pidpr_d

(3)- для обладнання цеху є лише одна можливість - купівля технічних засобів виробництва;

(4)- сума витрат на кінець року охоплює платежі за оренду обладнання офісів (20 тис. грн.) та лізинг верстатів, приладів, інструментів (50 тис. грн.),

автомобільного транспорту (30 тис. грн.).

2.Основний і оборотний капітал, особливості кругообігу і

відшкодування

Постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

До складу основного капіталу входять усі технічні засоби виробництва. Оборотний капітал – це передусім матеріалізовані оборотні елементи виробництва (сировина,

матеріали тощо), грошові оборотні кошти, нематеріальні активи.

Слід усвідомлювати, що розподіл капіталу на основний та оборотний має практичне значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій.

Потреба визначається шляхом складання вартості придбаних об’єктів основного капіталу.

Зростання капіталу на підприємстві відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і

швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу – це залишки готової продукції на складі підприємств,

відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а

також вкладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

залежно від участі їх у кругообігу коштів;

за методами планування, принципами організації та регулювання;

за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти,

авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

власні та прирівняні до власних;

залучені;

інші.

Потреба в оборотних коштах є одним із об’єктів початкового капіталу.

На практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов’язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

На підставі норм, обчислених за складовими елементами, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому щодо сировини основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. На підприємствах загальна потреба в оборотних коштах визначається з допомогою такого розрахунку.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (НГП) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях (N) і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю (ТП):

.

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період.

3.Поняття початкового підприємницького капіталу

Мудре правило ділових людей, котрі глибоко поважають свою

професію, гласить: «Без грошей у підприємництві нічого не досягнеш». У такому випадку під грошима розуміють капітал, що призначений для вкладення його у вир

обництво або іншу сферу діяльності з метою отримання прибутку.

Організація нового підприємства будьякого типу неминуче зв'язана з наявністю до статнього капіталу. Потреба підприємця у певному обсязі капіталу залежить від пл анів його діяльності, йогопідприємницької ідеї, складності та масштабності її пр

актичноїреалізації. Розмір початкового капіталу залежить від галузі, що вній впрова

джується підприємницька ідея.

Початковим прийнято називати капітал, котрий вкладається убудьяке власне ді ло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту, на початко вій стадії підприємницької діяльноюті в цілому.

Наявний підприємницький капітал (сукупність усіх витрат угрошовій формі, які

необхідно здійснити задля реалізації проекту іотримання очікуваного економічног о ефекту) може створювативідповідний імідж підприємця як ділової людини, а т

акож бути однією з можливих гарантій досягнення комерційного успіху у власній діяльності.

Потрібний розмір початкового (стартового) підприємницькогокапіталу визнача

ється на основі економічних розрахунків щодоконкретного проекту, розроблено

го	стосовно прийнятої новоїпідприємницької ідеї.
	Для розрахунків потреби у підприємницькому капіталі існує від
повідна процедура. По		схемі	і алгоритму .
можна визначити попередню (приблизну) величи
ну	необхідних фінансових коштів.	Відштовхуючись від	неї,

підприємець має скласти (розробити) конкретний план інвестицій,

тобто обґрунтований і виважений план вкладення грошей (капіталу) у

всі заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту і започаткування виробництва нового товару. Такі економічні розрахунки здійснюються у процесі розробки відповідного розділу бізнес-плану.

При розробці конкретного плану інвестицій доцільно враховувати можливі варіанти дій стосовно формування окремих елементів

(складових) підприємницького капіталу.

1. Необхідні приміщення (виробниче, для офісу тощо) можна не купити, а взяти в оренду. Оскільки орендна плата буде включатись у вартість товарної продукції фірми, то передбачати на це відповідні інвестиції не потрібно. Отже, за такої можливості підприємець може зменшити потребу в стартовому капіталі. Це зменшення обсягу інве стицій буває досить відчутним за умови, коли необхідні приміщення

(адміністративні, виробничі, складські тощо) купують разом з відпо відною земельною ділянкою.

2.Можна купити (придбати) не нове, а дещо зужите (таке, що було в користуванні) устаткування або придбати його на засадах лізингу. Цим самим можна також помітно скоротити потрібну величину стартового підприємницького капіталу.

3.За необхідності придбання нового устаткування також можна зекономити певну суму власного підприємницького капіталу. Для цього потрібно ґрунтовно вивчити можливі пропозиції ринку, про дажні ціни на устаткування, що коливаються у певних межах, і ви брати найбільш економічні його види.

4.При визначенні суми потрібної готівки треба неодмінно враховувати проміжок часу між започаткуванням виробництва і надхо дженням перших доходів, оскільки в межах цього терміну потрібно виплачувати заробітну плату. Відповідно до тривалості такого періо ду необхідно коригувати й обсяг фінансових коштів за відповідними статтями передбачуваних витрат.

У процесі розрахунків стартового підприємницького капіталу варто не шкодувати часу на аналіз можливих варіантів і вибирати найкращий з них, що забезпечить мінімізацію потрібних інвестицій них ресурсів.

Розмір початкового капіталу, насамперед, залежить від галузі, в якій планується реалізовувати підприємницьку ідею. Співвідношення між основним та

оборотним капіталом може розрізнятись в різних галузях. Окрім того, вибір напрямку діяльності залежить від того, наскільки він є перспективним з точки зору змін кон’юнктури ринку.

Необхідний розмір початкового капіталу визначається на основі розрахунків певних економічних показників щодо конкретного проекту (табл. 1). Слід звернути увагу на те, що при формуванні початкового капіталу доцільно враховувати можливі альтернативні варіанти перебігу подій (песимістичний, оптимістичний,

найбільш реальний) і відповідно розробляти перелік дій стосовно формування окремих елементів підприємницького капіталу

Таблиця 8.2.

Попередні розрахунки необхідної величини підприємницького капіталу

(цифри умовні)

Сума, тис. грн.

Елементи (складові) капіталу

Основний капітал

1.	Будівлі (адміністративні, виробничі, складські)	600
2.	Обладнання офісів	200
3.	Устаткування виробничих цехів	500
4.	Верстати, прилади та інструменти	240
5.	Автомобільний транспорт	300
А. Підсумок по основному капіталу		1840
	Оборотний капітал
6.	Сировина	200
7.	Залишки готової продукції на складі	150
8.	Заборгованість покупців	50
9.	Касовий залишок готівки	10
10. Кошти на рахунку в банку		500
Б. Підсумок по оборотному капіталу		910
Загальна потреба у капіталі (А+Б)		2750

Тема

Джерела формування підприємницького капіталу

План

1.Джерела підприємницького капіталу

2.Роль банків у формуванні підприємницького капіталу

3.Позика і кредит

Література М.М. Ільчук Підприємницька діяльність та агробізнес

ст .334-340

С.З. Варналій Основи підприємницької діяльності

1.Джерела підприємницького капіталу

Джерела формування початкового капіталу залежать від обраної підприємцем(-ями) організаційно-правової форми господарювання. Строки, розмір,

порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника до статутного фонду обумовлюються в засновницьких документах. Статутний фонд є власністю засновників у межах їх вкладів. Створення статутного фонду є не тільки підставою для державною реєстрації, а й відправною точкою для розпочату функціонування підприємства.

Управління власним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства.

Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами: 1. Внутрішні джерела

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. - амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів.

-	інші	внутрішні		джерела	формування власних фінансових				ресурсів
2. Зовнішні джерела
-	залучення		додаткового		пайового або		акціонерного		капіталу.
-	одержання		підприємством			безплатної		фінансової	допомоги.
-	інші	джерела		формування		власних		фінансових	ресурсів

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне

місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у

формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень, до яких в сучасних умовах належать:

власні фінансові ресурси;

залучені фінансові ресурси;

кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

кошти іноземних інвесторів.

підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської діяльності.

Формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок власних та запозичених коштів. До власних фінансових ресурсів включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської

діяльності.

При умові недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення використовуються залучені кошти. Але це відбувається в тому випадку,

коли підприємству вигідно залучати фінансові ресурси, про що свідчать попередні

розрахунки спеціалістів.

Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного окремого

підприємства з таких елементів:

• Власний капітал:

статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений капітал, додатковий

капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо;

забезпечення наступних витрат та платежів;

довгострокові зобов’язання;

поточні зобов’язання.

Так, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Величина власного капіталу визначається як алгебраїчна сума його складових елементів:

- статутного капіталу, який відображає зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства, або пайового капіталу, який відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. - додаткового капіталу, який відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

- іншого додаткового капіталу, що представляє суму дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.- резервного капіталу, який відображає сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

-нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) – суми прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

-неоплаченого капіталу, який відображає суму заборгованості власників

(учасників) за внесками до капіталу.

- вилученого капіталу, який показує фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні суми,

грошові кошти, одержані від продажу майна, стійкі пасиви). Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал - це майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників і величина якого регулюється законодавством.

Зовнішнє фінансування - це кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства. До них належать:

1)кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:

•продаж акцій, облігацій;

•кредит;

•операції з валютою та дорогоцінними металами;

проценти	і	дивіденди за	цінними паперами інших емітентів.
2) кошти,	які	підприємство	одержує в порядку перерозподілу:

•державні бюджетні субсидії;

•страхові відшкодування;

•фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій,

концернів.

2. Роль банків у формуванні підприємницького капіталу

Чому, власне, ми вважаємо, що банки є основними партнерами підприємця, а

керуючі банками — особами, від яких у багатьох випадках залежить доля підприємця? Тому що банк є ланцюгом формування підприємницького капіталу,а