- •Глава і
- •10 Глава I
- •12 Глава і
- •§ 2. Система конституційного права
- •Глава I
- •§ 3. Поняття, ознаки та види норм конституційного права
- •20 Глава I
- •II. За роллю в механізмі правового регулювання:
- •III. За характером обов'язковості приписів, що в них міс тяться:
- •IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:
- •V. За територією дії:
- •VI. За дією в часі:
- •VII. За сферою застосування:
- •§ 4. Реалізація норм конституційного права. Тлумачення норм конституційного права
- •Глава I
- •§ 5. Прогалини та аналогія в конституційному праві
- •§ 6. Джерела конституційного права: поняття, ознаки, види
- •28 Глава I
- •Глава I
- •§ 7. Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення
- •Глава I
- •II. За змістом:
- •III. За формою:
- •IV. За часом дії:
- •36 Глава і
- •§ 8. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види
- •40 Глава I
- •42 Глава I
- •§ 9. Колізії в конституційному праві
- •§ 9. Колізії в конституційному праві
- •Глава I
- •Контрольні питання та завдання
- •Глава I Нормативно-правові акти
- •Література
- •Глава II
- •Основи вчення про конституцію
- •§ 1. Поняття конституції, її функції та властивості
- •Глава II
- •Глава II
- •§ 2. Поняття, структура та ознаки конституціоналізму
- •Глава II
- •§ 3. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій
- •59 Глава II
- •Глава II
- •III. За формою правління:
- •64 Глава II
- •65 Основи вчення про Конституцію
- •§ 5. Загальна характеристика Конституції Автономної Республіки Крим
- •68 Глава II
- •Глава II
- •§ 6. Правова охорона Конституції України
- •Глава II
- •Глава II
- •Глава II
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •78 Глава II
- •Глава III
- •80 Глава III
- •Глава III
- •Глава III
- •§ 2. Поняття та принципи державного ладу України. Механізм та основні функції Української держави
- •87 Глава III
- •Глава III
- •Глава III
- •§ 3. Поняття, сутність, основні принципи та система суспільного ладу України
- •Контрольні питання та завдання
- •Нормативно-правові акти
- •Література
- •93 Основи конституційного ладу України
- •Глава IV
- •96 Глава IV
- •§ 2. Поняття громадянства і належність до громадянства України
- •Глава IV
- •§ 3. Принципи громадянства України
- •10Б Глава IV
- •§ 4. Порядок набуття та припинення громадянства
- •України. Повноваження державних
- •Органів, які беруть участь у вирішенні
- •Питань громадянства
- •118 Глава IV
- •120 Глава IV
- •122 Глава IV
- •124 Глава IV
- •§ 5. Конституційно-правовий статус іноземців,
- •Осіб без громадянства, біженців,
- •Закордонних українців та іммігрантів
- •В Україні. Право притулку в Україні
120 Глава IV
дання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України;
особи, які вчинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид;
засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Датою набуття громадянства України у випадку поновлення є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Інші підстави набуття громадянства України передбачені Законом України «Про громадянство України» та міжнародними договорами.
Набуття громадянства за міжнародними договорами досить часто має місце в результаті територіальних змін.
Набуття громадянства за територіальних змін може відбуватися у порядку:
оптації, тобто добровільного вибору особою громадянства шляхом подання індивідуальної заяви, коли оптант буде жити на території держави, якій передається територія його проживання. Якшо оптант бажає зберегти громадянство держави, що передає територію, то він має бути переселений в державу свого громадянства в установлені договором строки зі збереженням своїх майнових прав і компенсацією за залишену нерухомість. Так, оптація проводилася за договором між КНР та Індонезією 1955 p., між СРСР та Чехословаччиною з приводу Закарпатської України, у державах, які утворилися після розпаду СРСР, тощо;
трансферту, тобто автоматичної зміни громадянства, коли разом із переходом території автоматично змінюється громадянство її населення незалежно від згоди або незгоди останнього. Наприклад, фактично трансферт було здійснено при об'єднанні ФРН та НДР1.
Сучасне розуміння громадянства як конституційно-правових відносин між державою та особою як рівноправними суб'єк-
1 Тодыха Ю. Н. Зазнач, праця. - С 108-109.
Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 121
гами цих відносин означає, що громадянство може припиняти-ся з підстав, визначених конституцією та законами.
Відповідно до ч. 1ст. 25Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права зміни-ги громадянство.
Згідно із ст. 17Закону України «Про громадянство України» підставами припинення громадянства України є:
вихід з громадянства України;
втрата громадянства України;
припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Вихід з громадянства —це припинення громадянства за ініціативою особи.
У законодавстві зарубіжних країн застосовуються терміни «вихід з громадянства» та «відмова від громадянства». Відмінність між ними полягає у тому, що вихід з громадянства відбувається за згодою держави, а відмова — це припинення громадянства за ініціативою особи без необхідності надання держаною відповідного дозволу1.
Вихід з громадянства України —це головна підстава його припинення.
Відповідно до ч. 1ст. 18Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Закон також визначає порядок припинення громадянства дітей.
Обмеженнями виходу з громадянства України є такі:
1) вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Так, Європейська конвенція про громадянство передбачає, що держава повинна дозволяти вихід з громадянства за умови, що в результаті цього особа не стане апатридом (особою без громадянства). Тому більшість європейських держав не дозволяє вихід з громадянства, якщо це призведе до апатризму особи;
1 Тодыка Ю. Н. Зазнач, праця. — С. 115.