pidpr_d
.pdf-Створіть команду на довірі.
-Складіть бізнес-план.
-Рекламуйте не стільки товар, скільки імідж своєї фірми.
-Не бійтесь брати кредити (якщо їх дають).
1.3.Формування підприємницького середовища
Нормальний процес функціонування підприємництва можливий за наявності певної суспільної ситуації – підприємницького середовища.
Підприємницьке середовище – це суспільно-економічна ситуація, яка містить в
собі:
ступінь економічної свободи;
наявність підприємницького корпусу можливість формування підприємницького капіталу та використання необхідних
ресурсів.
Середовище, в якому здійснюється підприємницька діяльність, можна уявити вигляді економічної системи, де відбувається активний кругообіг між її складовими елементами – природніми ресурсами, державою, домашніми господарствами,
підприємництвом. Це основні елементи зовнішнього середовища бізнесу, між якими постійно здійснюється товарний та фінансовий кругообіг, формуються тісні зв’язки та проводяться обмінні операції для забезпечення нормального економічного розвитку системи в цілому .
Підприємницьке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє середовище підприємства – це механізм життєздатності підприємства,
що забезпечує його самовиживання.
Воно відображає процеси та дії, що здійснюються усередині суб’єкту господарювання, основу його функціонування. Головне місце у внутрішньому середовищі займає підприємець, який створив свою фірму та керує нею.
Підприємець самостійно приймає рішення по з багатьох питань: обсяг ресурсів,
організація технології виробництва, наймання персоналу, результат виробництва.
Фірма, яка займається підприємницькою діяльністю, може мати виробничий та фінансовий відділи, маркетингову службу, бухгалтерію та ін. Конкретна
організаційна структура залежить від специфіки виду підприємства, обсягів господарської діяльності, широти асортименту товарів, що випускаються.
Управління цими структурними підрозділами здійснюють вище керівництво та підприємець.
На кінцевий результат діяльності фірми впливають фактори середовища, які визначаються станом і розвитком ринкових відносин. Завдання підприємця – виявлення характеру і ступеня дії цих факторів та прийняття рішень, спрямованих на забезпечення стабільності функціонування і розвиток фірми.
Зовнішнє середовище підприємства - це структурно-просторове оточення, яке складається з факторів впливу на функціонування підприємства.
Існують різні підходи до класифікації цих факторів:
1)за сферою оточення (мікросередовище й макросередовище);
2)за ступенем впливу (фактори прямого впливу і фактори непрямого впливу);
3)за характером дії (фінансово-економічні фактори, організаційно-правові,
соціально-психологічні); 4) за напрямком впливу (стимулюючі, стримуючі). Незалежно від поділу
фактори зовнішнього середовища не можуть управлятися підприємцем, тобто зовнішнє середовище не контрольоване
підприємцем.
Найбільш поширеним і зрозумілим є поділ факторів зовнішнього середовища на фактори прямої та фактори непрямої дії. До факторів прямої дії належать:
-споживачі;
-постачальники;
-державні органи;
-конкуренти;
-профспілки. Фактори непрямої дії:
-політичні;
-науково-технічні;
-соціально-психологічні;
-стан світової економіки (національної, регіональної) тощо.
Характер впливу факторів прямої та непрямої дії на підприємство різний.
Перші впливають на підприємство безпосередньо, крім цього підприємство тією чи
іншою мірою може частково вплинути на них. Другі впливають на підприємство або опосередковано (через інші фактори), або в якихось певних ситуаціях, але підприємець позбавлений можливості впливати на ці фактори.
Правове середовище - робоче підприємницьке середовище
Правове середовище - соціально-економічна система, яка складається з підприємницького корпусу, державних органів і груп громадськості, які впливають на окремі підприємства, обмежуючи свободу їхніх дій в інтересах суспільства
Правове середовище, відповідно, складається з трьох елементів:
підприємництва, держави та громадськості. Головну роль у цьому "трикутнику взаємодії" відіграє держава, оскільки саме вона формує основні параметри підприємницького середовища, приймаючи відповідні закони та інші нормативні акти.
Основні закони, які формують підприємницьке середовище:
-Господарський кодекс;
-Закон України "Про власність";
-Закон України "Про господарські товариства";
-Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фі-
зичних осіб-підприємців";
-Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";
-Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
-Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та
інші.
-Законом України „Про інвестиційну діяльність” - це комплекс
організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, ефективності діяльності суб’єктів інвестування,
захисту законних прав та інтересів інвесторів, в т.ч права на отримання прибутку від інвестицій.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних вкладів.
Державне регулювання підприємницької діяльності здійснюється законодавчими і виконавчими органами влади, органами управління залежно від функцій, що виконуються та характеру господарювання.
Державне регулювання підприємницької діяльності здійснюється за допомо гою двох груп методів:
1)економічних (непрямих);
2)адміністративних (прямих).
До економічних належать податки, державне підприємництво, цільове фінансування, грошово-кредитні механізмі тощо. До адміністративних - укази, прямі заборони, встановлення квот, нормативів, лімітів тощо.
У реальному житті ці методи використовуються завжди в комплексі і їхнє поєднання має назву державної економічної політики. Основні складові державної економічної політики:
-фіскальна політика;
-грошово-кредитна;
-науково-технічна;
-інвестиційна;
-регіональна;
-інноваційна;
-політика підтримки малого підприємництва тощо.
Головним державним органом державної виконавчої влади у сфері підприємництва є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Тести для перевірки знань
1)Категорія “підприємництво” відносно категорії “бізнес” є:
a)ідентичною
б) значно ширшою за змістом
в) вужчою за ознаками
г) протилежною за змістом
2) Підприємництво є:
а) формою господарювання
б) фактором виробництва
в) елементом бізнесу
3) Підприємництво це:
а) особливий вид діяльності б) певний тип і стиль господарської поведінки
в) комплекс особливих функцій в економіці г) елементом ефективного господарювання
4) Метою підприємництва є:
а) виконання місії підприємства б) одержання прибутку в) реалізація ідей підприємця
г) задоволення потреб споживача д) забезпечення високої якості й технічного рівня продукції
5) Підприємець це:
а) людина, яка діє в умовах ринку б) особа, яка несе відповідальність за підприємницьку справу
в) новатор, який розробляє нові технології г) енергійна, ініціативна людина, яка діє в умовах поміркованого ризику
д) людина, яка використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою
е) людина, яка одержує прибуток завдяки своїм організаторським здібностям
ж) людина, яка досягає своїх цілей всупереч всьому, якщо це призводить до одержання прибутку
6)Суб’єктами підприємництва в Україні можуть виступати:
a)громадяни України
б) громадяни інших держав в) підприємства г) організації
д) органи державної влади е) об’єднання підприємств
7) Відмінними ознаками підприємницької діяльності є:
a) прагнення до лідирування
б) орієнтація на досягнення комерційного успіху в) інноваційний творчий характер діяльності
г) самостійність у виборі напрямків та методів діяльності д) підвищений ступінь ризику е) планування своєї діяльності
8) Підприємницьке середовище - це:
а) соціально-економічна система взаємодіючих елементів, що містить у собі економічну свободу, ринкові зв'язки, підприємницькі структури, ресурси;
б) сукупність елементів, що складають фактори впливу на підприємство;
в) механізм життєдіяльності підприємства, що забезпечує його самовиживання;
г) структурно-просторове оточення підприємницької структури.
9)Основні елементи підприємницького середовища:
а) підприємці та підприємства;
б) споживачі, конкуренти, постачальники, влада;
в) домогосподарства, підприємці, держава, ресурси;
г) внутрішнє та зовнішнє середовище.
10)Внутрішнє середовище - це:
а) механізм життєдіяльності підприємства, що забезпечує його самовідтворення;
б) соціально-економічна система взаємодіючих елементів, що містить у собі економічну свободу, ринкові зв'язки, підприємницькі структури, ресурси;
в) сукупність елементів, що складають фактори впливу на підприємство;
г) структурно-просторове оточення, яке складається з факторів прямої та непрямої дії на підприємство.
11) Зовнішнє середовище - це:
а) механізм життєдіяльності підприємства, що забезпечує його самовідтворення ;
б) сукупність елементів, що складають фактори впливу на підприємство;
в) структурно-просторове оточення, яке складається з факторів прямої та непрямої дії на підприємство;
г) природно-географічне розташування підприємства.
12) До непрямих (економічних) методів впливу держави на підприємництво
належать:
а) укази, інструкції, стандарти, квоти;
б) податки, розподіл ресурсів, кредитно-фінансова політика, державне підприємництво;
в) закони, програми уряду;
г) усе перелічене.
13) До прямих (адміністративних) методів впливу держави на підприємництво
належать:
а) укази, інструкції, стандарти, квоти;
б) податки, розподіл ресурсів, кредитно-фінансова політика, державне підприємництво;
в) закони, програми уряду;
г) усе перелічене.
Тема 2
Типологія підприємництва
План
1. Основні типи та сфери підприємницької діяльності
2.Форми виробничої підприємницької діяльності
3.Комерційне підприємництво
4.Фінанове підприємництво та його форми
Література З.С. Варналій Основи підприємницької діяльності
ст. 121-128
2.1. Основні типи та сфери підприємницької діяльності
Підприємницька діяльність дуже різноманітна, як різноманітні людські потреби. Підприємництво – це багатопрофільний вид економічної діяльності, що охоплює практично всі галузі системи господарювання. Кожна з ланок має характерні особливості, розрізняється змістом бізнес-операцій та засобами їх проведення. Підприємницька діяльність може здійснюватись у виробництві,
торгівлі, посередництві, наданні фінансових послуг, страхуванні, будівництві,
громадському харчуванні, туризмі, готельному господарстві, наданні побутових,
консалтингових, транспортних послуг та ін.
При створенні власної справи початківцю необхідно обрати найбільш привабливий напрямок, тобто таку ринкову нішу, де успішніше забезпечується реалізація товарів та послуг. При виборі того чи іншого виду підприємницької діяльності слід враховувати такі фактори:
-вид товару, його якість, асортимент;
-споживчий попит на товар чи послугу
-фінансові можливості підприємця, наявність матеріальних і трудових ресурсів;
-існуючий економічний стан у даній сфері бізнесу, рівень розвитку конкуренції;
-досвід роботи підприємця;
-перспективність виду підприємницької діяльності, можливість одержання достатнього прибутку.
Підприємництво як форма ініціативної діяльності припускає два типи господарювання:
1)здійснення безпосередньо виробничих функцій;
2)здійснення посередницьких функцій.
Перший тип пов'язаний із діяльністю, результатом якої є виробництво кінцевого продукту, готового до споживання й призначеного для кінцевого споживача. Таким продуктом можуть бути як товари, так і послуги: виробництво одягу, продуктів харчування, автомобілів, меблів, надання побутових послуг,
туристичних послуг, послуг з перевезення пасажирів тощо.
Другий тип пов'язаний із наданням специфічних послуг, які забезпечують просування продукту, виробленому за допомогою першого типу підприємництва,
від виробника до споживача в належному (суспільно прийнятному) вигляді й готовому до споживання. При цьому продукт може набувати додаткових споживчих характеристик, не змінюючи своєї суті та головної споживчої властивості. До такої діяльності можна віднести послуги посередників у торгівлі товарами, надання рекламних послуг, вантажні перевезення, маркетингові дослідження тощо.
Усю підприємницьку діяльність незалежно від її належності до першого чи другого типу господарювання можна поділити на різні види. Існує кілька класифікаційних ознак, за якими проводять цей поділ.
За формою власності розрізняють такі види підприємництва:
-приватне;
-державне;
-змішане.
За національною належністю капіталу: - національне;
-закордонне;
-змішане;
-транснаціональне.
За організаційно-правовою формою господарювання:
-одноосібне;
-кооперативне;
-селянське (фермерське);
-господарські товариства;
-підприємницькі об'єднання.
За розміром:
-велике;
-середнє;
-мале;
-мікропідприємництво.
За сферою господарювання:
-виробниче;
-торговельне;
-посередницьке;
-фінансове;
-страхове;
-консалтингове;
-аудиторське тощо.
Кожне окремо взяте підприємство залежно від обраної класифікаційної ознаки може бути віднесене до будь-якої із перелічених груп.
Пріоритетне значення має підприємницька діяльність у виробничій сфері. Це найбільш перспективний шлях до успіху, хоча він більш складний, потребує залучення різних факторів виробництва і характеризується тривалішим періодом від зародження бізнес-ідеї до реалізації виробленої продукції та отримання економічного ефекту.
Вибір конкретної сфери підприємницької діяльності пов’язаний з поділом народного господарства на сфери та галузі, а також з обмеженнями держави щодо певних видів діяльності.