Тема 3.3 « Облік праці та її оплати»

1. Облік робочого часу. Форми та системи оплати праці

2. Облік використання робочого часу. Порядок нарахування та виплати зарплати

3 Порядок нарахування лікарняних та відпускних

4 Синтетичний облік розрахунків з оплати праці

5. Колективний договір

6. Розрахунково-платіжна відомість

1. Облік робочого часу. Форми та системи оплати праці

Значну частину витрат багатьох підприємств складає заробітна плата. Облік праці і заробітної плати займає одне із центральних місць в системі бухгалтерського обліку на підприємстві. Правильна оцінка праці, тобто нарахована за неї заробітна плата, сприяє зростанню продуктивності, удосконаленню системи оплати праці і правильній організації праці.

Облікові аспекти системи оплати праці регламентовані П(С)БО 26 "Виплати працівникам". Стандарт поділяє всі виплати працівникам на п'ять категорій:

1) поточні виплати

2) виплати при звільненні ( вихідна допомога)

3) виплати після закінчення трудової діяльності ( за пенсійними планами, планами медичного страхування та за іншими соціальними програмами)

4) виплати інструментальнтами власного капіталу ( акціями власної емісії)

5) інші довгострокові виплати ( як і поточні , але здійснюються протягом періоду більше 12 місяців).

1. Поточні виплати працівникам. До таких виплат належать:

• основна і додаткова зарплата;

• оплата відпусток;

• заохочувальні виплати (премії за результатами праці);

• негрошові виплати (надання працівникам безоплатних послуг: оплата житла, транспортні послуги і т.д.)

Заробітна плата - винагорода за працю, виражена у грошовій формі, - частина національного доходу, яка розподіляється відповідно кількості і якості затраченої праці кожного працівника для задоволення його особистих, матеріальних і культурних потреб.

В основу організації заробітної плати на підприємстві покладено три взаємопов'язаних і взаємозалежних елементи: тарифна система, нормування праці, види і форми оплати праці.

Тарифна система включає в себе розрахунок нормативів, що визначають рівень оплати праці різних категорій і груп працівників в залежності від їх кваліфікації та умов праці, тарифні сітки для робітників і тарифні ставки, схеми посадових окладів, а також районні коефіцієнти до заробітної плати.

У процесі нормування праці розробляють і запроваджують норми затрат праці: норми часу на виконання роботи; норми виробітку за одиницю часу; норми обслуговування; чисельність працюючих.

Залежно від основоположних ознак (кількість праці або відпрацьованого часу) розрізняють дві форми оплати праці:

1) відрядну, при якій заробіток залежить від кількості і якості виконаної роботи та розцінки за одиницю;

2) погодинну, коли розмір заробітку прямо залежить від тарифної ставки працівника і кількості відробленого ним часу (годин, днів). Кожна з цих форм має свої різновиди - системи, пов'язані із матеріальним стимулюванням за кількісні і якісні показники, і результати роботи.

До фонду заробітної плати належить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна зарплата – нараховується за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами службовців.

Додаткова зарплата – нараховується за працю понад установлені норми за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Сюди входять: надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за знання іноземної мови), премії за виробничі результати, винагороди за вислугу років, стаж роботи, оплата за працю у вихідні та святкові дні. До фонду додаткової заробітної плати також належить оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку.

Інші виплати включають виплати у формі винагороди роботи за рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, оплата простоїв не з вини працівника інші компенсаційні витрати.

2. Виплати при звільненні

Трудове законодавство передбачає виплату працівникам сум вихідної допомоги при звільненні через певні обставини:

- відмова працівника від переведення на іншу роботу в іншу місцевість разом з підприємством; - зміни в організації виробництва і праці, у т ч ліквідація , реорганізація підприємства;

- невідповідність працівника займаній посаді;

- у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника внаслідок порушення власником трудового законодавства про працію.

Розмір вихідної допомоги провинен бути не менше середнього місячного заробітку працівника ( у разі вступу на військову службу та призову допомога скаладає не менше 2 місячного заробтіку).

Розрахунок проводить виходячи з виплат за попередні два місяці роботи . ці суми допомоги прирівнюються до заробітної плати і з них утримують тільки ПДФО ( внески не утримуються). Але ці суми не відносять до фонду оплати праці.

Нагадаємо, що бухгалтерський облік на підприємстві (вихідної допомоги в тому числі) ведеться згідно з Планом рахунків та Інструкцією №291.

Розгляньмо приклад. У зв’язку зі скороченням штатів працівника звільняють з підприємства 20.05.2002 р. Працівник за розрахунковий період (березень - квітень) отримав заробітну плату в розмірі 1500 грн. Середньомісячна заробітна плата для виплати вихідної допомоги становить 1000 грн. Крім того, в травні (місяці звільнення) працівник, відпрацювавши 15 днів, отримав заробітну плату 800 грн. Бухгалтерський облік цих операцій покажемо в таблиці..

Таблиця