Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zagaln__1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
568.83 Кб
Скачать

4. Розрахунок виробничих запасів

Важливим для орг-ції і планув. МТЗ є розрахунок різних видів запасів.

Запаси - це матеріальні активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу в складі готової продукції; призначені для споживання в ході виробничого процесу; для використання в майбутньому.

Виробничі запаси - це матеріальні активи, які підлягають подальшій обробці на під-ві або призначені для споживання під час операційного циклу.

Поточні запаси - основна частина виробничих запасів, які забезпечують неперервність виробничого процесу в інтервалах між поставками. Страхові забезпечують нормальне протікання виробничого процесу у разі відхилення від запланованих умов поставок.

Підготовчі запаси дають змогу здійснювати підготовку матеріалів до виробничого використання.

Розрахунок запасів доцільно показувати в наочному вигляді — у формі балансів.

Зведені баланси - це сукупність однопродуктових балансів, об'єднаних за однією з ознак (галузей, призначення, взаємозамін­ності ресурсів).

У сучасних умовах господарювання необхідно пам'ятати, що виробничі запаси - обмежений ресурс під-ва, тому управлінські рішення про розширення асортименту продукції, нарощування збутової мережі суттєво впливають на величину запасів.

Комплексне управління запасами потребує професіоналізму і твор­чого підходу з боку менеджерів під-ва.

Розрахунок потреби у виробничих запасах на складі найчастіше розраховують за системою „максимум-мінімум", згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Така величина поточного запасу, якої вистачить для роботи, поки замовлений матеріал надійде називають точкою замовлення.

6. Планування зниження витрат виробництва за техніко економічними факторами.

Планову собівартість визначають техніко-економічними розрахунками величини витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, яку реалізують, та кожного виду виробів. Метою розроблення плану із собівартості пр-ї є визначення планових мінімальних, але таких, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва. Розрахунок собівартості за техніко-економічними чинниками здійснюється у такій послідовності: 1) розраховують собівартість товарної продукції планового року, керуючись плановим рівнем витрат базового року. Зокрема, з обсягу товарної продукції планового року у вартісному виразі віднімають частину, приріст якої не пов»язаний зі збільшенням фізичного обсягу, пр-ї або витрат на її виготовлення. Базовим рівнем витрат є планові витрати року, що передує плановому;

2) розраховують зміну собівартості пр-ї в плановому році, зумовлену впливом техніко-економічних чинників. 3) від собівартості товарної пр-ї, розрахованої за рівнем витрат базового року, віднімають загальну суму та визначають собівартість товарної продукції в цінах базового року та умовах планового року; 4)визначають рівень витрат на одну гривню товарної продукції в плановому році і його зміну до витрат базового року; 5) вплив зміни цін на ресурси, які використовують, та на продукцію, яку виготовляють, у плановому році порівняно з базовим роком розглядають як окремі чинники. Відносна економія умовно-постійних витрат: відношення добутку темпу приросту товарної продукції в плановому році порівняно з базовим роком, у відсотках на суму проведених умовно- постійних витрат базового року до 100. Сума економії від впровадження технічних заходів: різниця між поточними витратами на річний обсяг виробництва пр-ї до впровадження техн.. заходів та поточних витрат на річний обсяг виробництва пр-ї після впровадження технічних заходів. Зведений кошторис витрат – витрати всіх структурних підрозділів підприємства, які беруть участь у виробництві промислової продукції. Не належать до зведеного кошторису витрат на виробництво витрати виділених в окремі планово-облікові одиниці виробничих структурних підрозділів підприємства, які належать до інших галузей народного господарства, а також витрати невиробничих структурних підрозділів. Планова калькуляція – це розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]