pidpr_d

Ключові суб'єкти фінансового підприємництва:

-банки;

-інвестиційні фонди та інвестиційні компанії;

-фондові біржі. ,

-окремі фірми,

-навіть громадяни-підприємці

Банк - спеціалізоване фінансове підприємство, яке акумулює фінансові ресурси (тимчасово вільні кошти), надає їх у тимчасове користування у вигляді кредитів, здійснює посередництво у взаємних платежах і розрахунках між різними підприємствами та окремими громадянами. Джерелом доходів комерційного банку є різниця між процентними ставками депозитних (притягнутих) і позичкових засобів.

Відповідно до цього банк може виконувати такі види операцій:

1)пасивні;

2)активні;

3)комісійні.

Пасивні - це операції, пов'язані із залученням коштів банком, наприклад,

депозитні вклади.

Активні - це операції, пов'язані із розміщенням коштів банком, наприклад,

надання кредитів.

Комісійні — це операції, пов'язані із наданням банком посередницьких послуг за дорученням клієнтів банку, наприклад, обмін валют, зі сплатою комісії.

Особливість діяльності комерційних банків України полягає в тому, що вони залучають засоби підприємств на значні терміни, а дають у кредит на відносно короткий терміни. Ці банки піддаються ризику комерційного характеру, тому що зобов'язані, виплатити своїм кредиторам гроші у визначений заздалегідь термін із установленими відсотками. З огляду на те, що надані комерційним банком кредити можуть бути по тим чи іншим причинам не повернуті вчасно, банк повинний мати визначені резерви

Інша особливість комерційних банків України в сучасний період полягає в тім, що здебільшого вони не мають можливості надання довгострокових кредитів у значних розмірах. Таких засобів у багатьох комерційних банках України немає. Не

випадково частка довгострокових кредитів, виданих комерційними банками, складає

3% всіх активів. А головним джерелом доходів у комерційних банках економічно розвитих країн служать довгострокові кредити. Звідси і нестійкість доходів комерційних банків, нерідке їхнє банкрутство.

Інвестиційний фонд - фінансова установа, яка концентрує (залучає) фінансові ресурси, як власні, так і "чужі", та інвестує їх у новий проект, нове підприємство.

Інвестиційна компанія - фінансова установа, яка здійснює торгівлю цінними паперами, залучає капітали та інвестує їх у діючі підприємства на реалізацію ними різних інновацій. Ще одним інститутом ринку, елементом фінансового підприємництва служить фондова біржа. Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальної вартості активів.

Принцип функціонування фондової біржі базується на оперативному регулюванні і пропозиції. На фондовій біржі проводиться так назване котирування цінних паперів.

Особливою формою фінансово-кредитного підприємництва є страхове підприємництво. Діяльність підприємця досить ризикована і жоден із них не може обійтися без надійного страхування на випадок небезпеки.

Тести для перевірки знань

1) Назвіть типи підприємництва:

а) виробниче, комерційне, посередницьке, фінансове;

б) страхове, консультаційне;

в) варіанти а), б), а також аудиторське;

г) пов'язане з виробничими функціями, пов'язане з посередницькими функціями.

2) Види підприємництва можна класифікувати за такими ознаками:

а) розміром;

б) формою власності;

в) сферами господарювання;

г) усе перелічене.

3) Виробниче підприємництво - це:

а) діяльність з надання послуг виробничого характеру;

б) будь-яка діяльність, пов'язана з виробництвом;

в) діяльність, що безпосередньо пов'язана з виробництвом товарів для подальшої реалізації;

г) діяльність, спрямована на отримання прибутку.

4) Основним змістом виробничого підприємництва є:

а) виробництво суспільно необхідних товарів та послуг;

б) отримання прибутку від реалізації вироблених товарів;

в) задоволення потреб споживачів;

г) реалізація інтересів підприємця.

5) Розрізняють такі форми виробничого підприємництва:

а) традиційна, інноваційна;

б) основна, допоміжна;

в) комерційна, посередницька;

г) усе перелічене.

6) Розрізняють такі види виробничого підприємництва:

а) традиційне, інноваційне;

б) основне, допоміжне;

в) комерційне, виробниче;

г) просте, розширене.

7) Комерційне підприємництво - це:

а) вид підприємництва, пов'язаний з кулівлею-продажем товарів з метою отримання прибутку;

б) вид підприємництва, пов'язаний з виробництвом товару з метою продажу;

в) вид підприємництва, пов'язаний з купівлею-продажем фінансових ресурсів;

г) правильної відповіді немає.

8) Основними суб'єктами комерційного підприємництва є:

а) ринки, торгові ряди, магазини;

б) торговельні, торговельно-посередницькі, торговельно-виробничі фірми;

в) торговельні центри;

г) усе перелічене.

9) Посередницьке підприємництво - це:

а) вид підприємництва, пов'язаний з обігом товарів, матеріалів, фінансів;

б) вид підприємництва, пов'язаний з перепродажем товарів з метою отримання прибутку;

в) вид підприємництва, при якому підприємець представляє на ринку інтереси виробника або споживача;

г) вид підприємництва, пов'язаний з обміном валюти, наданням кредитів.

10) Основний зміст посередництва - це:

а) сполучення інтересів виробника й споживача;

б) закупівля товарів, їх зберігання, підготовка до продажу;

в) прискорення оборотності капіталу, зниження витрат виробників і споживачів;

г) забезпечення оперативності та гнучкості в задоволенні потреб споживачів.

11) Розрізняють такі види посередників:

а) виробничі, комерційні, фінансові, лізингові, страхові посередники;

б) агенти, брокери, консигнатори, дилери, дистриб'ютори;

в) фізичні особи, юридичні особи;

г) крупні, середні, малі, мікро.

12) Фінансове підприємництво - це:

а) вид підприємництва, пов'язаний з купівлею-продажем одних грошей і цінних паперів за інші гроші й цінні папери з метою отримання прибутку;

б) вид підприємництва, пов'язаний з наданням кредитів банками;

в) вид підприємництва, спрямований на залучення фінансових ресурсів з метою отримання прибутку;

г) вид підприємництва, пов'язаний з обігом фінансових ресурсів.

13) Основними суб'єктами фінансового підприємництва є:

а) обмінні пункти, магазини, товарні біржі;

б) інвестиційні фонди і компанії, банки, фондові біржі;

в) національний банк, комерційні банки, іпотечні банки, ощадні банки;

г) гроші, цінні папери, кредити, валюта.

14) Комерційні банки виконують такі види операцій:

а) кредитні, іпотечні, депозитні, валютні;

б) активні, пасивні, комісійні;

в) випуск грошей, облігацій, інших цінних паперів, обмін валют;

г) усе перераховане.

15) Основними формами страхового підприємництва є:

а) особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності;

б) добровільне страхування, обов'язкове страхування;

в) державне страхування, приватне страхування, змішане страхування;

г) правильна відповідь відсутня .

Тема 3

Мале підприємництво

План

1.Загальна характеристика і особливості малого підприємництва

2.Франчайзинг як різновид малого бізнесу.

3.Роль банківських установ у становленні малого бізнесу.

Література М.М. Ільчук Підприємницька діяльність та агробізнес ст .115-132

С.З. Варналій Основи підприємницької діяльності ст157-164

3.1.Загальна характеристика і особливості малого

підприємництва

Малий бізнес представляє собою сектор економіки, розвиток якого має вирішальне значення в перехідний до ринку період. Сьогодні цілком очевидно, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначається тим, як вдасться реалізувати потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектора економіки.

У світі є фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві-три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо.

Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елемен-

том структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

Яким чином малий бізнес досягає успіху? Малі форми успішно конкурують з великими і доповнюють їх, оскільки швидше реагують на зміни ринку, найбільше наближені до споживачів, а інколи й утримують нижчі ціни. Вони підтримують великий бізнес у постачанні комплектуючих та наданні деяких послуг і за-

безпечують їм канали збуту.

Проте малі форми господарювання не можуть конкурувати на всіх ринках.

Першою умовою успіху у малому бізнесі є знаходження ринку, на якому бути малим

— перевага, а не недолік. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, свідчать про те, що воно є одним з засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках створення додаткових робочих місць і скорочення безробітті активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції швидкого насичення ринку товарами та послугами.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництв

У структурі сучасної змішаної економіки органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва обумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнені ні виробництва, а також вибором технологічного типу вироби ничого процесу. На сьогодні відповідно Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" суб’єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-

правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро

Мале підприємництво — це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, інноваційна,

фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Мале підприємництво здійснюється створенням і функціонуванням розгалуженої системи малих підприємств.

Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності, обсягом основного капіталу, річного обороту тощо.

В Україні, зокрема, до малих підприємств відносяться підприємництва з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Так, у

промисловості та будівництві і малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні — до 100 осіб, у галузях невиробничої сфери — до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Існують також мікропідприємства.

Мікропідприємства — це суб'єкти малого підприємництва з чисельністю працюючих за звітний період до десяти осіб включно, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвиваються,

існує близько 50-ти визначень малого підприємства. У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями вважають розмір капіталу,

чисельність працюючих та галузеву належність. Згідно з чинним законодавством в Япоії до малих та середніх відносять юридично самостійні підприємства, що мають до 300 робітників у галузях промисловості, будівництва, транспорту,

зв'язку, кре кредиту, комунального господарства; до 100 - в оптовій торгівлі; до 50

- в роздрібній торгівлі та сфері послуг. ( табл. 3.1.)

								Таблиця 3.1.
					Критерії віднесення підприємств
				до категорії малих в зарубіжних країнах
№		Країна		Критерії				Примітка
п/п
				1. Оборот не більше				Відповідно до Закону о компаніях
1.		Велико-		2,3 млн. ЕКЮ				мале підприємство повинне
								відповідати двом із трьох критеріїв.
		британія		2. Активи не більше
								Застосовуються також більш
				1,5 млн. ЕКЮ
								конкретні галузеві показники
				3. Середня
								чисельності зайнятих і обороту.
				чисельність зайнятих
				до 50 чол.
			1.	Чисельність –			не	Офіційне визначення малих
2.		Німеччина	більше 500 чол.					підприємств відсутнє. Конкретні
				2.	Річний оборот –			показники використовуються при
				не більше 500 млн.				різних видах і схемах підтримки.
				ЕКЮ
			1.	Кількість		зайнятих		Застосовуються різні критерії при
3.		Європейськ	– не більше 50 чол.					наданні підтримки на рівні ЄС. У
		а Спілка	2. Річний обіг – менш					ряді випадків застосовуються
			4 млн. ЕКЮ					національні критерії.
			3.	Сума балансу			–
			менш 2 млн. ЕКЮ
			1.	Чисельність – менш				Критерії віднесення підприємства до
4.		Італія	300 чол.					категорії малого встановлюються
			2. Капітал – не більше					Міністерством промисловості.
			9,5 млн. ЕКЮ
			3.	Підприємство не			є
			дочірнім.
				Якісні:				Кількісні критерії встановлюються
5.		США	1.		Керуються			для кожної галузі у відповідності із
								Стандартним класифікатором.
			незалежними
			власниками.
			2.		Не	займають
			домінуючого
			положення на ринку.
				Кількісні:
				1.Чисельність
				зайнятих.
				2. Річний оборот.
									,
Мале		підприємництво			є провідним			сектором ринкової економіки. Так

наприклад, частка малого та середнього підприємництва у загальній кількості зайнятих у країнах ЄС сягає 72% в Італії цей показник становить 73%, в Японії —

78%, в Україні — не перевищує 10%. Мале підприємництво здійснює структурну

перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору;

забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного

попиту; створює додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми

управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє

послабленню монополізму, розвитку конкуренції (рис.3. 1).

МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО

це

ПРОВІДНИЙ СЕКТОР РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

ВИЗНАЧАЄ

ТЕМПИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА СТУПІНЬ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

ЗДІЙСНЮЄ

ШВИДКУ ОКУПНІСТЬ ВИТРАТ ШИРОКУ СВОБОДУ РИНКОВОГО ВИБОРУ

ЗАБЕЗПЕЧУЄ

НАСИЧЕННЯ РИНКУ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ ДОДАТКОВІ РОБОЧІ МІСЦЯ

ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ

ВИСОКОЮ МОБІЛЬНІСТЮ РАЦІОНАЛЬНИМИ ФОРМАМИ УПРАВЛІННЯ

ФОРМУЄ

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОШАРОК ПІДПРИЄМЦІВ-ВЛАСНИКІВ - ОСНОВУ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ

СПРИЯЄ

ПОСЛАБЛЕННЮ МОНОПОЛІЗМУ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦІЇ

Рис. 3.1. Роль малого підприємництва в ринковій економіці

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще проявляється в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення завдяки швидкій індивідуалізації та диферен-

ціації споживчого попиту, прискоренню науково-технічного прогресу (НТП),

зростанню номенклатури промислових товарів та послуг.