Білет 29. Класифікація лексики української мови за часом виникнення (застарілі слова, неологізми).

Лексика укр. мови за часом виникнення поділяється на застарілі слова і неологізми.

*Застарілі слова, тобто такі слова, які нині вийшли з ужитку поділяються на дві групи:

Архаїзми – слова, які в процесі мовлення були замінені більш сучасними, оскільки явище, дія чи предмет, який вони називали, широко використовується. Наприклад, старослов’янське слово «десниця» означає права рука, а «шуйця» - ліва. Тому лівшу в давнину називали «шульгою». Зараз це не таке вже й рідке прізвище серед українців.

Історизми. Ці слова виникають і виходять із ужитку разом із певними явищами, соціальними устроями, речами.Князі, джури, виборні, сотники, гетьмани, парторги, комісари – вже давно у минулому.

*Неологізми - нові слова, що виникли з пам'яті людей, які їх використовують. Розрізняють неологізми лексичні й семантичні.

Лексичні неологізми - абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Усі вищенаведені неологізми є лексичними.

Семантичні неологізми - нові значення в уже наявних словах. Спершу хтось ужив якесь слово в незвичайному для нього контексті, згодом це контекстуальне значення за суспільної необхідності стає загальновживаним, тобто переходить із мовлення до мови.

Білет 30. Класифікація лексики за поширенням слів у мові (загальновживані слова; лексика обмеженого функціонування: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми).

За поширенням слів у мові лексику поділяють на загальновживану і лексику обмеженого функціонування.

*Загальновживана лексика є надбанням кожного носія літературної мови і охоплює різноманітні сфери життя.

*До лексики обмеженого функціонування належать: професіоналізми, жаргонізми , арготизми, діалектизми.

Професіоналізми — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей Наприклад: дупло (у зубі), удар (у друкарстві), підвал, шапка (у газеті). За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Жаргонізми, для яких характерне забарвлення нелітературності. Жаргон — сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, пов’язаних певною спільністю інтересів. Насамперед це спільність професійна, а також тривале перебування разом (військо), однакові захоплення (спортом). Багато жаргонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема в студентських та учнівських. Наприклад: пара — «двійка», шпори — «шпаргалки», хвіст — «академічна заборгованість» тощо. Більшість жаргонізмів становлять слова загальнонародної мови, вживані в специфічному значенні.

Арготизми є соціально забарвленим розрядом лексики. Арго— це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. Наприклад: кимарити — «спати», батузник — «мотузка» тощо. Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони зрідка вживаються в письменстві та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики персонажів.

Діалектизми — це слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту).