Білет 34. Джерела медичних термінів.

Термінологія медицини – одна з найскладніших терміносистем сучасної науки. Загальна кількість медичних термінів невідома. В основі української медичної термінологій лежать два основних джерела: народна побутова мова та мова наукова.

Серед загальновживаних слів, зокрема побутового призначення, можна виділити кілька тематичних груп: назви речей хатнього вжитку: миска, таз (миска ниркова, таз). назви речей господарського призначення: мішок (сльозовий, ендолімфатичний, аневризматичний); назви частин будівель і будівельних пристроїв: поріг (виведення, видимості, відчуття); назви вживаних у побуті предметів: вінець (голівки); гребінці (шкіри); ландшафтні назви (долина мозочка, ямка скронева); реалії сільськогосподарських робіт (борозна барабанна); назви тварин (грудна жаба).

Наукова термінологічна лексика. З генетичного боку вони пов’язані з численними мовами-джерелами.

Грецизми – запозичення з грецької мови. Термометр, ізоляція, псевдопухлина, агрохімія, автотип, ізованілін, ізодіагностика, ізотоп, мікроб.

Латинізми. Основна маса латинізмів була запозичена українською мовою у ХV-ХVІ ст., коли латинську мову запроваджено в школах України, а також у зв’язку з захопленням українських земель Польщею, у якій до ХVІІ ст. літературною мовою була латинська.

з англійської мови: гайморит, дальтонізм, блокада; з німецької: шприц, штатив, бинт, пластир, лазарет, курорт, фельдшер; з французької: бюлетень, грип, бандаж, , коклюш, лосьйон, тюбик; з польської: мавпа, скарга, хвороба, ліжко, панцир; з арабської: алкоголь, халат, атлас.

Білет 35. Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.

Антоніми– це слова, які мають протилежне значення. Наприклад: любов - ненависть, щастя - горе,.

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням.

Омоніми - це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.

Наприклад, порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка - човен.

Повні омоніми — це такі слова, які за звуковим складом і граматичною формою є завжди однаковими: коса—коси— косі—косу—косою—на косі. Такі слова ще називаються власне омонімами.

Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп: 1. Омофони — це слова, у яких однаковим є тільки звучання, а значення й написання різні: сонце — сон це; орел, сокіл (птахи), Орел, Сокіл (прізвища). 2.Омографи — це слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання і значення різні:орган—орган, замок—замок, білизна—білизна. Такі слова розрізняються наголосом. 3.Омоформи — це однакові форми слів. Іншими словами можна сказати, що це збіг форм слів тільки в одному якомусь граматичному значенні: у називному відмінку дорога і дорога (але у родовому відмінку омонімічність зникає — дороги і дорогої); три (числівник) і три (дієслово у наказовому способі).