Білет 9. Професійне мовлення. Структура професійного мовлення медичного працівника.

Професійне мовлення – це процес обміну думками у певній галузі знань, в якому б вигляді воно не здійснювалося, це функціональна дійсність мови в усіх її матеріальних і ситуативних формах.

Професійне мовлення людини свідчить про її духовний, інтелектуальний розвиток, внутрішню культуру. Дослідниками встановлено, що представник ділового світу протягом дня вимовляє близько 30 тисяч слів.

В структурі професійного мовлення медичних працівників виокремлюються такі компоненти:

1. Когнітивний – знання норм сучасної української літературної мови ( орфоепічних, акцентних, лексичних, синтаксичних, морфологічних, стилістичних, орфографічних тощо), та фахової термінології;

2. Комунікативно-операційний – уміння використовувати мовні засоби відповідно до мети, умов, ситуації спілкування; володіння базовими професійно-мовленнєвими уміннями

Білет 10 Національна та літературна мова

Національна мова - це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Поняття "національна мова" охоплює всі мовні засоби спілкування людей - літературну мову та діалекти.

Літературна мова - це унормована, загальноприйнята форма національної мови. Вона не протиставляється національній мові, бо, узагальнюючи засоби виразності загальнонародної мови і будучи найвищим досягненням культури мовлення народу, відіграє у складі національної провідну роль, виступає важливим чинником консолідації нації.

Білет 11. Мовна норма. Історична змінність і стабільність норм

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Це сукупність найбільш стійких, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відібраних і закріплених суспільною мовною практикою, це сукупність найбільш придатних для комунікативних цілей мовних засобів, що ним користується мовне суспільство. Історична залежність норми була завжди врівноважена іншою її властивістю — відносною стабільністю, необхідною для нормального функціонування мови. У нормі відбувається відбір того, що вже або є в системі, або перебуває в ній у вигляді потенції. Вона вибирає те, що прямо чи посередньо є в самій системі.

Білет 12. Норми української літературної мови:

- Акцентні – наголошування слів;

- Графічні – нормативна передача звуків на письмі;

- Лексичні – уживання слів у властивих їм визначеннях та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні;

- Морфологічні – правильне вживання морфем, морфологічних форм та їх варіантів;

- Орфографічні – написання слів згідно з чинним правописом;

- Орфоепічні – нормативна вимова звуків і звукосполучень;

- Пунктуаційні – правильне вживання розділових знаків ;

- Синтаксичні – керування, узгодження, поєднання та розміщення слів, речень;

- Стилістичні – відбір мовних засобів відповідно до умов спілкування;

- Фразеологічні – правильне вживання фразеологізмів.