Пам’ятайте:

1. Передусім точно визначте тему виступу.

2. Ніколи не виступайте перед слухачами, доки не зберете якомога більше матеріалу, важливого й цікавого для слухачів.

3. Говоріть лише тоді, коли маєте що сказати.

4. Будь-які тези треба підкріпляти вдалим прикладом, порівнянням,

5. Весь час пам’ятайте про мету свого виступу (За І.Томаном).

204. Проведіть ділову гру „Навчаючись, учусь”.

Напишіть короткий вступ до промови на тему «Роль держави у забезпеченні прав громадянина» на картці, обміняйтеся картками з членами вашої групи (почергово), вислухайте думку товаришів і висловіть свою про роботу кожного. Доопрацюйте свій вступ відповідно до зауважень, які ви вважаєте слушними.

205. У „домашніх” групах підготуйте основну частину промови на вказану вище тему. Створіть експертну групу (по 1 з кожної групи). Вислухайте представників „домаш­ніх” груп, проаналізуйте матеріал. Експертна група оцінює виступи, виходячи з вимог до основної частини виступу.

Вимоги до основної частини виступу

1. Інформація в основній частині має відповідати темі, меті і завданням, поставленим у вступі виступу.

2. Виклад має вестися логічно й переконливо, обґрунтовано.

3. Виклад має містити цікаві достовірні факти, які оцінюються об’єктивно.

4. Дібраний матеріал відповідати формі промови, рівню слухачів, їхнім інтересам.

5. Спеціальні вислови і терміни слухачам пояснити.

6. В основній частині доцільно поєднати різні способи викладу: пояснення, опис, розповідь, доведення.

7. Мова виступу точна, прості речення використовуються зі складними почергово, слова зрозумілі.

8. Доцільне використання засобів риторики.

206. Прочитайте і перекажіть текст. Проаналізуйте вступ і основну частину промови, ство­реної вашою групою, колективно узагальніть головні думки, підсумуйте сказане і напишіть закінчення виступу на тему: „Роль держави у забезпеченні прав громадянина”.

Більше двох тисяч років назад Сократ у бесіді з Федром сказав: «Що ж стосу­ється заключної частини промови, то у всіх, очевидно, одна думка, тільки одні називають її повторенням, а другі інакше».

Справді, повторити все сказане в промові важливо, але закінчення – це не лише повторення. Кінець промови – це підсилення, згусток основної думки виступу, фрази, що формулюють головну думку, повинні бути чіткими, зрозумілими всім, лаконічними і переконливими.

Закінчення запам’ятовується слухачам надовго, останнє ж речення частіше всього – дослівно.

Важливо чітко відокремити закінчення від основної частини виступу. Для цього можна скористатися виразами: «Я узагальнюю сказане» або «Я переходжу до висновків». У заключній частині також можуть використовуватися і цитата, і рито­ричні запитання, й антитеза, і художній образ, і анафора, і звернення до слухачів. Наприклад: «Отже, завершуючи свої міркування, я хотів би (попередження) висловити надію на те, що відповідальним за долю народів удасться знайти правильну відповідь на страшне запитання Ейнштейна, підготуємо кінець людству чи відвернемо війну (цитата з антитезою). Я думаю, що є шлях порятунку цього покоління від війни. Якщо це можливо завдяки нашим спільним зусиллям (звернення до слухачів). то чому б миру не досягнути наступним поколінням? (антитеза: війна – мир. риторичне запитання). Вам надано право вирішувати, які із творінь сьогоднішнього дня будуть перенесені через поріг нового століття (образ). Я думаю, що врешті-решт це буде здійснення ідеї свободи в усіх галузях суспільного життя, бо саме свободі (повтор) належить вічність. (Крейський, промова в ун-ті міжнародних відносин).

207. Доповніть таблицю доречними, на вашу думку, етикетними формулами.

Вид красномовства	Початок промови	Закінчення промови
1. Академічне	………………………….	…………………………
2. Суспільно-побутове	…………………………	…………………………
3. Політичне	………………………….	…………………………
4. Юридичне	………………………….	…………………………
5. Церковне	………………………….	…………………………

208. Зробіть «заготовки» (вступ, основна частина, закінчення) до міні-промови на одну з тем:

а) «Смаки і манери мого сучасника»;

б) «Риторика в житті людини»;

в) «Сучасний шлюб: чи є в нього майбутнє?».

КористуЙтеся багатствами рідної мови!*

209.Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів.

Міроприємство – захід, заходи. Коли й хто почав запроваджувати в нашу мову неоко­вирне слово міроприємство, – невідомо, але час від часу воно з’являється в діло­­вому листуванні й чується в доповідях: “Щоб досягти помітного успіху, треба далі по­глиб­лювати прийняті міроприємства”; “У нас провели такі міроприємства” і под.

Такого слова не було й нема в українській мові, його наспіх склепали ті, що не знали багатства нашої мови, але хотіли висловити свою думку по-українському. Відповідником до російських мера, мероприятие є захід, а в множині – заходи: “Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів” (М.Коцюбин­ський).

Ходить, мова мовиться, мовитись, річ у тім, ітися (ідеться), у тім сила. За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: “Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус”. Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться (“Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього”. – І.Нечуй-Левицький), мовитись (“Тут, бачите, мовиться ось про що”. – (З живих уст), річ у тім (“Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема”. – М.Номис), ідеться (“Тут ідеться чи дому вернеться”. – З живих уст), у тім сила (“Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе”. – Приказка).

Значний, чималий, неабиякий (великий). Прикметником значний і прислівником значно в сучасній українській мові так надуживають останнім часом, що вони майже витиснули інші близькі слова, тим самим збіднюючи мову. Раз у раз чуємо й читаємо: значний унесок, значні впливи, значно кращий, значно більший тощо. Замість того, щоб сказати: “Ми маємо в галузі фізкультури значні досягнення”, – точніше й краще було б: чималі (неабиякі, великі) досягнення; замість: “Значно краще зробити це ось як”, – можна сказати: “далеко (або куди, набагато) краще”.

Не слід забувати, що прикметник значний буває ще синонімом до слів відомий, шанований, заслужений: “Значні пани і шляхетство” (О.Стороженко), – а прислівник значно в деяких діалектах означає ще те ж, що й слова помітно, видно: “Значно, що господар” (Ю.Федькович).