pidpr_d

По-друге, величезним є внесок малого підприємництва у здійснення прориву з ряду важливих напрямків НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики,

інформатики.

По-трете, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості: це створення нових робочих місць і поглинання надлишкової робочої сили під часі циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на мале підприємництво припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70 - 80% нових робочих місць. Якщо в період криз 70 - 80-х років у розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, В дрібні фірми їх не лише зберегли, а й навіть створювали нові. За умов дестабілізації економіки,

обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого підприємництва не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів. Мале підприємництво — досить проста і найменш дорога форма підприємницької діяльності. Більшість підприємців розпочинають свій бізнес саме з малого підприємництва завдяки його перевагам.

Отже, переваги малого підприємництва:

-легкий шлях починання справи;

-найменші обмеження з боку держави;

-найбільша свобода дій;

-можливість використання додаткових пільг;

-найбільш раціональна форма самореалізації тощо.

Мале підприємництво має також і значні соціально-психологічні переваги, в

основі яких лежить специфічна мотивація до праці, що передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Малому підприємництву притаманні соціальні джерела активізації колективної праці, чого не існує на великих фірмах. Властивий для невеликих підприємств дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в особливих людське відносинах та специфічному соціально-психологічному кліматі. У

невеликих трудових колективах, пов'язаних єдиним прагненням до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. На малих фірмах відносини у трудовому колективі відзначаються

простотою, відсутністю відчуженості, що породжує особливу атмосферу сумісної праці, яка допомагає швидкому вирішенню трудових конфліктів між адміністрацією і робітниками.

Про значення малого підприємництва свідчать інтегровані показники, що характеризують стан сектора малого підприємництва у розвинутих країнах, які підкреслюють фундаментальну роль малого підприємництва в соціально-еконо-

мічному та політичному житті кожної країни (табл. 3.2.).

Показниками вагомої ролі малого підприємництва як інтегруючого с структурного елементу системи сучасної ринкової економіки є передусім дані про його кількісні параметри.

Кількість діючих малих підприємств в Україні за останні вісім років збільшилась майже у дванадцять разів Про місце і значення малого та середнього підприємництва (МСП) свідчать показники його ролі в ринковій економіці, зокрема частка МСП у загальній кількості зайнятих та його частка у ВВП. Так, частка МСП у загальній кількості зайнятих становить понад половину у США та Франції (54%), в

Італії (73%), в Японії (78%). В Україні ж станом на 1 січня 2009 р. середньооблікова кількість працівників, зайнятих на малих підприємствах, становила 1807,6 тис.

чоловік, тобто 9,0% зайнятого населення Більше половини ВВП у зазначених країнах виробляється в секторі малого та середнього підприємництва. Частка продукції малих підприємств у валовому внутрішньому продукті

Внесок малого підприємництва у створення валового продукту в Україні становить 9,0% порівняно з 60% (середній показник) у розвинутих країнах.

За обсягом діяльності частка малого підприємництва в Україні настільки мала,

що не може задовольнити ані суспільні потреби, ані відігравати роль повноцінного ринкового чинника, тобто впливати на досягнення ринкового балансу і

конкурувати з великими підприємствами.

Таблиця 3.2.

Порівняльні дані про стан розвитку малого і середнього

підприємництва в деяких країнах

Країни	Кількість	Кількість	Зайнято в	Частка	Частка
	МСП,	МСП на	МСП,	МСП у	МСП
			млн. чол.		у ВВП
	тис.	1 тис.		загальній
		населення		кількості	країни,
				зайнятих, %	%
Великобри	2630	46	13,6	49	50 – 53
танія
Німеччина	2290	37	18,5	46	50 – 54
Італія	3920	68	16,8	73	57 – 60
Франція	1980	35	15,2	54	55 – 62
Країни ЄС	15770	45	68,0	72	63 – 67
США	19300	74,2	70,2	54	50 – 52
Японія	6450	49,6	39,5	78	52 – 55
Росія	836	5,65	8,1	9,6	11,0
Україна	197	4	1,7	9	11,0

Сфера діяльності малих підприємств практично необмежена. Підприємства даного сектора економіки в розвинутих країнах створюються та функціонують пропорційно в усіх сферах та галузях. В Україні значна частка малих підприємств функціонує в торгівлі та громадському харчуванні (понад 50%) У промисловості та будівництві кількість малих підприємств від їх загальної кількості становить відповідно 15 та 10%.

3.2.Франчайзинг як різновид малого бізнесу.

Франчайзинг — система угод, за якими власник торгової марки, торгового імені чи авторських прав (фраичайзер) дозволяє іншій фірмі (франчазі)

використовувати їх за певних умов.

Популярності франчайзингу у всьому світі сприяє переважно те, що він поєднує перевагу малого і великого бізнесу. В діловому світі його ще називають королем малого бізнесу.

У цивілізованому світі став популярним вид франчайзингу, який називають

офіційним. За такого франчайзингу фірма-виробник не тільки постачає продукт і надає свою торгову марку, а й складає бізнес-план, який включає маркетингову стратегію, інструкцію з експлуатації, контроль якості та двосторонній контракт.

Ресторани, продовольчі магазини самообслуговування, магазини автозапчастин,

агентства з торгівлі нерухомістю і майстерні — це лише невелика частина фірм, де використовується формальний діловий франчайзинг.

Франчайзинг — це і один із шляхів зростання для малих фірм. З точки зору франчайзодавця перевагами цього бізнесу є:

1) добування капіталу. Франчайзинг — шлях добування капіталу для розширення бізнесу. Деякий капітал надходить до материнської компанії через внесок, який сплачується за отримання права франчайзингу. Більше того, дочірня фірма здійснює витрати, пов'язані з відкриттям справи;

2) економія за рахунок масштабів (ефект масштабу). Франчайзинг робить можливим досягнення економії за рахунок масштабів і здійснення виробництва сировини і матеріалів, якими материнська Компанія (франчайзер) забезпечує дочірні

(франчазі). Материнська фірма (франчазодавець) також може отримати знижки від своїх постачальників, купуючи товари у великих кількостях (обсягах);

3)мотивація. Власники місцевого франчайзингу часто працюють старанніше і

єбільш мотивованими, ніж менеджери філій;

4)здатність реагувати. Франчазі можуть швидше реагувати на місцеві умови і залучати до бізнесу місцеве населення;

5)трудові відносини. Оскільки франчазоотримувач (франчазі) не працює на франчазодавця, то не виникають між ними і проблеми в трудових відносинах.

Франчайзинг має і недоліки, які є причиною невдач у франчайзингових операціях і заважають його розширювати масштаби деяких напрямів бізнесу. Серед недоліків з точки зору франчазодавця (материнської компанії) є:

1) кредиторські вимоги. Франчайзер часто повинен надавати кредит франчазі

(дочірній компанії). Це знижує здатність цієї форми організації бізнесу добувати капітал;

2)витрати на управління. Стандартів якості не можна дотримуватися без високих витрат на підготовку кадрів франчазі (дочірньої компанії) і на відродження персоналу;

3)трудові відносини. Конфлікти з франчазі можуть виникнути через погані умови продажу, припинення існуванні франчазі, недоступність території тощо.

Перспективи франчайзингу. Франчайзинг має багато привабливих рис під кутом зору людей, які хочуть купити бізнес. Успіх франчазі набагато вищий за середній успіх малого бізнесу. За даними Міжнародної франчайзингової асоціації

(МФА), 90 % усіх франчайзингів є успішними. Це свідчення на їх користь.

Основними перевагами для франчазі цієї форми бізнесу є:

а) допомога у менеджменті. Поганий менеджмент є найпоширенішою причиною невдач малих фірм. Франчазі отримує від материнської фірми допомогу на всіх стадіях управління. По-перше, він купує випробувану бізнес-концепцію і йому залишається лише «повернути ключ». По-друге, він часто проходить спеціальну підготовку в інститутах, як, наприклад, макдональдськии знаменитий

«Гамбургер У». По-третє, він отримує докладні інструкції і допомогу у щоденній роботі — від щорічного планування до місцевого рекламування;

б) національний ринок. Ринкова діяльність франчазі пропонує не тільки рекламу, а й вивчення ринку, розвиток нового виробництва тощо. Рекламування здійснюється звичайними для кожного телеглядача способами;

в) фінансова допомога. Багато франчазодавців фінансують частину початкового капіталу франчазі. Інші надають короткотермінові кредити на закупівлю сировини. У багатьох випадках підготовка для франчазі передбачає пораду, як вести справу . з місцевими банками та іншими фінансовими інститутами.

Проте діяльність підприємств малого бізнесу за умов франчайзингу — це не завжди пряма дорога до моментального багатства. Навіть якщо вони працюють

успішно, то потребують такої самої старанної роботи, як і на інших малих підприємствах. І хоча франчазодавці (материнські компанії) роблять все, аби захистити своїх франчазі (дочірні компанії) від краху, проте їхні прибутки можуть бути низькими.

Недоліки фрапчайзингу під кутом зору франчазі:

а) розподіл прибутків. Франчазі, на відміну від незалежного власника, мають ділитися прибутками з материнською фірмиш Виплати материнській компанії можуть набувати форми товарної ціни, або відсотку від продажу. До того ж франчазодавець часто отримує основний прибуток за сировину і матеріали, якими торгують у місцевому фірмовому магазині;

б) обмеження незалежності. Франчазі ніколи не має понині незалежності, яку мають інші фірми. Материнська компанія часте наполягає на дуже скрупульозному дотриманні стандартів;

в) конфлікти з франчайзерами. Багато франчазі вступають у серйозні конфлікти зі своїми франчайзерами. Відмова відновити угоди з фрапчайзингу через те, що франчазі вважають нечесною, й однією з основних, причин конфлікту.

Коли всі «за» і «проти» франчайзингу з'ясовані, легко побачити чому ця форма бізнесу стала такою популярною. Більшість її недоліків можна мінімізувати з належною передбачливістю. Насамперед потрібно запам'ятати, що франчайзинг зменшує, проте не виключає ризику та відповідальності власника малого бізнесу.

1. Не чекайте, що франчазодавець розпланує все для вас. Просто, починаючи створювати самостійну фірму, ви повинні з'ясувати, чи відповідає франчазі тому,

чого ви хочете і чим можете займатися. Ви також маєте вирішити, чи вигідна продукція для продажу у вашій місцевості.

2.Звертайте увагу на якість навчання (освітніх програм), запропонованого франчазодавцем. Запам'ятайте, що це найбільша перевага у взаємовідносинах франчайзингу. Однак переконайтеся, що це справжня навчальна програма, а не передрукований матеріал у новій обкладинці.

3.Уважно перегляньте всю документацію франчазодавця. Чи товар випробуваний, чи це шахрайство? Чи довго франчазодавець був у бізнесі? Якими були його прибутки? Чи має він репутацію чесного і справедливого?

4. Вивчіть уважно закупівельну ціну. Якщо ви купили існуюче підприємство,

то порівняйте потенційний прибуток з можливими витратами в межах можливого

часу і справедливого капіталу.

5. Перегляньте франчайзингову угоду з адвокатом, який є фахівцем з таких

питань. Чи містить угода обмеження і вимоги, які є

прийнятними лише для франчазодавця? Чи є умови чесного виходу з

франчайзингу?

Наступною формою взаємовідносин між великим та малим бізнесом є

венчурний (ризиковий) бізнес. Особливо важливою є роль венчурного бізнесу в

процесі здійснення науково-технічних нововведень. Він використовується для

створення нових інноваційних компаній, розвитку й оновлення існуючих фірм, а

також для фінансування Приватизації державної власності.

Досвід виходу з кризового стану економіки, накопичений

постсоціалістичними країнами, засвідчує, що за відсутності необхідних інвестицій

високі темпи економічного зростання забезпечує розвиток малих підприємств,

причому останні володіють чітко вираженою регіональною орієнтацією й активно впливають на оптимізацію і структури регіональної економіки.

При цьому малий бізнес має розвиватися у тих сферах економіки, які

забезпечують:

а) найкраще співвідношення інвестиція-прибуток»;

б) короткий термін окупності витрат (АПК, легка та харчова промисловість);

в) істотний експортний потенціал та конкурентоспроможність Однак значна іноземна експансія не відповідає державній політиці України,

що наділена вагомим ресурсним потенціалом, очікуванням більшості населення та його менталітету, а основне — спричинює загрозу перетворення держави в місце

зіткнення іноземних інтересів, переділу власності тощо. о

Чому малому бізнесу приділяється так багато уваги у всіх цивілізованих країнах світу? Для цього існують принаймні три причини:

♦по-перше, малий бізнес охоплює майже половину всієї економіки. Це неможливо заперечувати;

♦по-друге, сектор малого бізнесу — це джерело великого бізнесу. Більшість великих фірм розпочинали свою діяльність як малі)!

♦ по-третє, великий бізнес має взяти багато повчального у малого. Проблем,

що хвилюють великий бізнес, — повільна реакцій до змін, втрата контакту із споживачем, виконання багатьох справ на неналежному рівні — малі фірми практично не мають.

Для малого бізнесу потрібні люди, які вміють: а) по-розумному ризикувати;

б) бути самовпевненими; в) старанно працювати (працьовиті); г) мати перед собою цілі і отримувати задоволення від праці над їх досягненням; д) ніколи не зупинятися на досягнутому; ж) звітувати як за те, що вони роблять добре, так і за допущені помилки; з) бути новаторами, підприємцями.

3.3.Роль банківських установ у становленні малого бізнесу.

Чому, власне, ми вважаємо, що банки є основними партнерами підприємця, а

керуючі банками — особами, від яких у багатьох випадках залежить доля малого бізнесу і того, хто вирішив ним зайнятися?

Вам, мабуть, доводилося бачити, людину, яка вийшла з банку з виразом подиву на обличчі. Нею цілком ймовірно могла бути людина, яка займається малим бізнесом і яка вперше прийшла з візитом до цього банку. Які можуть бути причини почуттів, що виникають у таких людей? Адже, якщо довіряти рекламі, здебільшого банки зацікавлені в малому бізнесі і з симпатією ставляться до бізнесменів, що займаються ним. Можливо, що подив зумовлений невідповідністю фінансового стану і особистих якостей майбутнього бізнесмена тим вимогам, які висуває банк.

Подив може спричинити і розмова з керуючим, банком, який більше цікавився особистістю відвідувача (найважливішим було, напевно, запитання: «Чи є у вас власний будинок?»), ніж справою, якою той вирішив зайнятися. Інакше кажучи,

керуючий банком був більше занепокоєний тим, чи буде повернуто позику, які перспективи справи і якими можуть бути подальші угоди з банком. Наприкінці розмови керуючий заявив, що охоче розгляне професійно складений фінансовий план, однак не сказав, як це вплине на його рішення.

Отже, фінансові заклади під час оцінювання малого бізнесу схильні застосовувати два діаметрально протилежних підходи. Перший — пред'явлення до

малого бізнесу вимог, пристосованих для середнього і великого бізнесу. Проте помилково думати, І що малий бізнес — це зменшена модель великого бізнесу.

Другий — банки схильні оцінювати особистість, а не бізнес. Звичайно, дуже важливо оцінити людину, яка вирішує зайнятися бізнесом. Проте для цього є інші шляхи. І зовсім не обов'язково з'ясовувати, чи є у неї сімейний будинок, який доведеться продати, щоб повернути отриманий кредит, чи надіває він краватку, коли приходить з візитом до керуючого банком. Особисті якості і здатність вести справу,

звичайно, важливі, проте їх оцінювання має суб'єктивний характер. Необхідними тут є об'єктивні, але прості методи оцінювання малого бізнесу, які дають змогу принаймні вибрати тих, кому успіх (або провал) можна передбачити з високою ймовірністю. Про такі методи йтиметься пізніше, а поки що спробуємо розібратися,

хто такий керуючий банком і що ним рухає.

Керуючі банками досить неохоче беруть участь у ризиковому бізнесі.

Банківський службовець, як і будь-яка інша людина, вкладаючи гроші, хоче отримати найбільший прибуток за найменшого ризику.

Банкір не вкладає гроші у бізнес, він просто «продає» гроші для бізнесу за певну ціну. На щастя, банкіри не подібні до азартних гравців — вони ніколи не вкладають більше, ніж можуть собі дозволити втратити. Тому, якщо керуючий банком дає вам гроші, то насамперед бере на себе ризик, який дорівнює одному шансові % із десяти. Тепер зрозуміло, чому в банку у вас запитають про гарантії і забезпечення, коли позичають кілька таких важливих для вас сотень тисяч гривень.

Маючі такі гарантії, банк може використати більш гнучкий підхід під час надання позик «ризиковим» клієнтам і таким чином дотримуватися політики здорового глузду, тобто «не зберігати всі яйця в одному кошику».

Більшість молодих бізнесменів не можуть чітко, коротко і достатньо повно описати керуючому банком свою справу, особливо, коли подають йому письмову анотацію про основну ідею і найважливіші цифрові дані свого бізнесу. Отже, той,

хто зі знанням справи зробить і те, й інше, буде прийнятим. Сплануйте зустріч з керуючим банком так, щоб підготуватися до розмови, написати анотацію, де мають бути відомості про рух готівки, діаграму життєздатності вашого бізнесу, ваші ідеї,

різні факти, але найважливіше те, що вона неодмінно повинна бути якомога

повнішою і чіткою. Керуючі банками потребують всебічних даних, тільки на їх основі вони зможуть зробити правильний аналіз.

Про що запитуватиме у вас керуючий банком і що ви повинні питати у нього?

Керуючий банком, напевно, попросить вас надати гарантії вашої платоспроможності. Такою гарантією для нього буде ваше нерухоме майно, проте і відсутність його зовсім не обов'язково призведе до відмови в кредиті або овердрафт Позбавлення через суд бізнесмена нерухомого майна за позики, виселення його сім'ї

із власного будинку відійшли в минуле. Ці заходи не відповідають духу з

нормального, сучасного суспільства розвинених країн. Однак « пам'ятайте, що

у банків є таке право і вони можуть його використати, якщо будуть упевненими, що

справа провалилася через вашу недбайливість. Загалом прохання надати гарантії є

швидше бажанням бути впевненим у вашій відданості справі і надихнути вас на успіх, а не відмовою у довірі з боку банку. Більше того, ви зовсім не зобов'язані надавати саме ті гарантії, які просить банк. Однак якщо вам потрібні гроші й особливо велика сума, то у вас не буде іншого виходу, як надати особисті гарантії або дати згоду а банку оформити гарантії за рахунок вашого нерухомого майна.

Не забудьте запитати у керуючого банком, яку суму він збирається отримати від вас за свої послуги. Не давайте приводу ввести себе в сторону. Добивайтеся чіткої інформації про те, як керуючий і розраховує ваші виплати банку. Майте на увазі, що ці виплати визначають як базу (відсоткова ставка, за якою самі банки отри-

мують гроші в національному банку, тобто облікова ставка) плюс а певний відсоток за послуги. Зазвичай розрахований для вас відсоток за наявності гарантій буде меншим, ніж за відсутності їх.

Причини відмови у кредиті з боку керуючого банком:

1)вашу ідею вважають необґрунтованою;

2)ідея бізнесу надто ризикована;

3)недостатні гарантії;

4)гарантія сама по собі є недостатньою, якщо немає фінансових зобов'язань позичальника;

5)поданий вами план бізнесу або недостатньо аргументований;

6)мета позики — виплатити якомога більшу суму зарплати;

7)у вас не складаються добрі стосунки з керуючим банком,