2. Функції культури

Культура розвивається одночасно із формуванням суспільства: народжується ним і впливає на нього. Вона виконує свої функції, ви­рішує коло завдань у системі суспільного життя. До основних функ­цій культури відносять:

¹ функція соціальної пам 'яті (зберігання і розповсюдження люд­ського досвіду);

освітня і виховна (освоєння через соціалізацію знань, умінь, на­виків, мови, цінностей, норм, традицій);

комунікативна (формування комплексу взірців поведінки, дія­льності, які служать засобами в системі спілкувань, взаємодій між соціальними елементами);

регулятивна (освоєння і трансформація цінностей, ідеалів та норм з регуляції поведінки людей в суспільному житті); практична функція - вироблення наукових основ цілеспря­мованих культурних змін і культурної політики.

У соціології культура визначається не як відносини між речами чи ролями в системі соціальної організації, а як відносини між самими людьми, які зв'язують їх як особистостей.

З позицій соціології виявляють кілька основних сфер людської культури:

• ставлення людини до навколишньої природи (культура людсь­ кого суспільства - це гармонія взаємозв'язків із природою, що прояв­ ляються в різних сферах: виробництво, відпочинок, побут);

• ставлення людини до самої себе (самовиховання, самопізнання, саморозвиток, самооцінка, самоповага);

• ставлення однієї людини до іншої (від чого залежить рівень культури міжособистісних, міждержавних, міжетнічних відносин, а також культурний клімат взаємовідносин у колективі, побуті, сім'ї).

Рівень культури особи виявляється у формуванні позитивного ставлення до виховання моральних принципів, до набуття знань, роз­витку почуття краси, підтримки доброго здоров'я тощо.

42

Більш глибоко розглядає феномен культури галузевий напрям соціології - соціологія культури. її цікавить передусім взаємодія культури і суспільства. Об'єктом її вивчення є культура суспільства як соціальне явище, її виникнення, розвиток, тенденції та суперечності, вплив на різні суспільні групи та її місце у духовному житті су­спільства.

Будь-які проблеми, які з'являються та існують при функціонуван­ні в соціокультурному середовищі, відображають проблеми розвитку та функціонування даного суспільства. Серед найвагоміших є питан­ня соціокультурного характеру.

Кожне суспільство, чи то народ, спільнота, в кожну епоху харак­теризувалося і характеризується своєю власною культурою, систе­мою її складових, визначальних елементів. Із зміною систем цін­ностей з плином часу і відбувається культурна трансформація, з проявами протиріч, антагонізмів, кризових явищ і т. п. Останні десятиріччя розвитку українського суспільства наочно відобража­ють цей процес.

Специфіка сучасного українського суспільства полягає в тому, що в її соціумі поєднуються характеристики суспільств як інформа­ційного, так індустріального, і навіть традиційного типу. За цих об­ставин традиційні патріархальні цінності, які розвивалися та збері­галися впродовж життя багатьох поколінь, протистоять інститу-ційним регуляторам сучасного суспільства у впливі на індивід та соціальні групи. Ринкові механізми впливу та контролю змісту ін­формаційних потоків створюють несприятливе для української культури конкурентне середовище. Місце естетичної та моральної норми, елементів народної культури заступає «модність», «престиж­ність» та інші явища, які не тільки мало пов'язані із глибинами етносу, але подекуди і суперечать загальнокультурним нормам, цін­ностям. Тому існує потреба у запровадженні своєрідної системи (програми) підтримки як народної культури, так і цивілізаційності, формальними (державними) та неформальними (обов'язок, ініціа­тивність) регулятивами.

Контрольні запитання:

1. Поняття культури, її різновиди.

2. Основні елементи культури.

3. Основні функції культури.

Тема реферату:

1. Культура та молодь: характер взаємовідносин.

Додаткова література (до теми 3):

ИонинЛ. Т. Социология культуры,-М., 1996.

Коган Н. Л. Социология культуры.-Екатеринбург, 1992.

Семенов В. Л. Массовая культура в современном мире.- СПб., 1994.

43