапів:

¹ підготовча фаза (визначення проблеми, вивчення характеристики колективу);

фаза контакту (прямий контакт з членом колективу, викликаєть­ся довір'я до себе; підвищення психологічної готовності членів колективу; встановлення змісту соціометричних критеріїв; фаза польова (проведення опитування: інструктування респон­дентів, роздача соціологічних карток, заповнення їх опитува­ними, збір карток); фаза обробки інформації;

фінальна фаза (отримання висновків, рекомендацій; обробка отриманої інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, розрахунки соціометричних індексів). Соціометричні опитування проводяться, як правило, сторонньою особою (соціологом) без присутності адміністрації, членів колективу і т. д., оскільки порушується конфіденційність (анонімність), відвер­тість. Кожному опитуваному вручається соціометрична анкета та список членів групи. Соціометрична анкета (карточка), як і будь-яка 158

соціологічна анкета, починається із звернення, в якому пояснюється мета опитування, прохання про участь в опитуванні. Далі викладаєть­ся інформація про особливості заповнення картки-анкети. Результати опитування передусім заносяться в соціоматрицю, яка компактно розміщує первинну інформацію і полегшує математичну обробку да­них. Матриця представляє собою таблицю, в якій рядками розміщу­ють відповіді кожного опитуваного.

Кількісними характеристиками міжособистісних стосунків, які від­повідають виділеним критеріям, є соціометричні індекси або коефіці­єнти. Вони відображають як індивідуальні соціально-психологічні властивості особи, так і характеризують групу в цілому. Для цього соціологія використовує цілий арсенал математико-статистичних методик, прийомів. При обчислюванні індексів слід акуратно підрахо­вувати односторонні позитивні та негативні вибори або зв'язки, дода­ючи кількість попарних виборів (взаємопозитивні та взаємонегативні). В кінці підраховують міру спаяності групи (індекс когерентності).