Білет 18. Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія.

Мета мовлення: - повідомлення про результати наукових досліджень.

Тези (від. грец. thesis - "основна думка") - коротко сформульовані положення наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.

Конспект (від. лат. соnspectum - "огляд") - стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи.

Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті.

Реце́нзія — публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка.

Білет 19. Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.

Реферат — це стислий виклад змісту кількох наукових робіт, що стосуються певної проблеми.

Основна мета реферату — передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел. На основі кількох текстів потрібно створити один відповідно до теми реферату. Реферат готується за одним чи кількома джерелами. У зв’язку з цим реферати поділяють на монографічні та оглядові.

Структура реферату: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; суть реферату (основна частина); висновки; список використаних джерел (перелік посилань); додатки (за необхідності).

Послідовність дій у роботі над рефератом така: Добір літератури відповідно до теми (не менше 2-3 джерел). Обдумування меж теми, осмислення головної думки реферату. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом). Складання плану реферату в чорновому варіанті. Концентрація дібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану. Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу; обмірковування цікавого вступу. Продумування вичерпних висновків та узагальнень. Останній етап — складання тексту реферату на чернетці, написання та редагування тексту реферату.

Білет 20. Основні вимоги до мовлення

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками: *Правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним); *Змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з певної теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого; *Послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень; *Точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найповніше відповідають висловлюваному змісту; *Виразністю. Щоб мовлення було виразним, слід наголошувати найважливіші місця свого висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення; *Доречністю та доцільністю, що залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Треба уникати того, що могло б уразити співрозмовника, викликати в нього роздратування. Вказувати на помилки слід у тактовній формі.

Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами.