- •Передмова
- •4. Функції соціології
- •2. Етапи та моделі соціалізації
- •1. Основні елементи, форми та різновиди культури
- •2. Функції культури
- •Тема 4 соціальні зв'язки та відносини
- •2. Соціальні інститути
- •4. Соціальні організації
- •Тема 5 соціальні спільності
- •4. Цільові групи
- •5. Територіальні спільності
- •6. Етнічні спільності
- •1. Загальні положення
- •3. Етнічна структура
- •3. Соціальна мобільність
- •4. Соціальне відтворення та трансформація суспільства
- •2. Міграційні процеси
- •3. Соціальні зміни
- •4. Соціальний рух
- •II. Технологія проведення соціологічних досліджень
- •Організація, методика і процедури соціологічного дослідження
- •1. Поняття соціологічного дослідження,
- •2. Програма та її елементи
- •Тема 2
- •2. Експертне оцінювання
- •3. Спостереження
- •4. Соціометричні процедури
- •5. Експеримент у соціології
- •7. Тестові методики
- •Вступні зауваги
- •Ранні етапи формування
- •Соціальних знань.
- •Протосоціологія
- •2. Соціальні знання епохи Середньовіччя
- •3. Перші спроби формування соціологічних знань
- •Тема 2 класична соціологія XIX ст.
- •1. Виникнення та розвиток соціології
- •3. Соціальний дарвінізм
- •12. Соціологічні ідеї в. Парето
- •1. Становлення та особливості російської соціології
- •Розвиток соціальних
- •Та соціологічних знань
- •В україні до XX ст.
- •1. Загальна характеристика
- •2. Американська соціологія кінця XIX - початку XX ст.
- •4. Соціоінженерія
- •Тема 6 новітня соціологія
- •1. Проблеми методології
- •2. Теорія конфлікту
- •3. Символічний інтеракціонізм
- •4. Феноменологія
- •5. Етнометодологія
- •7. Ліворадикальна соціологія
- •9. Теорія соціального обміну
- •11. Неофункціоналізм
- •12. Структуралістинні концепції
- •13. Постмодернізм
- •Тема 7 розвиток вітчизняної соціології
- •1. Особливості становлення
- •Тема 2 економічна соціологія
- •Тема 4 теорія соціального управління
- •Тема 5 соціологія підприємництва
- •Тема 6 соціологія екології
- •Тема 7 соціологія релігії
- •Тема 8 соціологія засобів масової комунікації
- •Тема 9 соціологія виховання
- •Тема 10 соціологія освіти
- •Тема 11 соціологія науки
- •Тема 12 соціологія вільного часу
- •Вільний час
- •Тема 13 соціологія способу життя
- •Індивід та його спосіб життя
- •Т ема 14 соціологія конфлікту
- •Тема 15 соціологія девіантної поведінки
- •Тема 16 соціологія права
- •Тема 17 соціологія політики
- •Тема 18 соціологія громадської думки
- •Тема 19
- •Тема 1. Ранні етапи формування соціальних знань.
- •Тема 2. Класична соціологія XIX ст 205
- •Тема 4. Розвиток соціальних та соціологічних знань
- •Тема 5. Західна соціологія першої половини XX ст 262
- •Тема 6. Новітня соціологія 285
- •Навчальне видання
- •Сірий Євген Володимирович
Тема 13 соціологія способу життя
Інтерес до способу життя тієї чи іншої категорії населення з боку соціології виявлений давно - з тих пір, коли започатковувалася практична (емпірична) соціологія. Перші такого роду дослідження проводилися з XVHI-XIX ст.- Р. Девісом, Дж. Сінклером, Ч. Бугом (Англія), Ф. Легше, О. Лоран-Дюшатле (Франція), О. Лонгарде, К. Марксом (Німеччина).
Спосіб життя - поняття, застосовуване в соціології й в інших соціальних науках для характеристики умов і особливостей повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві, прошарку, групі і т. п. Спосіб життя визначається багатьма істотними рисами й особливостями. Всі існуючі в суспільстві соціальні розходження - соціальні розшаровування між містом і селом, між людьми розумової і фізичної праці, між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками - знаходять своє відображення у способі життя. Це дає підставу говорити про різні види (чи підвиди) способу життя усередині кожного суспільства. Спосіб життя охоплює типові для даного суспільства, класу, соціального прошарку умови і форми життєдіяльності людей. Вони випливають насамперед з їхнього способу досягнення блага. Проте його потрібно розглядати не лише з того боку, що він є відтворенням фізичного існування індивідів.
Здебільшого - це визначений спосіб діяльності даних індивідів, визначений вид їхньої життєдіяльності, їхній визначений спосіб життя. Яка життєдіяльність індивідів - такі і вони самі. Те, що вони собою представляють, збігається, отже, з їх способом досягнення блага (господарською діяльністю). Спосіб життя охоплює всі істотні сфери діяльності людей: праця, форми її соціальної організації, побут, форми використання людьми свого вільного часу, їхня участь у політичному і громадському житті, форми задоволення їх матеріальних і духовних потреб, що увійшли в повсякденну практику, норми і правила поведінки. Тому на способі життя позначаються не тільки економічні відносини, але і суспільно-політичний лад, культура і світогляд людей. У свою чергу, спосіб життя людей впливає на їхній
428
напрям думок. Спосіб життя містить у собі, поряд з кількісними, якісні характеристики умов і форм життєдіяльності людей. В основі способу життя лежить сукупність видів життєдіяльності в різних сферах суспільного життя соціальних груп і особи, зумовлених соціально-економічними умовами її діяльності.
Спосіб життя - це не дзеркальне, а узагальнене типологізоване відображення фактичної поведінки людей, тобто реальність, яка склалася під впливом об'єктивних умов, суб'єктивних прагнень. Відповідно до цього спосіб життя розглядається не тільки як сукупність діяльності людей, а і яким чином вони це здійснюють. Це не тільки приватна поведінка, приватна діяльність або набір їх, а цілісна єдність зі своєю новою якістю.
З цієї точки зору важливо знати, який внесок робить у спосіб життя кожна із її складових і який вплив справляють вони один на одного в процесі взаємодії. Крім того, спосіб життя включає в себе не будь-які соціально значимі види діяльності. Тому соціологію цікавлять не всі факти «свідомості і поведінки людини», а лише ті, котрі є значимими для суспільства.
Спосіб життя в будь-якому суспільстві виступає у вигляді способу життя прошарків працівників фізичної праці (робітники, селяни), прошарків інтелігенції, способу життя націй і народностей, жителів міст і сіл, різних соціально-демографічних та соціально-професійних характеристик. Соціологи стверджують, що можна і слід говорити про спосіб життя військового, тракториста, кочегара, лікаря, міліціонера і т. п. Слід мати на увазі і те, що спосіб життя складається протягом історичного процесу. Кожний етап розвитку суспільства може бути представлений сукупністю взаємопов'язаних один з одним способів життя, які є певною мірою стабільними, але водночас і динамічно мінливими.
Існує декілька методик, підходів до розгляду способу життя:
п оелементний (основні види діяльності людини);
класовий підхід;
соціально-територіальний.
Соціологи пропонують брати до уваги і такі фактори та критерії, як ставлення до процесів, соціально-психологічні особливості індивіда.
Особливості функціонування поняття способу життя у соціологи полягають у тому, що воно дає змогу охарактеризувати життєдіяльсть соціальних об'єктів з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.
Спосіб життя індивідів і соціальних груп визначається як загальними, так і конкретними обставинами їх соціально-економічного буття, але тільки в кінцевому підсумку. За одних і тих же загальних і конкретних умов праці, за одного і того ж рівня доходу, освіти тощо
429
Головною особливістю способу життя є його системність, яка виявляється в тому, що основні види діяльності, які становлять його зміст, зумовлюють зміни всіх інших форм життєдіяльності соціального суб'єкта. Цим визначаються і методологічні, і методичні особливості соціологічного вивчення способу життя. Вони не зводяться до дослідження його складових - трудової, суспільно-політичної, навчальної, побутової, споживацької, дозвільних форм діяльності, які самі по собі не дають повного уявлення про спосіб життя в цілому. За цих обставин пропонується систематизована модель-схема для виведення і опису способу життя індивіда чи спільності:
430