2.Еволюція теорії управління: школи та підходи менеджменту.

Сфера людської діяльності, пов’язана з плануванням, організуванням, лідерством і контролюванням, така ж давня як існування людства взагалі.Висячі сади Вавилону, масштабні іригаційні споруди, піраміди Єгипту, будівництво міст, шляхів сполучення та ін. є яскравим матеріальним свідченням того, що ці масштабні проекти не могли здійснитись без управління, над здійсненням яких працювали десятки тисяч людей. Для прикладу можна привести спорудження пірамід. Будівництво однієї піраміди здійснювалось не менше 20 років, її зводили не менше 100 тисяч рабів.Виникає питання, хто ставив завдання перед кожним робітником? Хто забезпечував робітників усіма необхідними матеріалами, щоб запобігти простоям? Відповідь одна. Це робили менеджери. Приведені приклади свідчать, що організації та менеджмент існують протягом багатьох тисячоліть. Динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту здійснила промислова революція, яка розпочалася у XVIII ст. у Великобританії. В цей час в організації виробництва відбулися суттєві зміни, коли виробництво перейшло від кустарного виготовлення продукції до фабричного виготовлення.Фабрична система організації виробництва забезпечила можливість використання складного обладнання та створення великих виробничих систем. В цих умовах менеджмент, зокрема, функції планування, організування, лідерства та контроль, стали об’єктивною необхідністю для подальшого розвитку виробництва. Незважаючи на це, серйозної уваги менеджменту не приділяли аж до XIX ст. Одним із перших піонерів у цій сфері стали Роберт Оуен (1771 - 1858) і Чарльз Беббедж (1792 - 1871). Оуен – британський промисловець-реформатор – в числі перших менеджерів визнав важливість організації людських ресурсів і добробуту робітників. Чарльз Беббедж, англійський математик, зосередив увагу на ефективності виробництва за рахунок поділу праці та застосування математики для ефективного використання обладнання та матеріалів.

Перший серйозний крок до розробки теорії менеджменту було зроблено на початку ХХ століття у зв’язку із виникненням та еволюцією широкомасштабного бізнесу. Бізнес розширювався, доступний став і капітал, однак пропозиція праці була невеликою. Тому виникла потреба шукати шляхи ефективнішого використання наявної робочої сили, зосереджуючи увагу на методах вдосконалення роботи окремих працівників.

Теорія менеджменту розвивалась протягом трьох століть. На першому етапі розвиток здійснювався одночасно у кількох відносно самостійних напрямах: класична теорія менеджменту (школа наукового управління, школа адміністративного менеджменту), школа організаційної поведінки, кількісна теорія менеджменту (див. табл. 2.1). Проте, кожна з них обмежує нашу уяву про суть менеджменту у його широкому розумінні. В цілому зазначені теорії однаково важливі для усестороннього розуміння теорії управління.

Одномірність ранніх теорій менеджменту та їх об’єднання були подані при сприйнятті організації як системи. Цим було започатковано якісно новий етап у розвитку науки управління на основі інтегрованих формалізованих концептуальних засад або підходів: процесного, системного, ситуаційного. Вони орієнтовані на врахування принципових змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі організації, враховуючи ранні теорії менеджменту.

Третій етап розвитку науки менеджменту характеризується проблемно-предметними підходами, як-от глобалізацією менеджменту, етичною і соціальною відповідальністю, диверсифікацією робочої сили, розвитком інформаційних технологій та нових методів управління, управління якістю, скорочення штатів та формування нової ієрархії організації та ін