- •Білет 1 Мова як суспільне явище. Мова і мовлення.
- •Білет 2 Мова – невід’ємнаознака таких спільнот як рід, плем’я, народність, нація
- •Білет 3 Функції та головні компоненти мови.
- •Білет 4. Українська мова серед інших мов світу.
- •Білет 5 Історія становлення та розвитку української мови.
- •Білет 6. Мова і держава.
- •Білет 7 Виникнення письма (кирилиця, глаголиця).
- •Білет 8. Значення слова в діяльності медика.
- •Білет 9. Професійне мовлення. Структура професійного мовлення медичного працівника.
- •Білет 10 Національна та літературна мова
- •Білет 11. Мовна норма. Історична змінність і стабільність норм
- •Білет 12. Норми української літературної мови:
- •Білет 13. Культура мови. Рівень культури мови в Україні. Суржик.
- •Причини помилок в мовах українсько-російського білінгвізму. Міжмовна полісемія, міжмовні омоніми
- •Білет 15 Українські правописні системи. Четверте видання „Українського правопису”.
- •Білет 16. Форми й стилі сучасної української літературної мови.
- •Білет 17.
- •Білет 18. Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія.
- •Білет 19. Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.
- •Білет 20. Основні вимоги до мовлення
- •Білет 21.
- •Білет 22. Особливості писемного мовлення
- •Білет 23 Державний стандарт на оформлення та складання документів. Реквізит. Вимоги до мови ділових паперів.
- •Білет 25. Синтаксичні особливості та етикет ділових паперів.
- •Білет 26 Професійні ділові папери медика. Вимоги до складання медичних документів. Терміни, усталені словосполучення, географічні назви в медичних документах
- •Білет 27. Особисті ділові папери та документи з кадрово-контрактових питань (автобіографія, доручення, заява, контракт, наказ, розписка, трудова угода).
- •Білет 28 Класифікація лексики української мови за походженням (питома українська лексика та слова іншомовного походження)
- •Білет 29. Класифікація лексики української мови за часом виникнення (застарілі слова, неологізми).
- •Білет 30. Класифікація лексики за поширенням слів у мові (загальновживані слова; лексика обмеженого функціонування: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми).
- •Білет 31. Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.
- •Білет 32. Синоніми, синонімічний ряд, елементи синонімічного ряду: евфемізми, перифрази, їх використання в медичній галузі.
- •Білет 33 Термін – основний елемент фахової мови медика. Основні етапи розвитку української медичної термінології.
- •Білет 34. Джерела медичних термінів.
- •Білет 35. Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.
- •Білет 36.
- •Білет 37. Особливості правопису відмінкових закінчень іменників (родовий відмінок іменників II відміни чоловічого роду однини, давальний, кличний відмінок).
- •Білет 38 Відмінювання імен і прізвищ.
- •Білет 39. Рід невідмінюваних іменників
- •Білет 40. Ступені порівняння якісних прикметників
- •Білет 41. Особливості відмінювання числівників. Правопис числівників.
- •Білет 43. Особливості вживання прийменників.
- •Білет 44. Усне діалогічне спілкування як важливий елемент професійної діяльності медика.
- •Білет 45 Роль невербальних засобів спілкування. Правила мовного спілкування.
- •Білет 46. Культура ділової телефонної розмови.
- •Білет 47.
- •Білет 48. Публічний виступ і його жанри.
- •Білет 49. Публічний виступ як форма пропаганди медичних знань. Виступ під час наради, консиліуму.
- •Білет 50. Закони риторики. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання публічного виступу.
- •Білет 51. Мовленнєвий етикет: традиції та сучасність. Український мовленнєвий етикет.
- •Білет 52. Мовленнєвий етикет лікарів, фармацевтів
- •Білет 53. Лікарі-письменники: діяльність і творчість
- •Білет 54. Технічні правила переносу
Білет 18. Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія.
Мета мовлення: - повідомлення про результати наукових досліджень.
Тези (від. грец. thesis - "основна думка") - коротко сформульовані положення наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.
Конспект (від. лат. соnspectum - "огляд") - стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи.
Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті.
Реце́нзія — публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка.
Білет 19. Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.
Реферат — це стислий виклад змісту кількох наукових робіт, що стосуються певної проблеми.
Основна мета реферату — передача цілісної інформації, одержаної з різних джерел. На основі кількох текстів потрібно створити один відповідно до теми реферату. Реферат готується за одним чи кількома джерелами. У зв’язку з цим реферати поділяють на монографічні та оглядові.
Структура реферату: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності); вступ; суть реферату (основна частина); висновки; список використаних джерел (перелік посилань); додатки (за необхідності).
Послідовність дій у роботі над рефератом така: Добір літератури відповідно до теми (не менше 2-3 джерел). Обдумування меж теми, осмислення головної думки реферату. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок за змістом). Складання плану реферату в чорновому варіанті. Концентрація дібраних фактів, цитат навколо кожного з пунктів плану. Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу; обмірковування цікавого вступу. Продумування вичерпних висновків та узагальнень. Останній етап — складання тексту реферату на чернетці, написання та редагування тексту реферату.
Білет 20. Основні вимоги до мовлення
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками: *Правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним); *Змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з певної теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого; *Послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень; *Точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найповніше відповідають висловлюваному змісту; *Виразністю. Щоб мовлення було виразним, слід наголошувати найважливіші місця свого висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення; *Доречністю та доцільністю, що залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Треба уникати того, що могло б уразити співрозмовника, викликати в нього роздратування. Вказувати на помилки слід у тактовній формі.
Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами.