Тема 9 соціологія виховання

Проблема виховання - одна із найдавніших і вічних соціальних проблем, бо саме воно є суттєвим компонентом культурного розвитку людини, суспільства. Загалом, виховання можна визначити як процес цілеспрямованого та планомірного впливу на людину з боку інших людей, що забезпечує формування особи, її підготовку до суспільного життя, діяльність з передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду.

Виховний процес - всеосяжний і довготривалий. Кожна людина планомірно чи спонтанно бере участь у вихованні оточуючих її лю­дей і водночас сама постійно зазнає впливу їхніх виховних зусиль. Виховання - один з об'єктів вивчення соціології, воно здійсню­ється з метою: забезпечити, гарантувати процес включення особи в суспільне життя, адже у суспільстві і через нього реалізується мета - формування особи. При цьому важливим є відбір таких засо­бів і методів, що здатні забезпечити найбільший ефект виховного впливу.

Осмислення форм і змісту виховання є об'єктом таких дослі­джень, як педагогіка, психологія, філософія та багато інших суміжних дисциплін. Як соціальне явище, процес виховання дедалі частіше стає спеціальним об'єктом дослідження соціологічної науки. Соціологію цікавить соціальний аспект виховання, а саме: як завдяки вихованню людина включається в ті чи інші соціальні групи, займає певні позиції в структурі суспільства, освоює та виконує ті чи інші соціальні ролі та функції у суспільстві. Соціологію у вихованні цікавлять його соці­альні характеристики, вплив на цей процес соціального середовища, соціальних інститутів і т. ін.

Соціологія виховання вивчає формування особи як конкретного носія соціальності з певними світоглядними настановами та життє­вими спрямуваннями в сукупності взаємовідносин зі складовими соціального середовища (індивіди, групи, інституції, норми, прави­ла, дії тощо). У зв'язку з цим перед даною дисципліною постає за­вдання - визначити соціальну суть виховання в кількох проекціях. 406

По-перше, передбачається з'ясування і визначення взаємовідносин та взаємодії соціальних якостей людини, підростаючого покоління, молоді, їх способу життя, тенденцій розвитку основних соціальних процесів, вивчення впливу на них соціальних інституцій загалом, а також вивчення інших факторів, що впливають на формування осо­бистості зокрема. У зв'язку з цим досліджується роль виховання, яку воно відіграє у політичному, соціально-економічному, соціокуль-турному відтворенні суспільства. Все це дає підстави для створення теоретичної моделі особи, на основі якої стає можливим досліджен­ня закономірностей впливу суспільства на потреби молодого поко­ління при підготовці до особистого і суспільного життя та їх про­гнозування.

Сам термін соціологія виховання вказує на дві науки, що її фор­мують: педагогіку - науку про виховання та навчання людини і соціо­логію - науку про суспільні явища, процеси, інституції, елементом яких є виховання. Ось чому процес виникнення та формування соціо­логії виховання, соціологічних теорій, що торкаються процесу вихо­вання, слід вбачати в історії розвитку педагогіки.

Одним із засновників соціальної педагогіки був швейцарсь­кий вчений-реформатор І. Песталоцці (XVII-XVIII ст.). У своїх наукових поглядах він відстоював думку про взаємодію навчаль­но-виховного процесу в школах з позашкільним життям дітей.

Про взаємозв'язок виховання із соціальним середовищем, су­спільним устроєм писали і Р. Оуен, Ш. Фур'є. Одним із засновників соціології виховання був і відомий французький соціолог Е. Дюрк-гейм, який у своїх працях вказував на практичну спрямованість виховання як форми перетворення суспільства, прагнення його змінити.

Соціологічні проблеми виховання в американській соціології роз­глядалися в контексті зв'язку психологічних та соціологічних дослі­джень. Ряд американських філософів у своїх працях, з точки зору процесів глобалізації, торкався проблем формування молоді, суспільства (А. Адорно, Г. Маркузе).

У США, європейських країнах і в країнах СНД ведуться досить значні дослідження у системі соціального аспекту виховання. Причин для цього - більш ніж достатньо.

Перша причина - це глобальне домінування модусу раціоналізації і споживання в усіх проявах культури суспільств. І що стосується на­шого суспільства та країн СНД, то з радикальними соціально-полі­тичними та соціально-економічними змінами суттєво похитнулися устої культури і виховання. Більшість верств населення (за віковими параметрами) не готова була до тих змін, що відбулися 10-12 років тому. Система старих устоїв була зламана, а нова - ще й досі не сфор­мована, її формування - довготривалий процес, і дуже важливо не

407

випустити з-під контролю проявів негативних для суспільства форм поведінки, діяльності, світогляду тощо.

Суть виховання особи - це врахування її взаємодії з об'єктивними конкретно-історичними умовами і соціальними інститутами, що здійс­нюють цілеспрямований вплив на особу.

Виховання має всі ознаки соціальних відносин. Перш за все, це і засвоєння соціальних норм і цінностей, зразків поведінки для збере­ження і функціонування суспільних відносин. Це і система соціального контролю, завдяки якій поведінка індивіда, груп приводиться у відпо­відність до визначених зразків діяльності і критеріїв цінностей. Вихо­вання, як соціальний інститут, являє собою систему закладів (навча­льних, організаційних, виховних), в яких відповідним особам надано повноваження для виконання функцій організації виховного процесу і регулювання поведінки людей, груп.

У вихованні (соціалізації") людини беруть активну участь різнома­нітні соціальні інститути - починаючи від дитячих дошкільних закла­дів - до навчальних, трудових колективів залежно від того, де навча­ється, працює людина. Проте особливий вплив, уже з перших кроків дитини, справляє сім'я, де, власне, і починається її соціалізація, за­кладається основа моральності. Тому сім'я, батьки несуть особливу відповідальність за виховання підростаючого покоління.

Сім'я, освіта, а також школа продукують систему способів, форм виховної діяльності, норм поведінки вихователів, колективів, інсти­туцій, засобів соціального контролю і систем цінностей. Саме завдяки цим виховним «продуцентам» встановлюють допустимі рамки взає­мовідносин у суспільстві. В ранньому дитинстві у людини форму­ються елементарні знання про моральну культуру, правила поведінки в суспільстві, котрі в подальшому визначатимуть її морально-ціннісну цілісність. Отже, сім'я закладає фундамент особистості, а її остаточне формування здійснює школа.

Школа, належна організація навчально-виховного процесу, який мають здійснювати кваліфіковані спеціалісти,- основний базовий ком­понент (інститут) в системі виховання й освіти.

Отже, виховання людини здійснюється в процесі її соціалізації, котра розпочинається і відбувається в соціальному мікросередовищі -в сім'ї, дошкільній дитячій установі, школі, студентському чи трудо­вому колективах.

Одним з найпродуктивніших способів виховання вважається і са­мовиховання особи. Це - процес формування самого себе.

Складовими структури системи, які спрямовуються державно-суспільною системою виховання, є його різновиди, а саме: політич­не, трудове, моральне, екологічне, релігійне, фізичне, інформаційно-пізнавальне та ін. У своїй сукупності, за ступенем впливу, вони фор­мують індивідуальність, забезпечують соціальну потенційність лю­дини.

408

Р ис.1

Поняття, що становлять суть «педагогічного трикутника» (вихо­вання - навчання - освіта), за своїм змістом і метою - нерозривні, взаємопроникливі, є обов'язковими компонентами педагогічної сис­теми (див. рис. 1).

Контрольні запитання:

1. Предмет вивчення соціології виховання.

2. Сім'я і школа як базові компоненти виховного процесу.

Рекомендована література (до теми 9):

АзаЛ. А. Воспитание как философско-социологическая проблема,- К.,

1993.

Гурова Р. Г. Социологические проблемы воспитания.- М., 1981. Кухтевич Т. И. Социология воспитания. Уч. пос- М.: Изд-во МГУ, 1989. Лукашевич Н. П. Социология воспитания. Краткий курс леций,- К.: МАУП,

1996.

Спеціальні та галузеві соціології / За ред. Пилипенка В. Є- К.: Вища освіта,

2003.

ХарчевА. Г. Социология воспитания.- М., 1990.

409