pidpr_d

додаткових витрат за рахунок оплати процентів і, як наслідок, до зниження прибутку.

Рис.10.1. Класифікація джерел фінансування інвестицій.

Фінансове забезпечення інвестиційних процесів спрямовано на пошук оптимального варіанта - максимальної віддачі від вкладення коштів при мінімумі витрат. Вибір найкращого варіанта фінансування в умовах обмежених фінансових можливостей підприємства буде забезпечено тільки на основі встановлення призначення фінансування, його спрямованості й інших специфічних аспектів, пов'язаних із використанням .

З огляду на різноманіття видів зовнішніх джерел фінансування, на стадії планування необхідно здійснювати вибір оптимального варіанта, в основу якого покладений принцип ранжирування.

Традиційно потенційні джерела фінансування оцінюються по вартості їхнього залучення, при цьому спрощуються інші аспекти, пов'язані з використанням капіталу. Так, наприклад, значний інтерес при вирішенні питання фінансування інвестицій за рахунок позикового капіталу представляють розмір застави та наявність об'єкта застави в потенційного інвестора; максимально можливий розмір використання капіталу; можливий термін використання фінансових ресурсів;

додаткова вартість капіталу.

Особливу увагу при ранжируванні потенційних джерел фінансування треба приділяти реальності їх залучення, котра може бути оцінена з двох позицій: по-

перше, реальної наявності необхідної суми коштів і, по-друге, дії законодавчих і нормативних актів, що регулюють їхнє використання. З огляду на викладене,

розглянемо специфіку використання зовнішніх джерел капіталу для фінансування інвестиційних проектів.

5. Методи фінансування інвестиційних програм та проектів

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестиційного проекту, який виступає об’єктом реального інвестування. Методи фінансування інвестиційних проектів - способи залучення інвестиційних ресурсів з метою забезпечення реалізації .

У загальному вигляді при фінансуванні мається на увазі суворо цільовий характер використання коштів, що виділяються на потреби виконання конкретного інвестиційного проекту.

Фінансування може бути:

1.внутрішнє - передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових коштів підприємства, що формуються із внутрішніх джерел

2.зовнішнє, у т.ч.:

2.1.бюджетне

2.2.позикове (боргове)

2.3.пайова

2.4.змішане

Внутрішнє фінансування (самофінансування) забезпечується за рахунок підприємства, що планує здійснення інвестиційного проекту. Воно передбачає використання власних коштів - статутного (акціонерного) капіталу, а також потоку коштів, що формується в ході діяльності підприємства, насамперед, чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. При цьому формування коштів,

призначених для реалізації інвестиційного проекту, має носити строго цільовий характер, що досягається, зокрема, шляхом виділення самостійного бюджету інвестиційного проекту.

Самофінансування може бути використано тільки для реалізації невеликих

інвестиційних проектів. Капіталомісткі інвестиційні проекти, як правило,

фінансуються за рахунок не тільки внутрішніх, але й зовнішніх джерел.

Зовнішнє фінансування передбачає використання зовнішніх джерел: коштів

фінансових інститутів, не фінансових компаній, населення, держави, іноземних

інвесторів, а також додаткових внесків грошових ресурсів засновників

підприємства.

Кожен з використовуваних джерел фінансування має певні достоїнствами і

недоліками (таблиця № 1). Тому реалізація будь-якого інвестиційного проекту

припускає обґрунтування стратегії фінансування, аналіз альтернативних методів та

джерел фінансування, ретельну розробку схеми фінансування.

Таблиця 10.1.

Порівняльна характеристика джерел фінансування інвестиційних проектів

Джерела

Переваги

Недоліки

фінансування

-

Легкість,

доступність

і

швидкість мобілізації.

-

обмеженість

обсягів

- зниження ризику неплатоспром

залучення коштів .

Внутрішні

та банкрутства.

-

відволікання

власних

-

більш висока

прибутковість

у

коштів від господарського

джерела

(власний

зв'язку

з

відсутністю

обороту.

капітал)

необхідності

-

обмеженість

незалежного

виплат

за

залученими

і

контролю за

ефективністю

позиковими джерелами.

використання

інвестиційних

-

збереження

власності

та

ресурсів

управління засновників

-

складність

і

тривалість

процедури залучення коштів.

-

необхідність

надання

- можливість залучення коштів у

гарантій фінансової стійкості.

Зовнішні

джерела

значних масштабах.

- підвищення ризику

неплатоспроможності

та

(залучений

і

-

наявність

незалежного

банкрутства.

позиковий

контролю

за

ефективністю

-

зменшення

прибутку

у

капітал)

використання

інвестиційних

зв'язку з необхідністю виплат

ресурсів

за

залученими

і

позиковими

джерелами.

- можливість втрати власності

та управління компанією

o

o

паперів;

Бюджетне фінансування інвестиційних проектів проводиться, як правило,

через фінансування в рамках цільових програм та фінансової підтримки. Воно передбачає використання бюджетних коштів у таких основних формах: інвестицій у статутні капітали діючих або знову створюваних підприємств, бюджетних кредитів

(у тому числі інвестиційного податкового кредиту), надання гарантій і субсидій.

Основними формами позикового фінансування виступають інвестиційні кредити банків і цільові облігаційні позики.

Інвестиційні кредити банків виступають як одна з найбільш ефективних форм зовнішнього фінансування інвестиційних проектів у тих випадках, коли компанії не можуть забезпечити їх реалізацію за рахунок власних коштів та емісії цінних паперів. Привабливість даної форми пояснюється, перш за все:

можливістю розробки гнучкої схеми фінансування;

відсутністю витрат, пов'язаних з реєстрацією та розміщенням цінних

o зменшення оподатковуваного прибутку за рахунок віднесення процентних виплат на витрати, що включаються до собівартості.

Інвестиційні кредити є, як правило, середньо-і довгостроковими. Термін залучення інвестиційного кредиту можна порівняти зі строками реалізації інвестиційного проекту. При цьому інвестиційний кредит може передбачати наявність пільгового періоду, тобто періоду відстрочки погашення основного боргу.

Така умова полегшує обслуговування кредиту, але збільшує його вартість, так як процентні платежі обчислюються з непогашеної суми боргу.

Інвестиційні кредити в російській практиці оформляються, як правило, у

вигляді термінової позики з терміном погашення в інтервалі від трьох до п'яти років на основі складання відповідного кредитної угоди (договору). У ряді випадків на цей термін банк відкриває позичальнику кредитну лінію.

Процентна ставка за інвестиційними кредитами звичайно враховує ризик інвестиційного проекту. Вона може розраховуватися шляхом збільшення бази процентної ставки (індексуємого, наприклад, на зміну ставки рефінансування Центрального банку) на премію за ризик з даного проекту.

Цільові облігаційні позики представляють собою випуск підприємством -

ініціатором проекту корпоративних облігацій, кошти від розміщення яких призначені для фінансування певного інвестиційного проекту.

Випуск та розміщення корпоративних облігацій дає можливість залучити кошти для фінансування інвестиційних проектів на більш вигідних, порівняно з банківським кредитом умовах.

Пайове фінансування (акціонування) інвестиційних проектів може здійснюватися в таких основних формах:

·проведення додаткової емісії акцій діючого підприємства, що є з організаційно-правовій формі акціонерним товариством, з метою фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту;

·залучення додаткових коштів (інвестиційних внесків, вкладів, паїв)

засновників діючого підприємства для реалізації інвестиційного проекту; · створення нового підприємства, призначеного спеціально для реалізації

інвестиційного проекту.

Додаткова емісія акцій використовується для реалізації великомасштабних інвестиційних проектів, інвестиційних програм розвитку, галузевої або регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності.

До основних переваг акціонування як методу фінансування інвестиційних проектів відносять наступні:

-використання залучених інвестиційних ресурсів має істотні масштаби і не обмежено по термінах;

-емісія акцій дозволяє забезпечити формування необхідного обсягу фінансових ресурсів на початку реалізації інвестиційного проекту, а також відстрочити виплату дивідендів до настання того періоду, коли інвестиційний проект почне генерувати доходи;

-власники акцій можуть здійснювати контроль над цільовим використанням коштів на потреби реалізації інвестиційного проекту.

Разом з тим даний метод фінансування інвестиційних проектів має ряд істотних обмежень. Так, інвестиційні ресурси акціонерне товариство отримує по завершення розміщення випуску акцій, а це вимагає часу, додаткових витрат,

доказів фінансової стійкості підприємства, інформаційної прозорості та ін

Процедура додаткової емісії акцій пов'язана з реєстрацією, проходженням лістингу,

значними операційними витратами. Слід також враховувати, що випуск акцій не завжди може бути розміщений у повному обсязі. Крім того, після емісії акцій компанія повинна проводити виплату дивідендів, періодично розсилати звіти своїм акціонерам і т.п.

Додаткова емісія акцій веде до збільшення акціонерного капіталу компанії.

Для компаній інших організаційно-правових форм залучення додаткових коштів,

призначених для реалізації інвестиційного проекту, здійснюється шляхом інвестиційних внесків, вкладів, паїв засновників або сторони, що запрошує співзасновників до статутного капіталу. Цей спосіб фінансування характеризується меншими операційними витратами, ніж додаткова емісія акцій, однак у той же час більш обмеженими обсягами фінансування.

Змішане фінансування - метод фінансування, утворений на основі різних комбінацій розглянутих методів фінансування.

Основні форми змішаного фінансування:

-інноваційне кредитування, що передбачає право кредитора в будь-який момент конвертувати непогашену за кредитом основну суму боргу в пайову участь у підприємстві-позичальника;

-цільова додаткова емісія конвертованих акцій, в т.ч. привілейованих;

-випуск цільових конвертованих облігацій.

6. Оцінка інвестиційної привабливості фірми

Враховуючи, що аналіз фінансового стану може бути внутрішнім і зовнішнім,

його результати також мають аналогічні напрями використання. Результати

зовнішнього аналізу використовують зовнішні суб'єкти під час визначення

інвестиційної привабливості підприємства та його кредитоспроможності у процесі прийняття рішень щодо залучення додаткових джерел фінансування. За

внутрішнього аналізу результати оцінювання сприяють поліпшенню управління

підприємством з метою підвищення ефективності його діяльності та запобігання

кризовим явищам. Основні аспекти практичного використання результатів оцінювання фінансового стану в зовнішньому й внутрішньому аналізах такі.

Під поняттям оцінка інвестиційної привабливості підприємства слід розуміти сукупність переваг та недоліків суб'єкта господарювання, що безпосередньо або опосередковано впливають на ефективність інвестування. Зазначена сукупність формується як за рахунок внутрішніх, так і зовнішніх чинників і включає фінансово-

економічні, виробничо-технічні, правові й соціальні показники діяльності підприємства.

Оцінювання інвестиційної привабливості аграрного підприємства передбачає:

♦визначення порядку послідовного й деталізованого аналізу фінансового стану аграрних підприємств;

♦встановлення нормативних значень основних коефіцієнтів фінансового

аналізу;

♦здійснення рейтингового оцінювання інвестиційної привабливості підприємств.

Завданнями такого оцінювання є:

1)всебічний аналіз стану та результатів діяльності підприємства;

2)визначення тенденцій розвитку виробничих та фінансових процесів;

3)виявлення причин негативних процесів та їх динаміки;

4)формування системи висновків і пропозицій для розроблення комплексу санаційних заходів і залучення інвестиційних ресурсів у підприємство.

Аналіз інвестиційної привабливості підприємства передбачає такі основні

етапи:

♦загальна характеристика підприємства;

♦оцінювання майнового стану;

♦аналіз ліквідності й платоспроможності;

♦аналіз фінансової стійкості; оцінювання рентабельності;

♦оцінювання ділової активності; аналіз не фінансових складових характеристики підприємства (імідж, підготовка керівників й фахівців, положення підприємства на ринку, тип маркетингової стратегії, технічна й технологічна забезпеченість тощо);

♦узагальнююча, зокрема рейтингова, оцінка.

За результатами оцінювання інвестиційної привабливості:

1)встановлюють привабливість підприємства для потенційних інвесторів;

2)визначають форму залучення інвестицій;

3)оцінюють обсяги необхідних ресурсів;

4)розробляють основний комплекс заходів, що потребують фінансування.

Оцінювання інвестиційної привабливості здебільшого проводиться

підприємством і його потенційними прямими інвесторами.

Крім того, кредитоспроможність підприємства оцінюється його кредиторами у разі прийняття рішення щодо умов надання кредитних ресурсів.

Кредитоспроможність є здатністю позичальника повністю і вчасно повернути

кредит і сплатити відсотки за користування кредитними засобами.

Основною метою оцінювання кредитоспроможності є отримання якісної і

максимально повної оцінки		господарсько-фінансової діяльності		позичальника,
його	платоспроможності	й	кредитоспроможності. У процесі оцінювання

аналізують основні фінансові показники, додаткові суб'єктивні критерії, не фінансові складові, узагальнюючий показник і рейтинговий клас позичальника.

Для внутрішніх потреб підприємства результати оцінок використовують з метою

виявлення кризових явищ. За своєю природою фінансова криза є таким станом підприємства, за якого воно не спроможне нормально функціонувати. Загальну фінансова кризу поділяють на кризу ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості та активності. Якість та характер динаміки основних показників оцінювання фінансового стану підприємства є індикаторами уповільнення або нарощування темпів розвитку фінансової кризи. У практичній діяльності менеджменту підприємства насамперед необхідно налагодити роботу щодо оцінювання таких індикаторів, забезпечити комплексність аналізу,

послідовність реалізації розрахункових процедур, системність досліджень,

своєчасність і постійність аналізу. Лише так можна забезпечити стійкий фінансовий стан та високу ефективність підприємницької діяльності в малому та великому бізнесі.

Тести для перевірки знань

1)Інвестиції за характером участі в інвестуванні класифікуються на:

а) валові та чисті б) реальні та фінансові в) прямі та непрямі г) спільні та приватні

2)Джерелами формування власних інвестицій можуть бути:

а) виручка від продажу частини основних фондів б) амортизаційні відрахування в) емісія облігацій підприємства г) частина чистого прибутку

3)До фінансових показників прибутковості капіталу, що відображають інтереси інвесторів відносяться:

а) рентабельність основних фондів б) прибутковість використання активів

в) коефіцієнт залучення власних та позичкових коштів г) прибутковість реалізації продукції д) окупність інвестицій

4)Показники фінансової стійкості розраховуються для:

а) визначення потреб підприємства в інвестиційних ресурсах б) визначення міри ризику інвестування коштів в) оцінки привабливості вкладання коштів у даний проект

г) характеристики результатів майбутньої діяльності фірми з погляду на її прибутковість

д) розробки механізмів реагування на можливі негативні наслідки ризиків

5)До фінансових коефіцієнтів, що відображають інтереси інвесторів належать:

а) коефіцієнт термінової ліквідності б) коефіцієнт заборгованості в) окупність інвестицій г) коефіцієнт чистого прибутку

6)Інтереси власників капіталу відображають коефіцієнти:

а) ліквідності

б) платоспроможності

в) рентабельності

г) коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів

7) Під методом фінансування інвестиційних проектів розуміють:

а) способи залучення інвестиційних ресурсів з метою забезпечення реалізації б) способи залучення інвестиційних ресурсів з метою отримання прибутку в) зовнішнє і внутришне фінансування г)бюджетне, позикове, змішане, пайове фінансування

8) Оцінювання інвестиційної привабливості аграрного підприємства передбачає:

а) визначення порядку послідовного й деталізованого аналізу фінансового стану аграрних підприємств;

б) визначення тенденцій розвитку виробничих та фінансових процесів в)встановлення нормативних значень основних коефіцієнтів фінансового

аналізу;

г)здійснення рейтингового оцінювання інвестиційної привабливості підприємств.