- •1.Предмет і завдання.
- •2.Зародження антропологічних знань в античний час і добу середньовічча.
- •3.Розвизток антропології 18ст. Першій половині19ст.
- •4.Розвиток антропології у другій половині 19ст.
- •5.Антропологічна наука 20ст.
- •6.Розвиток української антропології наприкінці 18-19ст.
- •7.Федір Вовк- засновник української антропології.
- •8. Українська антропологія у 20-30-х роках хХст.
- •9.Розвиток антропології в Україні у другій половині ххст.
- •11.Головні напрями палеоантропологічних досліджень.
- •13. Визначення біологічного віку людини за черепом
- •14. Визначення біологічного віку людини за кістками посткраніального скелету.
- •15. Визначення статі людини за черепом
- •16. Визначення статі людини за кістками скелету.
- •17.Реконструкція обличчя за черепом . Метод м.М.Герасимова.
- •18.Методика збирання і система обліку палеоантропологічних даних.
- •19-20Характеристика пігментаці людини та волосяного покриву.
- •21.Характеристика розмірів голови і будова обличчя.
- •22.Методика дослідження морфології тіла
- •23.Дерматогліфіка людини
- •24. Одонтологічні ознаки.
- •25.Групи та фактори крові.
- •26.Місце людини в природі та її тваринні предки.
- •27.Перші представники роду Ното на Землі. Ното habilis
- •28. Архантроп- найдавніша людина
- •29. Неандертальська людина : історія дослідження
- •30. Неандертальська людина: характеристика фізичного типу.
- •31.Чинники процесу гомінізації і проблема грані людиною і твариною.
- •32. Сучасна наука про час і місце виникнення
- •33. Фізичний тип людей верхнього палеоліту (неоантропів)
- •34. Сучасна наука про прабатьківщину людства
- •35. Розвиток мозку предків сучасних людей, виникнення мовлення та мислення
- •36. Рушійні сили антропогенезу
- •37.Сучасна наука про найдавніші витоки антропологічних відмінностей людства.
- •38.Вплив зовнішнього середовища на формування морфо фізіологічних ознак сучасних людей.
- •39.Географічна ізоляція та змішування як чинники формування антропологічних відмінностей.
- •40.Зміни расових ознак та їхніх комплексів у процесі соціально-економічного розвитку людства.
- •44.Раси , психіка , культура.
- •45.Антропологічна структура населення Європи.Загальна характеристика.
- •46. Антропологічна структура населення Азії.Загальна характеристика.
- •47. Антропологічна структура населення Америки.Загальна характеристика.
- •48. Антропологічна структура населення Африки.Загальна характеристика.
- •49. Антропологічна структура населення Австралії та Океанії.Загальна характеристика.
37.Сучасна наука про найдавніші витоки антропологічних відмінностей людства.
Аналіз міжгрупового розподілу багатьох одонтологічних ознак і папілярних малюнків на пальцях та долоні свідчить про те, що за цими характеристиками негри Африки близькі до європейських популяцій, а монголоїди Азії — до австралійсько-тихоокеанських груп. Це дало змогу висунути гіпотезу про існування в минулому двох вихідних расових стовбурів — західного, або євро- африканського, та східного, або азійсько-океанійського (О. Зубов, М. Чебоксаров).
Коли ж сформувались відмінності між ними?
На думку В. Алексеева, це відбулося ще в добу нижнього палеоліту, коли предки людей сучасного фізичного типу — архантропи й палеоантропи — вже освоїли майже всю територію Старого Світу, за винятком важкодоступних гірських областей і тих ділянок суші Євразії, які були покриті льодовим панцером.
Прихильники цього погляду часто посилаються на археологічні дані, що дають змогу виділити в межах ранньопалеолітичної ойку
мени дві провінції з певними технологічними традиціями — західну та східну (X. Мовіус, Г. Григор’єв). Перша з них охоплює Європу, Передню й Середню Азію, Індостан, де були поширені ручні рубила з двобічною обробкою, друга — Центральну і Східну Азію, де переважали чопери — грубі кам’яні знаряддя невизначеної форми.
Фрагментарність кісткових решток європейських архантропів, представлених здебільшого черепними кришками, не дає змоги простежити зв’язок цієї групи давніх людей з сучасним расовим поділом людства. Значно краще вивчені морфологічні риси палеоантропів, чи неандертальців, — творців наступної (мустьєрської) культури, або епохи. Особливо важливе значення для висвітлення расотворчих процесів мало відкриття скелетів “сапієнтних” палеоантропів Передньої Азії (групи Схул, Кафзеф).
Дослідження показали, що формування “сапієнтних” рис, зазначених на черепах Схул IV, V, Кафзеф, супроводжувалося появою деяких європеоїдних і негроїдних (австралоїдних) ознак. З огляду на це В. Алексеев розглядає передньоазійських неандертальців як вихідну форму первинного західного осередка расотворення.
З творцями кам’яної індустрії східної провінції хронологічно й територіально пов’язані сінантропи, на зубах яких Ф. Вайденрайх виявив деякі морфологічні структури, властиві сучасним азійським народам, а саме лопатоподібні різці, дистальний гребінь тригоніда, міжкореневий затік емалі. Крім того, він відзначив на одному черепі із печери Котцетанг тенденцію до сплощеності скелета обличчя. Плескате широке обличчя зі сплощеним переніссям властиве також черепу із Люцзяна, що гарно зберігся. Сукупність цих фактів, за
В. Алексєєвим, дає підстави виділити на території Китаю другий первинний осередок расотворчих процесів — східний. Торкаючись цього питання, він писав: “Сучасна людина з’явилася вдвох місцях. Перше з них — Передня Азія, можливо, з прилеглими районами, друге — межиріччя Хуанхе і Янцзи з прилеглими районами. В Передній Азії сформувалися предки європеоїдів і негроїдів, в Китаї
предки монголоїдів”.
Більшість сучасних вчених (77. Влахович, О. Зубов, В. Харитонов та ін.) відхиляють гіпотези прихильників поліцентризму про формування расових особливостей в кількох центрах земної кулі ще до появи людини сучасного фізичного типу. Вони вважають, що расова диференціація людства розпочалася лише на рубежі нижнього та верхнього палеоліту, коли популяції неоантропів вирушили у важкодоступні регіони майбутньої ойкумени. Такої ж думки дотримувалися В. Бунак, який обгрунтував тезу про належність неоантропів до одного поліморфного антропологічного типу, В. Якимов, М. Чебоксаров та інші авторитетні фахівці-антропологи.