Уникайте помилок!

Розмовне (ненормативне) мовлення	Літературне (унормоване) мовлення
Спасіба Я вибачаюся Дозвольте поухажувати Ви сходите на слідуючій зупинці? Закрийте двері Розкрийте книжки Театр зачинено на ремонт

Правопис і вимова

Правильно пишіть	Правильно вимовляйте
просьба вокзал боротьба хоч би легко вогко дьогтю білль тонн підчистити	[проз’ба] [воґзал] [бород’ба] [ходжби] [лехко] [вохко] [д’охт’у] [б’іл’] [тон] [п’іч:исти^ети]

Наголошування

Правильно наголошуйте слова!

інфантильний

креативність

текстовий

гуртожиток

машинопис

життєпис

оповідач

поспіль

порядковий (числівник)

225.Поставте наголос у словах, поділіть слова на склади, визначте ритмічну структуру виділе­них слів, поясніть їх лексичне значення. Складіть із виділеними словами речення.

Ходити – ходжу, взяти – візьму, робити – роблю, казати – кажу, укласти – укладу, писати – пишу, нести – несу, могти – можу, стати – стану, співати – співаю, брати – беремо – берете, жити – живемо – живете.

Як правильно сказати?

226.І. Прочитайте. Виберіть правильну відповідь і обґрунтуйте.

1. Грав першу скрипку чи головну скрипку?

2. До мене завітав давній чи старий друг?

3. У даному разі чи в цьому разі?

4. Піїтетне ставлення чи пієтетне ставлення?

5. Виконано філігранно чи філіґранно?

6. Вживати інсинуації чи створювати інсинуації?

7. На мою адресу надійшло троє листів чи три листи?

8. Четверо студентів чи чотири студентів; четверо професорів чи чотири професори?

9. П’ятеро дівчат чи п’ять дівчат; троє парт чи три парти?

10. Двоє дверей чи дві пари дверей?

11. Більше на двох учнів чи більше на два учні?

12. Минуло два дня чи минуло два дні?

13. Я прочитав оголошення про (декваліфікацію чи дискваліфікацію?) на п’ять місяців трьох гравців нашої команди.

14. (Дефектними чи дефективними?) ізоляторами вважаються такі, на яких при накладанні випробної штанги не виникає іскри.

ІІ. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією, поділіть слова на склади, поясніть правопис і вимову.

Практичне заняття № 17

виразне читання

й ораторське мистецтво

227. Прочитайте текст. Дайте відповіді на запитання: 1. Який зміст ви вкладаєте у поняття читання? 2. Які послідовні і взаємопов’язані операції включає процес читання? 3. Що покладено в основу синтаксичних відношень між словами в реченні? 4. Що відіграє першорядну роль в ілюстрації явища взаємопов’язаності абстрактних одиниць мовної системи з конкретними проявами мовлення? 5. Які ви знаєте речення за метою висловлювання і як вони інтонаційно оформляються. 6. Що називається інтонацією? 7. Які функції виконує інтонація? 8. Охарактеризуйте комунікативну, граматичну, модальну й емоційну функції інтонації. 9. Що називається логічним наголосом? 10. На які слова в реченні падає логічний наголос? 11. Що називається паузою? 12. Які ви знаєте різновиди пауз? 13. Охарактеризуйте кожен вид паузи. 14. Що називається темпом? 15. Які ви знаєте різновиди темпу? 16. Якому темпу читання (уповільненому, швидкому чи середньому слід надавати перевагу?

Читання є складною перцептивно-розумовою та мнемонічною діяльністю аналітико-синтетичного характеру.

Одиницями сприймання й розуміння писемної мови можуть бути слова, синтагми, речення, тому процес читання включає ряд послідовних і взаємопов’язаних операцій:

 розуміння окремих слів;

 розуміння речень;

 розуміння логіко-граматичної структури, що має складну систему керування;

 розуміння зв’язного тексту.

Успішне виконання кожної з цих операцій пов’язане з розв’язанням студентами складних аналітико-синтетичних завдань, спрямованих на встановлення зв’язків між словами в реченні та між словами в рамках тексту.

Як відомо, на опозиції конструктивних одиниць базуються синтаксичні відношення. Зокрема, в середині речення його члени формально протиставляються один одному. Не випадково під час синтаксичного аналізу кожний член речення відшукується і визначається за його, так би мовити, протичленом.

Саме тому, що речення являє собою найскладнішу форму прояву діалектичної єдності мови і мовлення, найбільш своєрідний приклад взаємопов’язаності абстрактних одиниць мовної системи з конкретними проявами мовлення, воно є одним із найважливіших об’єктів вивчення мови.

Чи не першорядну роль при цьому відіграє, по-перше, виразне й інтонаційно-правильне прочитання речення; по-друге, науково обґрунтована, продумана послідовність синтаксичного розбору, який відбиває інтонаційно-змістову і граматичну будову речення.

Мовлення людини завжди викликано певною потребою (побутовою, виробничою, культурною, освітньою та ін.) щось сказати чи запитати або ж спонукати когось до дії. Мовна ситуація породжує мету висловлення. Таким чином, першою ознакою речення, що потребує розкриття, слід вважати його тип за метою висловлення зі співвідносним інтонаційним оформленням. За цією ознакою речення може бути розповідним, питальним або спонукальним.

Під час читання описового нейтрального тексту слід і малювати словом чи то портрет людини, чи місце дії, чи картину природи розповідною, спонукальною, питальною та окличною інтонаціями.

Розповідні речення оформляються розповідною інтонацією, яка характеризу­ється підвищенням тону на початку і пониженням його наприкінці речення.

Питальне речення містить у собі якесь питання, на яке передбачається обов’яз­кова відповідь або питання, що не вимагає відповіді. Тон підвищується на слові, у якому міститься зміст питання.

Спонукальні речення містять у собі наказ, вимогу, заклик, побажання Пораду, прохання тощо. Оформляються розповідною або окличною інтонацією.

Інтоанція (лат. intonio – голосно вимовляю) визначається як сукупність кількох фонетичних компонентів і фразового наголосу, пауз, ритміки, мелодики, тембру і темпу. За допомогою інтонації мовленнєвий потік членується на смислові відрізки – синтагми і речення.

Складовими частинами інтонації є висота тону, сила (інтенсивність голосу), темп і тембр мовлення, паузи.

Інтонація виконує різноманітні функції: комунікативну, граматичну, модальну, емоційну та ін.

Комунікативна функція інтонації пов’язана з актуальним членуванням речення – виділенням даного (відомого) і нового (невідомого). Ця функція служить для увираз­нення змісту висловлювання. Особлива роль при цьому належить фразовому наголосу.

Граматична функція інтонації пов’язана з формуванням синтаксичних понять. Оскільки інтонація формує речення, то виділяється розповідна, питальна, спонукальна інтонація. Є інтонації, які позначають смислові (граматичні) відрізки речення: інтонація переліку, підрядності, протиставлення, вставності, звертання тощо. Наприклад, однорідні члени речення характеризуються перелічувальною інтонацією, відокремлені – інтонацією відокремлення.

За допомогою модальної функції інтонації виявляється ставлення мовця до повідомлюваної думки. Висловлювання набуває певного відтінку: ствердження, заперечення, сумніву, впевненості, вираження можливості або неможливості тощо.

Емоційна функція інтонації дає змогу виражати почуття мовця: радість, гнів, подив, страх тощо.

Розповідні, питальні, спонукальні можуть бути окличними реченнями, якщо виражають емоційні переживання мовця або його емоційне ставлення до фактів і явищ дійсності. Тоді вони оформляються окличною інтонацією, яка характеризується підвищенням тону на початку й наприкінці речення.

Логічне осмислення тексту вимагає від читця пошуків інтонаційних варіантів слів, на які падає логічний наголос.

Логічний наголос — це виділення голосом слова в реченні для підкреслення його логічного (смислового) значення.

У кожному тексті є слова, які при будь-якому інтонаційному варіанті залишаються головними, на них завжди падає логічний наголос. Ці слова називають дійову особу, про яку вперше говориться, яка вперше вступає в дію. Такою дійовою особою може бути людина, предмет, конкретні чи абстрактні поняття. Якщо ж у тексті ці образи повторюються, вони ніколи не виділяються наголосом, принаймні наголосом першої категорії.

Якщо за змістом у творі говориться про певну енергію наростання значущості головного слова, про рух вперед, тоді більш яскравим у звучанні серед однорідних слів-повторень буде останнє слово, коли ж мовиться про спад напруження значущості поняття, тоді яскравіше виділяється перше слово серед повторюваних.

Щоб з найбільшою виразністю прочитати текст, потрібно відшукати не тільки логічні наголоси, а й розставити всі необхідні паузи. Вони з’являються в результаті як логічного осмислення, так і емоційного відчуття тексту.