- •1.Предмет і завдання.
- •2.Зародження антропологічних знань в античний час і добу середньовічча.
- •3.Розвизток антропології 18ст. Першій половині19ст.
- •4.Розвиток антропології у другій половині 19ст.
- •5.Антропологічна наука 20ст.
- •6.Розвиток української антропології наприкінці 18-19ст.
- •7.Федір Вовк- засновник української антропології.
- •8. Українська антропологія у 20-30-х роках хХст.
- •9.Розвиток антропології в Україні у другій половині ххст.
- •11.Головні напрями палеоантропологічних досліджень.
- •13. Визначення біологічного віку людини за черепом
- •14. Визначення біологічного віку людини за кістками посткраніального скелету.
- •15. Визначення статі людини за черепом
- •16. Визначення статі людини за кістками скелету.
- •17.Реконструкція обличчя за черепом . Метод м.М.Герасимова.
- •18.Методика збирання і система обліку палеоантропологічних даних.
- •19-20Характеристика пігментаці людини та волосяного покриву.
- •21.Характеристика розмірів голови і будова обличчя.
- •22.Методика дослідження морфології тіла
- •23.Дерматогліфіка людини
- •24. Одонтологічні ознаки.
- •25.Групи та фактори крові.
- •26.Місце людини в природі та її тваринні предки.
- •27.Перші представники роду Ното на Землі. Ното habilis
- •28. Архантроп- найдавніша людина
- •29. Неандертальська людина : історія дослідження
- •30. Неандертальська людина: характеристика фізичного типу.
- •31.Чинники процесу гомінізації і проблема грані людиною і твариною.
- •32. Сучасна наука про час і місце виникнення
- •33. Фізичний тип людей верхнього палеоліту (неоантропів)
- •34. Сучасна наука про прабатьківщину людства
- •35. Розвиток мозку предків сучасних людей, виникнення мовлення та мислення
- •36. Рушійні сили антропогенезу
- •37.Сучасна наука про найдавніші витоки антропологічних відмінностей людства.
- •38.Вплив зовнішнього середовища на формування морфо фізіологічних ознак сучасних людей.
- •39.Географічна ізоляція та змішування як чинники формування антропологічних відмінностей.
- •40.Зміни расових ознак та їхніх комплексів у процесі соціально-економічного розвитку людства.
- •44.Раси , психіка , культура.
- •45.Антропологічна структура населення Європи.Загальна характеристика.
- •46. Антропологічна структура населення Азії.Загальна характеристика.
- •47. Антропологічна структура населення Америки.Загальна характеристика.
- •48. Антропологічна структура населення Африки.Загальна характеристика.
- •49. Антропологічна структура населення Австралії та Океанії.Загальна характеристика.
49. Антропологічна структура населення Австралії та Океанії.Загальна характеристика.
Переважну більшість сучасного населення Австралії становлять нащадки європейських колоністів. Корінні мешканці — аборигени, загнані у важкодоступні, мало придатні для життя регіони, разом із метисами не перевищують 1 % усієї людності континенту. Аборигени належать до окремої гілки негроїдів — австралійської раси, яка характеризується темно-шоколадним або шоколадно-чорним кольором шкіри (загалом трохи світлішим, ніж у африканських негрів), широко- чи дрібнохвилястим волоссям (із варіацією забарвлення від коричневого до чорного). В деяких групах, що мешкають у пустелях Західного плато, в дітей часто спостерігається світле, навіть біляве волосся (з віком воно темнішає). Очі темно-карі; їхній розріз широкий, але очне яблуко посаджене дуже глибоко. Обличчя низьке, лоб спадистий, із розвинутими надбрівними дугами. Ніс із середнім чи відносно широким переніссям і дуже широкими крилами. Губи середньої товщини. Щелепи помітно виступають уперед. Підборідковий виступ розвинутий слабко. Форма голови доліхокефальна. Характерною рисою австралійців, яка одразу впадає у вічі, є значний розвиток третинного волосяного покриву натілі й ще сильніший на обличчі. Зріст середній або високий. На думку багатьох фахівців, австралійська раса є реліктом дуже давньої протоморфної форми, ближчої до вихідного типу людства, ніж усі інші раси. Оселившись на Австралійському континенті ще у верх
Що ж до власне меланезійського типу, який переважає серед етнічних груп островів Меланезії (Адміралтейства, Соломонових, Санта-Крус та ін.), то він характеризується помірно кучерявим волоссям, темно-коричневим кольором шкіри, досить широким і прог- натним обличчям із прямою спинкою носа. Схожі риси притаманні негритоським популяціям.
У минулому меланезійська раса була поширена також на
о. Тасманія, де на час відкриття його голландським мореплавцем Л. Тасманом у 1642 р. мешкало близько 15 тис. чоловік. На початку XIX ст. англійці почали інтенсивно освоювати острів, по-звірячому знищуючи корінне населення. Остання тасманійка — Труганіна —
Ще одна дуже своєрідна раса — полінезійська — поширена в Новій Зеландії, на островах Полінезії та Мікронезії. Вона характеризується світло-коричневим кольором шкіри (часто із жовтуватим відтінком), темним слабкохвилястим або прямим волоссям, темними очима, слабким розвитком третинного волосяного покриву на тілі й середнім — бороди. Обличчя велике, гармонійної будови; вилиці виступають, ніс відносно широкий, губи середні за товщиною. Епікантус трапляється рідко. Зріст здебільшого високий. Через оригінальне поєднання ознак, властиве полінезійцям, їх відносили і до європеоїдів, і до монголоїдів, і до австралоїдів. Нині більшість дослідників схильні вважати їх носіямн “пом’якшених” рис австралоїдних і монголоїдних типів.
50.